3.Планування по праці та персоналУ

Зміст, завдання та технологія планування потреби в персоналі

Планування потреби підприємства в персоналі, необхідного для виконання плану виробництва та реалізації продукції, здійснюється у плані з праці та персоналу.

Метою розроблення плану з праці та персоналу є визначення раціональної (економічно обґрунтованої) потреби підприємства в персоналі та забезпечення його ефективного використання у плановому періоді.

План праці та персоналу складається з таких розділів:

- план з праці;

- план з чисельності працюючих;

- план із заробітної плати.

У плані з праці визначаються продуктивність праці та трудомісткість виготовлення продукції. У плані з чисельності працівників розраховуються кількість та структура персоналу, планується прийняття та звільнення персоналу, а також заходи для професійної підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації персоналу. У плані із заробітної плати визначаються фонд оплати праці, середня заробітна плата, відношення між заробітною платою та продуктивністю праці.

Розрахунок планових показників здійснюється з урахуванням результатів аналізу виконання плану звітного року. Орієнтиром для розрахунку планових показників є завдання перспективного плану розвитку підприємства.

Основні завдання плану з праці та персоналу:

- створення колективу, здатного виконати намічені тактичним планом цілі;

- формування оптимальної структури персоналу;

- підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації персоналу підприємства;

- удосконалення організації праці;

- стимулювання праці;

- підвищення продуктивності та якості праці;

- оптимізація засобів утримування персоналу.

Основні принципи планування праці й заробітної плати:

1) випередження темпів підвищення продуктивності праці над темпами зростання заробітної плати;

2) дотримання оптимальних пропорцій у заробітній платі окремих категорій працівників відповідно до кількості та якості їх праці;

3) забезпечення оптимального співвідношення кількості персоналу, зайнятого у виробництві, обслуговуванні, управлінні;

4) забезпечення кваліфікаційного складу керівників відповідно до вимог виробництва та підвищення їх кваліфікації.

План з праці та персоналу пов’язаний з основними розділами тактичного плану: планом виробництва та й реалізації продукції, планом інновацій, планом з витрат, фінансовим планом та ін.

Технологічний процес планування праці та персоналу являє собою послідовність взаємозв’язаних процедур, які мають певний набір вихідних даних. Алгоритм планування потреби в персоналі має такі етапи:

1) аналіз виконання плану за попередній період;

2) планування продуктивності праці;

3) планування трудомісткості;

4) розрахунок балансу робочого часу;

5) розрахунок потреби в персоналі;

6) планування вивільнення та додаткової потреби в персоналі;

7) планування розвитку персоналу.

Підвищення продуктивності праці в планованому періоді визначається у відсотках стосовно попереднього періоду. Порядок розрахунків підвищення продуктивності праці наступний: визначається очікуване виконання плану підвищення продуктивності праці в попередньому періоді; за допомогою техніко-економічного аналізу виявляються внутрішні резерви підвищення продуктивності праці; розробляються заходи щодо використання виявлених резервів; розраховується ріст продуктивності праці на планований період.

Підвищення продуктивності праці на ГЗКа планується на основі розрахунків по окремих техніко-економічних факторах, під якими розуміються умови, що впливають на величину даного показника. Обґрунтування росту продуктивності праці по техніко-економічних факторах дозволяє повніше врахувати як прогресивні зміни в техніці, технології, організації й управлінні виробництвом і працею, так і зміни в гірничо-геологічних умовах видобутку корисних копалин, що впливають на рівень продуктивності праці.

Продуктивність праці з урахуванням її зміни по факторах визначається за наступною схемою: спочатку встановлюють вихідну чисельність працюючих на плановий період за умови збереження базисного виробітку; з отриманої вихідної чисельності віднімають (складають) можливе її зменшення (збільшення) за рахунок впливу кожного фактора; обсяг продукції планованого року ділять на зменшену чисельність промислово-виробничого персоналу й одержують плановий виробіток продукції в середньому на одного працівника, тобто планову продуктивність праці.

Техніко-економічні фактори, що впливають на ріст продуктивності праці, відповідно до єдиної класифікації поєднуються в наступні групи: підвищення технічного рівня виробництва; удосконалювання управління, організації виробництва й праці; зміна обсягів і структури виробництва; зміна гірничо-геологічних умов видобутку корисних копалин і якості сировини, що видобувається; галузеві фактори. Вплив зазначених факторів на продуктивність праці визначається по числу працівників, що вивільняються. Наприклад, зміна чисельності працюючих за рахунок підвищення технічного рівня виробництва Етр розраховується по формулі

Етр = (Т₀- Т_п) Qп В/(12_-⁺Ч)

де Т₀, Т_п — витрати праці (число людей) на одиницю продукції в натуральному або вартісному вираженні відповідно до й після підвищення технічного рівня; Qп- плановий обсяг продукції в натуральному або вартісному вимірі; В — період дії даного вдосконалення, міс; Ч — збільшення або зниження чисельності працівників у результаті проведення заходу.

