2. Показники, що характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства.

Система цієї групи показників використовується для поточного і оперативного управління практично всіма аспектами фінансової діяльності підприємства, а у більшості – в процесі фінансового забезпечення операційної діяльності. Формування системи показників цієї групи ґрунтується на даних управлінського обліку підприємств.

У процесі побудови системи інформаційного забезпечення управління фінансовою діяльністю управлінський облік зумовлений формувати групи показників, які відображають масштаби діяльності, величину і склад витрат, отриманих доходів тощо. Ці групи показників формуються в процесі управлінського обліку за такими блоками:

а) за сферами фінансової діяльності підприємства;

б) за регіонами діяльності (якщо для підприємства характерна регіональна диверсифікація фінансової діяльності);

в) за центрами відповідальності (створених на підприємстві центрах затрат, доходу, прибутку та інвестицій).

Управлінський облік формується індивідуально на кожному підприємстві і повинен бути насамперед підпорядкований завданням інформаційного забезпечення процесу оперативного управління фінансовою діяльністю.

З метою поглибленого аналізу фінансового стану підприємства вибірково, на запит, можна скористатися даними з первинних документів оборотних відомостей за аналітичними та синтетичними рахунками. Так, наприклад, про часткову або повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; про структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за видами, термінами оплати та носіями; про виконання кредитних угод; про непродуктивні видатки та розкрадання матеріальних цінностей тощо.

3. Нормативно-планові показники, пов’язані з фінансовим розвитком підприємства. Ці показники використовуються в процесі поточного і оперативного контролю за ходом фінансової діяльності.

Вони формуються безпосередньо на підприємстві за такими двома блоками:

а) система внутрішніх нормативів, регулюючих фінансовий розвиток підприємства. В цю систему включаються нормативи окремих видів активів підприємства, нормативи співвідношення окремих видів активів і структура капіталу, нормативи питомих витрат фінансових ресурсів і витрат тощо.

б) система планових показників фінансового розвитку підприємства. До складу показників цього блоку відноситься вся сукупність показників поточних і оперативних фінансових планів.

Використання показників, сформованих із зовнішніх і внутрішніх джерел, дозволяє створити на кожному підприємстві цілеспрямовану систему інформаційного забезпечення фінансового аналізу орієнтовану як на прийняття стратегічних фінансових рішень, так і на ефективне поточне управління фінансовою діяльністю.

2.2. Значення і основні принципи складання фінансової звітності

У системі економічної інформації особливе місце займає вивчення показників фінансової звітності підприємства. Аналіз звітності є важливим елементом прийняття управлінських рішень. Фінансова звітність містить в собі величезний аналітичний потенціал і може бути використана в процесі прийняття управлінських рішень як поточного, так і перспективного характеру. Досвідчений аналітик з першого погляду на показники фінансової звітності може дати достатньо повну інформацію про поточне фінансове становище підприємства, стійкість його положення як суб’єкта підприємницькою діяльності та можливих перспектив господарювання. В умовах ринкової економіки фінансова звітність стає публічною та значно розширюється коло її користувачів. Звітність повинні вміти читати не тільки професійні економісти, бухгалтери і аудитори, але і керівники, засновники (власники) підприємств, менеджери, акціонери, податкові інспектори, фінансові і банківські працівники.

Аналіз фінансової звітності – це процес, за допомогою якого оцінюється минулий і поточний фінансовий стан і результати діяльності підприємства. Але при цьому головною метою є оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства відносно майбутніх умов існування.

Сьогодні фінансова звітність в Україні є елементом інфраструктури ринкової економіки. У сучасних умовах господарювання – це реальний засіб комунікації, за допомогою якого менеджери різних рівнів знаходять порозуміння між собою, визначаючи стратегію і тактику розвитку підприємства, його місце на ринку серед конкурентів.

Фінансова звітність базується на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного, документального оформлення фінансово сово-господарської діяльності підприємств. Адже саме на підставі фінансової звітності можна оцінити результати діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності господарювання, рух коштів, зміни фінансового стану в майбутньому, його здатність генерувати грошові кошти та їх еквіваленти та запропонувати ефективні управлінські рішення.

Звітність як економічна категорія трактується за двома напрямами: з одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства, з другого, це метод узагальнення і подання інформації про результати діяльності підприємства.

Звітність за своєю суттю має включати не тільки систему економічних показників, а й сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства. Згідно з пунктом 3 ПСБО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено мету складання фінансової звітності та основні принципи її складання, що забезпечує можливість використання інформації працівниками різних рівнів для прийняття управлінських рішень. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства. Тобто, інформація, яка подається бухгалтерією підприємства користувачам, повинна бути: повною; правдивою; неупередженою.

Критерій повноти фінансової звітності полягає в тому, що крім затверджених форм фінансової звітності до них додаються ще й примітки, в яких розшифровуються окремі показники і подається додаткова інформація.

Критерій правдивості фінансової звітності полягає в тому, що інформація, яка відображається у фінансовій звітності, базується на даних бухгалтерського обліку, які створюються на підставі первинних документів, складених під час здійснення господарських операцій або безпосередньо після їх закінчення.

Критерій неупередженості фінансової звітності полягає в наданні інформації про доходи, витрати, прибуток і збиток від діяльності підприємства, яка допомогла прийняти тільки правильні управлінські рішення.

Для того, щоб інформація з фінансової звітності могла бути використана в управлінні, її необхідно формувати з дотриманням єдиних принципів. Згідно з ПСБО №1, принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності це правила, якими слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій, а також при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Принципи складання фінансової звітності підприємства:

Обачності – згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати зниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищення оцінки активів і доходів підприємства.

Повноти висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства.

Послідовність – передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності.

Безперервність – передбачає, що діяльність підприємства буде продовжуватися протягом невизначено періоду і не буде припинена в доступному для огляду майбутньому.

Нарахування та відповідності доходів і витрат – означає, що результати операцій та інших подій слід відображати в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце. Забезпечує визначення фінансового результату звітного періоду зіставленням доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Превалювання сутності над формою – операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Історичні (фактичної) собівартості – визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Єдиний грошовий вимірник – передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Періодичності – припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.