Орієнтовний перелік напрямків дослідницьких завдань

1. Порівняльна ефективність різних методів навчання.

2. Прийоми організації навчальної та самостійної діяльності учнів та їх вплив на рівень засвоєння знань.

3. Індивідуальні, групові, колективні форми роботи та їх оптимальне поєднання при вивченні конкретної теми.

4. Прийоми активізації розумової діяльності учнів.

5.Методи інтенсифікації навчання.

6. Педагогічні інновації, можливості їх застосування.

7. Діагностика рівня математичних здібностей учнів.

8. Специфіка розумової діяльності учнів при засвоєнні різних елементів знань.

9. Формування в учнів наукової картини світу на уроках математики та фізики.

10. Методи та прийоми розвитку логічного мислення учнів у процесі вивчення предмету.

10. Тести в системі контролю та оцінювання знань і вмінь учнів.

11. Укрупнення дидактичних одиниць при вивченні математики (фізики, інформатики).

13. Ефективність застосування теорії поетапного засвоєння знань, вмінь, навичок у процесі вивчення окремих предметів.

14. Організація та проведення шкільних олімпіад з математики (фізики, інформатики).

15. Особливості роботи в класах з поглибленим вивченням математики.

16. Розробка спеціальних курсів та курсів за вибором для класів фізико-математичного профілю.

17. Вивчення умов здійснення рівневої та профільної диференціації.

18. Інтерактивні методи навчання.

19. Застосування інформаційних технологій у математичній підготовці.

20. Використання навчальних досягнень особистості з математики (фізики, інформатики) у вивченні суміжних наук.

21. Особливості контролю знань та вмінь учнів за 12-бальною системою оцінювання.

Функціональні обов’язки методистів

Практикою групи студентів керують методист із основної спеціальності, шкільної гігієни та методист із кафедр психолого-педагогічних дисциплін. Методисти із спеціальності здійснюють такі види робіт:

• у перший день практики знайомлять студентів зі школою, адміністрацією, вчителями-предметниками;

• перевіряють стан готовності студентів до практики;

• спільно зі студентами відвідують і аналізують навчальні заняття студентів-практикантів, позакласні виховні й навчальні заходи та оцінюють їх;

- консультують студентів з питань змісту і методики проведення уроків та позакласних заходів;

- перевіряють і затверджують розроблені студентами плани-конспекти навчальних занять;

- здійснюють поточний контроль за практикою студентів, вчасно виявляють недоліки та вживають заходи до їх усунення;

- готують студентів до виступів на підсумковій конференції з педпрактики, контролюють підготовку матеріалів до виставки;

- перевіряють і зараховують звітну документацію студентів та виставляють оцінку за виконані види роботи;

• відповідають за здачу звітної документації факультетському керівникові практики;

• контролюють вчасне оформлення документації старостами мікрогруп;

• підсумкову оцінку виставляє методист з спеціальності (фізики, математики чи інформатики).

Обов’язки старост мікрогруп

При розподілі студентів по школам в кожній мікрогрупі призначається староста. Інструктаж старост мікрогруп після проведення настановчої конференції проводить завідуючий відділом педагогічної практики університету.

Староста зобов'язаний:

до початку практики:

– одержати у відділі педпрактики університету необхідну нормативно-фінансову документацію;

– пройти інструктаж щодо оформлення всіх необхідних документів;

протягом перших трьох днів практики:

– представити своєму методисту розклад уроків усіх студентів мікрогрупи за вказаним зразком (додається) у трьох екземплярах;

– з'ясувати у відділі педпрактики наявність копій ідентифікаційних кодів усіх учителів, які керують роботою студентів мікрогрупи в школі;

– взяти копії ідентифікаційних кодів у вчителів, якщо такі копії відсутні у відділі педпрактики;

– заповнити грошову відомість;

у період проходження практики:

– вести журнал обліку роботи учителів школи, викладачів та студентів;

– узгоджувати організаційні питання, які стосуються проходження практики студентами мікрогрупи;

протягом трьох днів після закінчення проходження педагогічної практики:

– забезпечити своєчасну здачу студентами мікрогрупи матеріалів для виставки результатів педагогічної практики;

– здати у відділ педпрактики:

• журнал проходження педагогічної практики із записами вчителів та методистів від кафедр про виконану ними роботу і виставленими студентам поточними й підсумковими оцінками;

• грошову відомість на оплату вчителям, підписану директором школи і завірену печаткою школи,

• копії ідентифікаційних кодів учителів, яким мають нараховуватись гроші за керівництво практикою студентів;

– узгодити із груповим керівником практики дату і час складання диференційованого заліку за результатами педпрактики і повідомити їх студентам мікрогрупи;

– повідомити заступнику декана з педагогічних практик прізвище, ім'я та по батькові доповідача від мікрогрупи на підсумкову конференцію і тему його виступу;

– забезпечити присутність усі студентів мікрогрупи на підсумковій конференції.