Зміна чисельності працюючих у зв'язку зі зміною реального фонду робочого (номінального) часу Е_р.в.

Е_р._в = (Т_Н0:Т_НП-1)0,01 d ч_б,

де Т_н0— число днів, відпрацьованих у середньому одним робітником у звітному періоді; Т_НП — число днів, намічуваних до відпрацьовування одним середньосписковим робітником у планованому періоді; d — частка робітників у чисельності промислово-виробничого персоналу у звітному періоді, %; ч_{б -}вихідна чисельність працюючих, скоригована на вплив структурних зрушень у виробництві.

Зміна чисельності промислово-виробничого персоналу при зміні обсягу виробництва Е₀.в

Е₀.в= Чрозр-0,01К_ов ч_у._п,

де Чрозр — розрахункова чисельність умовно-постійного персоналу, необхідна для випуску планового обсягу продукції при звітних умовах виробництва; ч_у._п - чисельність умовно-постійного персоналу у звітному періоді; К_ов - зростання обсягу виробництва в планованому періоді, %.

На гірничих підприємствах і дільницях значний вплив на рівень продуктивності праці виявляють гірничо-геологічні умови, у результаті чого змінюється обсяг розкривних і підготовчих робіт і їх трудомісткість, якість руди, що видобувається, або матеріалу, сортамент і структура руд, що видобуваються, відстань транспортування і т.д. Усі ці зміни можуть впливати як на зростання, так і на зниження рівня виробітку, тому по кожному факторі повині бути виконані відповідні розрахунки.

Зміна чисельності працюючих при зміні обсягу розкривних або підготовчих робіт Е_р.п:

Е_р.п=(Q_п- Q_зв)/П_пр.зв К

де Q_пл, Q_зв — обсяг розкривних і підготовчих робіт відповідно в плановому й звітному періодах, у прийнятих одиницях виміру; П_пр._зв — виробіток одного працюючого промислово-виробничого персоналу у звітному періоді; К — плановий коефіцієнт підвищення продуктивності праці, %.

Зміна чисельності, пов'язане зі зміною асортиментів і якості руд, Е_а.я:

Е_а.я⁼ Qт.пл(Ц_пл-Ц_зв)/ П_{пр.зв ,}

де Qт.пл — обсяг товарної (нормативної чистої) продукції в плановому періоді, грн.; Ц_пл та Ц_з - середня ціна (норматив чистої продукції) 1 т товарної руди відповідно в плановому й звітному періодах, грн.

Зміна частки різних способів видобутку руд Е_св : Есв=(t_зв - t_пл)О_пл/Т_нК_н,

де t_зв та t_пл — трудомісткість одиниці продукції відповідно у звітному й плановому періодах, год; О_пл - обсяг продукції в плановому періоді, т; Т_н - номінальний час роботи в плановому періоді, год; К_н - коефіцієнт перевиконання норм виробітку в плановому році.

Підвищення продуктивності праці дельта П_тр у цілому за рахунок впливу всіх факторів

дельта П_тр=(Е_і.100)/(ч_зв-Еі)

де Еі - можливе зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу, осіб.; ч_зв - чисельність промислово-виробничого персоналу, розрахована на основі планового обсягу випуску продукції й звітного виробітку, осіб.

Частка приросту випуску продукції за рахунок продуктивності праці У_пр

У_пр =(100 — дельта ч)/< дельта g 100-¹

де дельта ч — зростання чисельності промислово-виробничого персоналу, %; дельта g —зростання обсягу продукції, %.

У плані по праці й кадрам у межах ліміту, встановленого вищою організацією, визначається загальна чисельність працівників гірничозбагачувального комбінату, яка складається зі середньоспискової чисельності промислово-виробничого й непромислового персоналу. До складу промислово-виробничого персоналу (ПВП) включаються всі працівники основних і допоміжних цехів, шахт, кар'єрів, збагачувальних фабрик, працівники всіх ланок апарата управління, пожежно-сторожової охорони й учні. До персоналу непромислових господарств ставляться працівники житлово-комунальних і підсобних господарств, служби капітального ремонту, дитячих садків і т.д.

