Індивідуальне завдання № 1 Статистичне зведення та групування Основні поняття та категорії

Зведення – це комплекс послідовних дій і прийомів наукового узагальнення і обробки первинних даних статистичного спостереження з метою виявлення характерних рис і закономірностей, властивих досліджуваному явищу в цілому.

Статистичні зведення класифікують за такими ознаками: за складністю побудови; за місцем проведення зведення; за кількістю проведення зведення і групування.

Основним методом статистичного зведення виступає статистичне групування.

Статистичне групування – це процес утворення однорідних груп на підставі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи ( частини) за найістотнішими ознаками з метою всебічної характеристики їхнього стану, розвитку і взаємодії.

Основні завдання, які розв’язуються методом статистичних групувань, такі:

1) вивчення структури соціально – економічних явищ і процесів та їх структурних зрушень;

2) виявлення основних типів соціально-економічних явищ;

3) дослідження взаємозв’язків і залежностей між окремими ознаками сукупності та ін.

Відповідно до вище викладених завдань групування поділяються на такі види:

структурні – виділеня і характеристика соціально-економічних типів, явищ і процесів;

типологічні - дослідження структури сукупності за будь-якою ознакою;

аналітичні - виявлення взаємозв’язку і взаємозалежності між явищами і ознаками

Для забезпечення науково обгрунтованого статистичного групування необхідно додержуватися певних принципів і правил. Основні з них такі: а) в одну групу об’єднуються одиниці сукупності, певною мірою подібні між собою; б) ступінь подібності між одиницями, які належать до однієї групи, значно вищий, ніж між одиницями, що належать до різних груп.

Основою групування може бути будь-яка ознака, що має градації. Вибір групувальної ознаки відповідає меті статистичного дослідження. В статистиці розрізняють такі види групувальних ознак: кількісні (дискретні та неперервні) та атрибутивні (включаючи альтернативні).

За кількістю групувальних ознак вирізняють групування прості (за однією групувальною ознакою) та комбінаційні (послідовний поділ сукупності за двома і більше ознаками).

При визначенні числа груп слід дотримуватись таких принципів:

1. При проведенні групування за атрибутивного ознакою, кількість груп визначається на основні видів та різновидів цієї ознаки. Зокрема, якщо ознака альтернативна, то можливі лише дві групи.

2. При проведенні групування за кількісними ознаками (дискретними або неперервними) кількість груп визначають на основі чисельності досліджуваної сукупності, наприклад, за формулою Стерджесса:

,

де  – кількість груп,  – обсяг сукупності.

При визначенні кількості груп необхідно дотримуватись двох важливих умов: 1) виділені групи мають відрізнятися якісною однорідністю; 2) кількість одиниць у кожній групі має бути досить великою, що відповідає вимозі закону великих чисел.

Після того, як з тих чи інших міркувань встановлено число інтервалів, треба визначитися з величинами (кроками) інтервалів. Під величиною (кроком) інтервалу розуміють різницю між максимальним і мінімальним значеннями ознаки в кожній групі. За величиною (кроком) розрізняють інтервали рівні і нерівні. Інтервали називаються рівними, якщо в усіх інтервалах різниця між

верхнім і нижнім значеннями ознаки є однакова. Рівні інтервали використовують тоді, коли зміна кількісної ознаки сукупності відбувається рівномірно.

Крок ( величину) інтервалу, у випадку групування з використанням рівних інтервалів, визначають за формулою:

де  – крок (величина) інтервалу;  – відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки;  – кількість груп.

Бувають випадки, коли величина інтервалу групувань задається дослідником, тоді число груп є похідним.

Зауваження. Групування з нерівними інтервалами використовують у тих випадках коли ознака має нерівномірний характер зміни або змінюється у великих межах.

У статистичній практиці використовують закриті і відкриті інтервали.

Закриті інтервали – це такі інтервали, у яких відомі мінімальні і максимальні значення ознаки і мають форму подання „від… – до…” (наприклад, 1 – 20; 21 – 40; 41 – 60).

Відкриті інтервали – це такі інтервали у яких невідомі мінімальні або максимальні значення ознаки (наприклад, до 20; більше 60).

Унаслідок зведення і групування матеріалів статистично спостереження одержують ряди розподілу, тобто впорядковані одиниці досліджуваної сукупності по групах за певною ознакою.

Ряд розподілу, утворений на основі атрибутивної ознаки, називається атрибутивним.

Ряд розподілу, утворений на основі кількісної ознаки, називається варіаційним рядом розподілу. Він складається з двох елементів: варіант і частот ( відносних частот). Варіанта  – числове значення розмірів групувальної кількісної ознаки. Частота  – число, що вказує, скільки разів повторюється та чи інша варіанта. Відносні частоти визнаються за правилом і задовольняють умові . У статистиці для визначення деяких характеристик (наприклад, медіани) розраховують нагромаджені (кумулятивні) частоти – суму частот (суму відносних частот) варіант від мінімального значення до даного значення.

Відповідно до групувальної ознаки, варіаційні ряди розподілу можуть бути дискретними та інтервальними. В дискретному ряді розподілу кількісна ознака ( варіанта) приймає тільки цілі ( певні) значення. Коли значення групувальної ознаки ряду виражено у вигляді інтервалів, то такий ряд розподілу називається інтервальним.

Графічно ряди розподілу зображають у вигляді гістограм і полігонів ( де вісь ОХ – ознака, а вісь OY – частоти ( відносні частоти)).

Іноді виникає потреба у перегрупуванні вже побудованого групування, тобто провести вторинне групування. Воно застосовується тоді, коли згруповані дані не задовольняють дослідників щодо кількості груп або ці групування не можна безпосередньо зіставити. Перегрупування здійснюється або об’єднанням, або розбиттям інтервалів первинного групування.