Примітка. У разі несвоєчасної здачі документації у відділ педпрактики або систематичного невиконання обов'язків – старості мікрогрупи оцінка за практику знижується

ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ І ОЦІНЮВАННЯ ПРАКТИКИ

При підведенні підсумків практики оцінюванню підлягають всі види навчально-виховної діяльності студента-практиканта.

Оцінку «Відмінно» заслуговує за практику студент, який:

• творчо підходив до вибору методів і засобів навчання;

• планував і проводив навчальні заняття різних типів;

– за більшість залікових уроків отримав оцінку «відмінно»;

– відвідав і проаналізував уроки кожного з студентів-практикантів та вчителя-предметника;

– за час практики налагодив контакт з класом, сприяв становленню і підтримці хорошого мікроклімату в колективі;

– проводив з учнями додаткові заняття;

– проводив заняття предметного гуртка, факультативу;

– організовував для учнів екскурсії;

– допомагав учням у випуску стінгазет, бюлетенів, тощо;

– підготував і провів на належному рівні не менше одного позакласного заходу з предмету, який був оцінений на “відмінно”;

– підготував наочні та дидактичні матеріали на виставку;

– проводив індивідуальні заняття з обдарованими дітьми;

• перевіряв робочі зошити учнів;

• вивчав кращий педагогічний досвід вчителів-предметників;

– вчасно підготував і здав звітну документацію;

– працював з повною віддачею, тривалість його робочого дня була в межах 6 годин.

Оцінка «ДОБРЕ» виставляється за практику, якщо студент за більшість залікових уроків одержав оцінку «добре», із інших зазначених видів діяльності деякі не були виконані, або окремі з них здобули оцінку “добре”.

Оцінка «ЗАДОВЛЬНО»виставляється за практику, якщо за більшість залікових уроків студент одержав оцінки «задовільно» і «добре», здійснив не менше половини інших видів педагогічної діяльності, але не показав належного рівня сформованості професійно-педагогічних умінь.

Практика оцінюється «НЕЗАДОВІЛЬНО», якщо студент безвідповідально відноситься до її проведення, уроки проводив на низькому науково-методичному рівні, ігнорував інші види педагогічної роботи. Студент, який не виконав програму практики без поважної причини, отримує негативну оцінку і відраховується з університету.

Якщо з поважної причини (хвороба тощо) студент не пройшов практику, то при представленні належних довідок та особистої заяви у деканат, він має право пройти її індивідуально в іншій, зазначений деканатом та відділом педпрактики, час.

Підсумкова оцінка виставляється на основі оцінок із спеціальності, шкільної гігієни та педагогіки фаховим методистом.

Перелік звітної документації

1. Заповнений щоденник практиканта з усіма необхідними підписами та печатками.

2. Два план-конспекти уроків з фахового предмету. Один у довільній формі, другий – у формі карти структури уроку.

3. Аналіз двох уроків: уроку вчителя і свого колеги-студента. (У разі індивідуального проходження практики – обидва аналізи уроків вчителя-предметника.)

4. Кількісний і якісний аналіз з самостійної або контрольної роботи учнів.

5. Конспект позакласного заходу з предмету.

6. Конспект виховного заходу.

7. Завдання з шкільної гігієни.

8. Дидактичні матеріали:

• роздатковий матеріал;

• унаочнення до вивчення теми з фахового предмету (таблиці, моделі, демонстраційні прилади тощо).

9. Ескіз стінгазети із дібраним матеріалом для рубрик.

10. Опис кабінету математики (фізики, інформатики).

11. Короткий звіт (1-2 др. ст.) про вивчення передового досвіду вчителя-предметника.