Чисельність працівників ПВП планується за наступними категоріях: робітники, ІТП, службовці, молодший обслуговуючий персонал і учні. Планування непромислового персоналу проводиться без підрозділу на категорії. Працівники гірничорудного підприємства класифікуються також за процесами: забійна очисна група, забійна підготовча й розвідницька група, інші підземні робітники, робітники допоміжних цехів. Аналогічна класифікація може бути зроблена й для умов збагачувальних фабрик. Робітники, що входять до складу окремих груп, у свою чергу підрозділяються за професіями: бурильники, крипильник і т.д.

У цілому по підприємству чисельність промислово-виробничого персоналу визначається за формулою ч_пл = ч_зв Q_пл/Q_зв ± дельта ч,

де ч_пл, ч_зв - чисельність ПВП відповідно планова й звітна, осіб.; Q_пл та Q_зв - обсяг виробництва відповідно плановий і звітний, т; дельта ч - зміна чисельності за рахунок зміни продуктивності праці, осіб.

По підрозділах ГЗКа планова чисельність робітників за професіями і кваліфікаціями встановлюється в штатному розкладі, основою для складання якого є розтановочний (змінний) штат. Розтановчий штат визначає чисельність робітників з розміщенням по робочих місцях, яка необхідна для виконання змінного планового завдання. Цей штат розраховується по нормах обслуговування агрегатів, за обсягом виробництва й нормам виробітку (часу), по нормативах чисельності. Метод розрахунків по нормах обслуговування агрегатів застосовується для встановлення штату робітників, зайнятих обслуговуванням екскаваторів, дробарок, млинів, сепараторів, а також управлінням технологічним транспортом. Цей метод заснований на виявленні функцій і операцій по обслуговуванню агрегатів, на проектуванні раціональної комбінації операцій у часі і їх розподілу між окремими членами бригади. При цьому встановлюється мінімально необхідний штат робітників, що забезпечує безперебійне обслуговування агрегатів і рівномірне завантаження робітника для всіх членів бригади, а також можливість виконання максимального обсягу операцій, що одночасно протікають. Зокрема, необхідно виявити можливість організації «наскрізних» бригад, що обслуговують кілька агрегатів. Чисельність робітників визначається по формулі: ч = п_н.о КТ_ч

де п_н.о — норма обслуговування агрегату, осіб.; К — кількість змін; Т_ч — номінальний час роботи агрегату, доб.

Розтановочний штат робітників, зайнятих на нормованих роботах, виконуваних вручну або із застосуванням індивідуальних знарядь праці, визначається за обсягом робіт і нормам. При цьому методі чисельність робітників го визначається по формулах:

ч=Q_зм/(Н_вир К_вн); ч = Q_зм Н_ч /(t К_вн),

де Q_зм — змінне планове завдання в натуральних одиницях, т, м, шт.; Н_вир — норма виробітку в зміну, т, м, шт.; Н_ч — норма часу (люд-дн. або люд-год.) на натуральну одиницю (т, шт, м); К_вн — коефіцієнт виконання норми; t — час роботи протягом зміни, год.

Для визначення розтановочного штату робітників у чорній металургії останнім часом усе ширше використовуються нормативи чисельності, розробка яких заснована на узагальненні передового досвіду організації праці й виробництва на підприємствах. Впровадженню нормативів чисельності в практику планування повинна передувати типізація технічного оснащення робочих місць і організаційно-технічних умов виконання робіт.

Чисельність підмінного штату визначається графіками виходів на роботу. В умовах застосування чотирьохбригадного графіка в добу проектує один підмінний робітник на кожні три основні робітників. У перериваних виробництвах при перериваному 5-денному робочому тижні підмінний штат на вихідні дні не планується.

Запасний (резервний) штат розраховується за формулою

Ш₃ = (Ш_д + Ш_П)К_н,

де Ш₃, Шд, Ш_п — штат відповідно запасний, добовий, підмінний, чіл.; К_а — проектований коефіцієнт неявок. У свою чергу, проектований коефіцієнт неявок розраховується за формулою К_н =(t_відп+ t_хв+ t_род+ t_дсо+ t_навч)/ t_кал.

де t_відп - плановане число днів відпусток (чергових і додаткових) у середньому на один облікового робітника; t_хв - те ж, днів неявок через хворобу; t_род - те ж, у зв'язку з родами; t_дсо про - те ж, па виконання державних і суспільних обов'язків; t_навч)- те ж, у зв'язку з відпустками на навчання в інститутах і технікумах; - t_кал.- кількість календарних днів у планованому періоді.

