План економічного й соціального розвитку підприємства, його структура й порядок розробки

Конкретною формою поточного планування гірничозбагачувальних комбінатів є річний план економічного й соціального розвитку. Він являє собою розгорнуту програму виробничої, господарської й соціальної діяльності трудового колективу, спрямовану на виконання завдань стратегічного (тактичного) плану при найбільш ефективному використанні матеріальних, трудових, фінансових і природних ресурсів. По змісту й складу розділів річний план відповідає п'ятирічному плану, що є головною формою планування (табл. 7). У плані економічного й соціального розвитку передбачаються завдання й показники роботи на рік з розбивкою їх по кварталах. Річний план підприємства розробляється у два етапи. Перший, підготовчий етап починається за 7-8 міс до початку планованого року. На цьому етапі виконується техніко-економічний аналіз діяльності комбінату, на підставі якого виявляються внутрішньовиробничі резерви підвищення ефективності виробництва й розробляються прогресивні техніко-економічні норми й нормативи використання устаткування, матеріальних, паливно-енергетичних, трудових і фінансових ресурсів. Вивчаються потреба металургійних підприємств у концентраті, агломераті й обкотишах, їх якість. На цій підставі становлять проект плану й виконують технічне й економічне обґрунтування його показників. Проект плану розробляють у декількох варіантах і за допомогою ЕОМ вибирають оптимальний, що представляється до вищої організації, яка за 2-3 місяці до початку року повідомляє комбінату директивні показники. На другому етапі, після одержання директивних завдань підприємство розробляє остаточний варіант плану, у якому передбачає проведення необхідних організаційно-технічних заходів щодо їх виконання. Плановий відділ комбінату, виходячи з директивних показників, нормативів і лімітів, розраховує контрольні завдання для рудників, цехів, служб, які складають проекти своїх планів. До роботи над планом широко залучаються трудові колективи підрозділів. Це дозволяє виявляти додаткові внутрішні резерви підвищення ефективності виробництва й розробляти на їх основі зустрічні плани, що враховують особисті й колективні зобов'язання. План комбінату після розгляду на загальних зборах (конференції) трудового колективу ГЗКа й доробки його затверджується генеральним директором комбінату, представляється у вищий орган для контролю діяльності підприємства й складання плану галузі. Організація складання річного плану вимагає дотримання певного порядку, який забезпечує єдність і збалансованість усіх розділів і показників (рис. 5). Загальне керівництво зі складання п'ятирічного й річного планів здійснює директор комбінату (головний інженер) або його заступник по економіці. Методичне керівництво й координацію роботи проводить плановий відділ. У плануванні беруть участь усі підрозділи комбінату й громадські організації. Надзвичайно важливим організуючим документом, за допомогою якого можна об'єктивно встановити й оцінити потенційні можливості й головні напрямки мобілізації резервів підвищення ефективності виробництва і якості продукції, є паспорт комбінату. Паспорт складається на основі Положення про паспорт виробничого об'єднання. Він відбиває наявність і використання виробничих потужностей, організаційно-технічний рівень і спеціалізацію виробництва, якість продукції, що випускається, інші техніко-економічні й соціальні дані, необхідні для економічних і інженерних розрахунків, розробки п'ятирічних і річних планів. Паспорт складається не пізніше чим через 10 днів після здачі річного звіту вищої організації. Підготовка паспорта ведеться по типових формах на основі даних бухгалтерської й статистичної звітності, планових показників, а по деяких розділах на основі проектних даних. Підписує його директор ГЗКа, який відповідає за точність даних і своєчасність внесення необхідних змін.

Система показників плану являє собою сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених показників, підлеглих досягненню єдиної мети. Вона покликана відбивати цілі й завдання плану, зміст конкретних планових заходів, форми зв'язку, інтереси трудових колективів підприємств, галузей і народного господарства в цілому й повинна відповідати основним принципам планування. За допомогою системи планових показників можливо свідомий вплив на різні сторони науково-технічного, економічного й соціального розвитку підприємства. Планові показники не можуть встановлюватися довільно; при їх введенні необхідно дотримувати наступних певних вимог: вони повинні охоплювати всі сторони й аспекти розвитку підприємства, тобто бути комплексними; забезпечувати порівнянність і зведення окремих показників різних розділів плану підприємства в узагальнюючі показники вищої ланки; найбільше точно вимірювати відповідні процеси й параметри виробництва; відповідати орієнтації розвитку підприємства на повне задоволення суспільних потреб; сприяти підвищенню ефективності і якості роботи підприємства шляхом усілякої інтенсифікації виробництва.

Виділяють наступні групи планових показників: натуральні й вартісні; кількісні і якісні; абсолютні й відносні; директивні, нормативні й ліміти; фондоуворюючі.

Натуральні показники являють собою найбільш просту речовинну характеристику продукції й виражають її призначення, природні або конструктивні особливості, корисні споживчі властивості. Вони виміряються у фізичних одиницях (тоннах, метрах, штуках і т.д.) і мають вирішальне значення для визначення кількості виробленої продукції, потреби в матеріальних ресурсах, взаємозв'язків окремих цехів і дільнийь. Вартісні показники дозволяють привести до єдиного виміру все різноманіття виробленої продукції, визначити величину собівартості продукції й прибутку, рівень рентабельності, ефективність виробництва. Вони розраховуються в планових, поточних та незмінних цінах.