Орієнтовні напрямки вивчення передового досвіду:

- реалізація диференціації або інтеграції у навчанні;

- узагальнення і систематизація знань учнів;

- організація повторення;

- колективні форми роботи на уроках;

- використання ділових ігор на уроках;

- прийоми перевірки домашнього завдання;

- самостійна робота учнів.

Примітка: якщо студент проходив практику за індивідуальним графіком, то вся звітна документація повинна бути затверджена та оцінена вчителями-предметниками, класним керівником та адміністрацією школи.

ДОДАТОК 1.

Урок – основна форма учбово-виховної роботи. Одним з основних факторів, які визначають якість проведеного уроку є визначення та постановка мети (задач) уроку.

До навчальних задач навчання відносять формування в учнів різносторонніх суспільних, гуманітарних, природничих, математичних та інших знань. Відпрацювання вмінь специфічних для математики, а також вмінь і навичок раціональної організації розумової діяльності учнів.

Доцільно в тій чи іншій формі повідомити учням навчальну мету уроку, зосередити їх увагу на головному. Здійснюючи принцип індивідуального підходу в навчанні, вчитель поряд з фронтальними, може ставити задачі, що стосуються окремих учнів (з метою ліквідації недоліків відстаючих учнів або додаткового навантаження сильних учнів).

Орієнтовний перелік навчальних задач уроку:

• забезпечення в процесі уроку засвоєння (повторення, закріплення) основних понять законів, теорій, наукових фактів;

• формування (закріплення) спеціальних вмінь;

• формування (закріплення) загально-учбових вмінь та навичок. Наприклад навичок планування відповіді, навичок роботи з книгою, вміння вести конспект на уроці, навичок самоконтролю тощо;

• ліквідувати типові недоліки в знаннях, спеціальних вміннях і навичках учнів.

Орієнтовний перелік виховних задач уроку:

• сприяти в процесі проведення уроку формуванню світогляду учнів, розумінню етапів розвитку науки і суспільства, пізнання світу і його закономірностей тощо, зв’язку між явищами тощо;

• розширювати загальну ерудицію учнів, інтелектуальну, вольову розумову діяльність;

• домогтися усвідомлення значення внесків вітчизняних вчених у розвиток науки;

• впливати на розвиток найкращих рис особистості;

• забезпечити естетичне, моральне та трудове виховання учнів;

• сприяти розумінню здорового способу життя.

Орієнтовний перелік розвиваючих задач уроку:

• розвивати самостійність, вміння долати труднощі навчання;

• розвивати пізнавальний інтерес учнів, використовуючи повідомлення про досягнення науки і техніки, демонструючи застосування вивченого матеріалу, а також ігрові ситуації та учбові диспути;

• позитивно впливати на емоції учнів, створюючи на уроці ситуації, що викликають здивування, радощі від відкриття;

• розвмвати всі види розумової діяльності, звертаючи особливу увагу на специфічні розумові дії.

СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ТИПІВ УРОКІВ МАТЕМАТИКИ

Урок засвоєння нових знань.

1. Актуалізація чуттєвого досвіду і опорних знань учнів.

2. Повідомлення теми, мети уроку і мотивація учбової діяльності школярів.

3. Сприйняття і осмислення нового матеріалу та об’єктивних зв’язків і відношень в ньому.

4. Узагальнення і систематизація знань.

5. Підведення підсумків уроку.

Урок засвоєння нових вмінь і навичок.

1. Перевірка домашнього завдання, відтворення і корекція опорних знань і практичного досвіду учнів.

2. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація учбової діяльності.

3. Вивчення нового матеріалу (ввідні вправи);

4. Первинне застосування знань (пробні вправи);

5. Застосування учнями знань в стандартних умовах (тренувальні вправи);

6. Творче перенесення вмінь і навичок в нові умови ( творчі вправи);

7. Підведення підсумків уроку.

Урок застосування знань, вмінь і навичок.

1. Актуалізація опорних знань учнів.

2. Мотивація учбової діяльності школярів, повідомлення теми, мети уроку.

3. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій.

4. Самостійне виконання учнями завдань під контролем із допомогою вчителя.

5. Узагальнення і систематизація учнями результатів роботи.

6. Перевірка знань, вмінь і навичок учнів.

7. Підведення підсумків уроку.

ОРІЄНТОВНА СХЕМА СПОСТЕРЕЖЕННЯ І АНАЛІЗУ УРОКУ

МАТЕМАТИКИ

Школа

Дата... Клас..................................