Найбільшу частину підмінного штату становить необхідне число робітників для заміни відпускників. Ці розрахунки проводяться виходячи із тривалості наданої відпустки. Для всіх робітників, незалежно від характеру виконуваної роботи, установлена тривалість щорічної відпустки в розмірі 15 робочих днів. Понад це для професій зі шкідливими й тяжкими умовами праці встановлені додаткові відпустки тривалістю 6 або 12 робочих днів. Крім того, встановлені додаткові щорічні оплачувані відпустки всім працівникам чорної металургії залежно від стажу безперервної роботи в одному місці (підприємстві) починаючи з 1 січня 1965 р. у наступних розмірах: при безперервному стажі роботи понад двох років - 3 дня, за кожний наступний рік - 1 день; понад 5 років - 6 днів, а для Півночі європейської частини, Уралу, Сибіру й Казахстану - до 9 днів.

Таким чином, робітникам ГЗКа залежно від умов праці й стажу безперервної роботи па даному підприємстві надається відпустка тривалістю від 15 до 30 (33) робочих днів.

Число днів неявок у зв'язку зі знаходженням у відпустці планується як середньозважена величина, виходячи із числа робітників, що належать до тієї або іншій групі працівників по тривалості відпустки.

Число днів неявок та невихідів робітника з поважних причин (хвороба, перебування жінок у відпустках через пологи, відпустка у зв'язку з навчанням в інститутах і технікумах, виконання державних і суспільних обов'язків) визначається на підставі ретельного аналізу звітних даних з урахуванням майбутніх змін у планованому періоді.

Сума добового, підмінного й запасного штатів утворює обліковий штат, що представляє всю чисельність робітників, що перебувають в обліковому складі підприємства. Розтановочний, добовий і підмінний штати розраховуються по кожному робочому місці, а запасний і обліковий штати - по цеху (фабриці) у цілому, без розділення запасного штату за професійним й кваліфікаційним складом. Однак усередині цеху чисельність робітників запасного штату розподіляється між окремими дільницям із вказівкою професій і кваліфікації робітників.

Чисельність учнів, інженерно-технічних працівників, службовців, молодшого обслуговуючого персоналу й охорони розраховується по добовому штату з урахуванням підмінного штату на вихідні дні при безперервному виробничому тижні по кожному цеху, службі, господарстві, апарату управління комбінатом. Чисельність і професійний склад ІТП і службовців встановлюються на основі затвердженої структури управління кожної дільниці, цеху, служби, господарства, апарата керування й обсягу функцій по кожній посаді. Запасний штат ІТП і службовців не передбачається. При відпустках і інших невиходах тимчасове заміщення працівників проводиться шляхом внутрішніх перестановок і тимчасового перерозподілу функцій. Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу встановлюється виходячи з обсягу робіт, учнів - на основі додаткової потреби у кваліфіковані робітників з урахуванням середнього строку їх навчання.

Шляхом порівняння фактичної чисельності працівників на початок планованого періоду з потребою за планом на його кінець визначають додаткову потребу в кадрах. При цьому враховується нормальне вибуття працівників (армію, перехід на інші підприємства, вихід на пенсію й ін.). Визначивши потребу в кадрах, розробляють план виконання цієї потреби, тобто баланс робочої сили, а також план підготовки й підвищення кваліфікації.

Плановий фонд заробітної плати — це сума коштів, виділюваних гірничодобувному підприємству для оплати всіх видів праці працюючих у плановому періоді відповідно до його кількості і якістю.

Загальний фонд заробітної плати підприємства включає: фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу й персоналу непромислової групи.

У плановий фонд заробітної плати промышленно-производственного персоналу й непромислової групи включаються :

що нараховуються по тарифних ставках, окладах і відрядним розцінкам;

премії, виплачувані за виконання планових показників ( без премій, виплачуваних з фонду матеріального заохочення);

доплата бригадирам із числа робітників, не звільнених від основної роботи, за керівництво бригадами;

доплата за роботу в нічний час;

доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених чинним законодавством; оплата праці кваліфікованих робітників, не звільнених від основної роботи, за навчання учнів і робітників другим професіям і при підвищенні їх кваліфікації;

доплати за роботу у святкові й вихідні дні» на безперервних процесах виробництва й ремонтних роботах, передбачених планом;

оплата рабочего часу, витраченого на виконання державних і суспільних обов'язків, передбачених чинним законодавством;

оплата щорічних (чергових) і додаткових відпусток; одноразова винагорода за вислугу років; оплата по районних коефіцієнтах;

надбавка за роботу в районах Крайньої Півночі й місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Фонд заробітної плати по кар'єру розраховується окремо по промислово-виробничому персоналу й працівникам непромислової групи.