Кількість учнів за списком чол. Присутні............. уч.

Прізвище, ім’я, по-батькові вчителя

1. Тема уроку. Місце даного уроку в системі уроків по даній темі.

2. Мета уроку, навчально-виховні задачі.

3. Організаційний початок уроку: готовність учнів, мобілізація вчителем уваги учнів, вимога до підготовки робочих місць.

4. Зміст і методика повторення учбового матеріалу, перевірка знань і вмінь учнів. Мета повторення. Методи і прийоми повторення і перевірки знань і вмінь учнів. Зміст запитань для повторення, фронтального та індивідуального опитування, практичних завдань, самостійних робіт, завдань диференційованого характеру. Які посібники та ТЗН використовувалися? Скільки учнів було опитано? Яким чином вчитель привертав увагу класу до відповідей окремих учнів? Як оцінювалися відповіді учнів та було підведено підсумок повторення і перевірки знань?

5. Зміст і методика вивчення нового матеріалу. Як були сформульовані тема і мета уроку? Якими мотиваційними прийомами були доведені до свідомості учнів? Чи була створена проблемна ситуація? Чи були зацікавлені учні? Об'єм знань, викладених вчителем, форми і методи викладання. Науковість матеріалу, зв'язок його з життям, іншими дисциплінами, особистим досвідом учнів, виховний момент. Системність і послідовність викладу, зв'язок з раніш вивченим матеріалом. Доступність матеріалу для даного віку. Активізація пізнавальної діяльності учнів, засоби підтримки уваги та інтересу учнів на окремих етапах уроку. Включення учнів у творчу роботу по сприйняттю нового матеріалу. Застосування ТЗН, таблиць, плакатів тощо. Використання дошки.

Роль і місце самостійної роботи учнів в процесі вивчення нового матеріалу: робота з підручником, довідником, додатковою літературою.

Методика контролю та перевірки знань і вмінь учнів в процесі викладання нового матеріалу.

6. Закріплення нового матеріалу. Застосування одержаних знань.

Методика закріплення знань, форми індивідуальної та групової роботи учнів. Підбір вправ диференційованого характеру. Ефективність і результативність роботи. Як вони відображені у відповідях учнів?

7. Зміст і об'єм домашнього завдання, його роз'яснення. Додаткові індивідуальні завдання окремим учням.

8. Характеристика пізнавальної діяльності учнів.

Увага. Як використовував вчитель загальнопсихологічні принципи організації уваги учнів на уроці? Зовнішній вигляд вчителя, міміка і

пантоміміка, доброзичливість, темп уроку, емоційна наповненість, виразність мови вчителя; послідовність, логічність викладу матеріалу. Якими прийомами підтримувалася стійкість уваги учнів, як переходили учні з одного виду діяльності на інший?

Сприйняття і пам'ять. Як створювалася предумова для сприйняття нового матеріалу? Чи було забезпечено розвиток усіх типів пам'яті учнів?

Мислення. Чи створювалась проблемна ситуація на початку оволодіння новим матеріалом? Чи мала місце на уроці активність учнів, викликана цікавістю, пошуком нових рішень. Роль у цьому системи запитань вчителя. Були відповіді учнів відтворенням вивченого або результатом опрацювання, осмислення, переробки знань? Як формувалися нові поняття? У чому полягала складність засвоєння нових понять?

Особистість. Відношення учнів до відповідей своїх-однокласників та оцінкам вчителя. Чи мало місце в учнів задоволення виконаним завданням? Як в процесі учбової діяльності формувалися інтелектуальні, вольові та інші властивості учнів?

9. Заключна загальна оцінка уроку.

Що дав урок стосовно реалізації мети, ідей розвиваючого та виховного навчання, набування практичних навичок, навичок роботи з книгою, тощо?

Відношення учнів до уроку. Дисципліна і організованість. Реакція вчителя на порушення. Методи заохочення та покарання. Загальна організація уроку, дозування часу на окремих етапах уроку.

Які поліпшення, удосконалення можна внести при проведенні таких уроків?

10.Характеристика вчителя і його взаємовідношень з учнями.