З метою поліпшення планування фонду заробітної плати, посилення залежності оплати праці від кінцевих результатів роботи виробничих колективів у гірничодобувній промисловості здійснений перехід до нормативного планування заробітної плати. У цих умовах можна побільшати фонд заробітної плати тільки за рахунок росту випуску продукції.

У п'ятирічних планах економічного й соціального розвитку виробничих підприємств затверджуються довгострокові нормативи заробітної плати на 1 грн товарної продукції, а для вугільних підприємств — фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу й нормативи збільшення (зменшення) фонду заробітної плати ППП за перевищення (зниження) обсягу виробництва в річному плані в порівнянні із завданнями п'ятирічного плану на відповідний рік.

На гірничодобувних підприємствах плановий фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу визначається по формулі: ФЗП_пл = Т_пл (Н_б±сума Н),

де Т_пл — плановий обсяг товарної продукції в порівнянних цінах, млн. грн.; Нб — базовий (стабільний) норматив заробітної плати на 1грн товарної продукції; Н — сума надбавок (знижок) до базового нормативу, що враховують коливання трудомісткості виробництва продукції за рахунок зміни гірничо-геологічних умов і обсягу товарної продукції.

Базовий норматив заробітної плати встановлюється за звітним даними року, прийнятого за базовий.

Для п'ятирічного планування фонду базовим є останній рік попередньої п'ятирічки.

Базовий норматив заробітної плати розраховується за формулою Н_б=±ФЗП_б/Т_б,

де Тб — товарна продукція в порівнянних цінах базового року, тис. грн.; ФЗП_б — фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу в базовому році, грн.

При визначенні базових нормативів фонд заробітної плати по звіту базового року збільшується (зменшується) на суму відносної економії (перевитрати), що значиться за підприємством на кінець року. Крім того, у фонді заробітної плати ФЗП_б не враховуються засоби, виділювані у встановленому порядку для оплати праці працівників, зайнятих освоєнням нових потужностей, на період планового строку досягнення ними проектних техніко-економічних показників.

Для планування фонду заробітної плати ПВП базовий норматив коректується шляхом застосування надбавок (знижок), що враховують зміну трудомісткості виробництва товарної продукції, обумовленої новими гірничо-геологічними умовами планованого року в порівнянні з базовим.

Надбавки (знижки) до базового нормативу заробітної плати на 1 грн товарної продукції встановлюються за зміну:

коефіцієнта, що характеризує відношення гірничої маси, що видобувається при видобувних і гірничо-підготовчих роботах, на 1грн товарної продукції;

глибини ведення гірничих робіт відкритим способом; обсягу виробництва товарної продукції. Надбавка (знижка) до базового нормативу за зміну коефіцієнта, що характеризує відношення гірничої маси на 1 грн. товарної продукції, визначається за формулою Нв = Р_о дельта к_о,

де Р_о — витрата заробітної плати на 1 т гірничої маси на відкритих роботах; к_о — приріст (зниження) коефіцієнта, що характеризує відношення гірничої маси 1 грн товарної продукції.

Надбавка за збільшення глибини гірничих робіт установлюється для підприємств у відсотках до базового нормативу за кожні 10 м збільшення глибини.

Надбавка розраховується за формулою: Нг = Н_б к_т дельта Г)/10,

де Нг — надбавка до базового нормативу за збільшення глибини відкритих гірничих робіт, грн.; к_т — коефіцієнт, що враховує ріст трудомісткості при збільшенні глибини відкритих гірничих робіт на 10 м, частки од.; Г — збільшення глибини відкритих гірничих робіт у плановому році в порівнянні з базовим, м.

Надбавка (знижка) за зниження (збільшення) обсягів товарної продукції встановлюється залежно від співвідношення, що склалося між постійною частиною фонду заробітної плати й тою його частиною, яка залежить від зростання виробництва. Розрахунки надбавки (знижки) проводиться за формулою

Н_т= Н_б к_у Пт/100

де Нт-надбавка (знижка) за темп зниження (росту) товарної продукції, грн.; к_у- коефіцієнт, що враховує питому вагу умовно-постійних витрат у фонді заробітної плати, частки од.; Пт - -приріст (зниження) товарної продукції в плановому році в порівнянні з базовим, %.

Фонд заробітної плати працівників непромислового персоналу визначається на основі чисельності працівників за штатним розкладом, їх тарифних ставок і посадових окладів, а також корисного фонду робочого часу в плановому році.