Володіння фактичним матеріалом. Методична майстерність. Зацікавлення справою. Провідна роль вчителя на уроці. Авторитет і педагогічний такт, вміння вийти з скрутного становища. Поведінка, зовнішність, культура мови, образність, емоційність, дикція, .тощо.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ШКІЛЬНОГО КУРСУ

МАТЕМАТИКИ

Рівні засвоєння (діяльності)	Бали	Критерії оцінювання рівня засвоєння (діяльності)
І рівень — початковий (ознайомлення, або рецептивний)	1	Учень може впізнати окремі математичні об'єкти (цифри, натуральні, додатні, від'ємні числа, дріб звичайний і десятковий, найпростіші геометричні фігури, дії над раціональними числами, алгебраїчними виразами тощо), прочитати і записати натуральне, раціональне і дробове число, алгебраїчний вираз, формулу, зобразити найпростіші геометричні фігури, виконає арифметичні діі тощо.Учень може впізнати і ствердно відповісти на запитання чи є пред’явлений йому об’єкт тим, про який йде мова.
	2	Учень може розпізнати один з кількох запропонованих математичних об'єктів (символів, виразів, арифметичних дій, геометричних фігур), виділивши його серед інших, виконати однокрокові дії з раціональними числами, найпростішими алгебраїчними виразами
	3	Учень може співвіднести дані або словесно описані математичні об'єкти з їх характеристиками, пояснити розв'язання простої арифметичної задачі.
II рівень — середній (відтворення, або репродуктивний)	4	Буквальне (дослівне) відтворення. Учень може відтворити словами, близькими до тексту підручника, означення математичних термінів, правил, пояснити виконання арифметичних та алгебраїчних дій, назвати елементи кола, трикутника, паралелограма, трапеції, многогранників і круглих тіл тощо, повторити за зразком математичну операщю, дію в тому вигляді і в тій послідовності, в якій вони були подані в процесі навчання або в підручнику.
	5	Учень може дослівно відтворити формулювання означень математичних термінів, теорем, ознак, правил виконання арифметичних та алгебраїчних дій, ілюструючи їх прикладами з пояснень учителя або підручника, пояснити за допомогою вчителя розв'язування одно-, двокроковї вправи на обчислення за даними формулами, текстових задач
	6	Учень може відтворити формулювання означень математичних термінів, теорем, ознак, правил виконання арифметичних та алгебраїчних дій, ілюструючи їх власними прикладами, пояснити самостійно розв'язування одно-, двокрокових вправ на обчислення за формулами, текстових задач
III рівень — достатній (конструктивний)	7	Учень може застосовувати означення математичних термінів, правила арифметичних та алгебраїчних дій у стандартних ситуаціях, знає залежності між лінійними і кутовими елементами геометричних фігур, певною мірою контролює власні навчальні дії, наводить власні приклади на підтвердження математичних міркувань
	8	Учень може під керівництвом учителя зіставляти, узагальнювати і систематизувати навчальну інформацію, формулювати основні властивості геометричних фігур, в цілому самостійно застосовувати їх на практиці, контролює власну діяльність, під керівництвом учителя виправляє помилки і може аргументувати математичні міркування та розв'язування завдань
	9	Учень вільно володіє вивченим матеріалом, у тому числі й застосовує його на практиці, самостійно розв'язує задачі й вправи в стандартних ситуаціях, виправляє допущені помилки, добирає переконливі аргументи для обґрунтування математичних міркувань і висновків, може пояснити за допомогою вчителя розв'язування завдань підвищеного рівня складності.
IV рівень —високий (творчий)	10	Учень виявляє творчі здібності, самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності, оцінює окремі нові факти, явища, ідеї, під керівництвом учителя знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх для зеалізащї поставлених перед ним навчальних цілей, судження його логічні й достатньо обґрунтовані, може з не зовсім повним обґрунтуванням пояснити розв'язування завдань підвищеного рівня
	11	Учень може вільно висловити власні міркування і переконливо аргументувати їх. визначає порядок особистої навчальної діяльності, самостійно оцінює її результати, знаходить джерела інформації і використовує їх відповідно до мети і завдань власної пізнавальної діяльності. Використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, вміє з достатнім обґрунтуванням доводити теореми, пояснювати розв'язування завдань підвищеного рівня.
	12	Учень виявляє особливі творчі здібності, самостійно розвиває власні обдарування і нахили на основі глибоких і міцних знань, вміє самостійно здобувати знання та доводити теореми, властивості, може самостійно пояснити розв'язування будь-якого завдання підвищеного рівня, виконати його з повним обґрунтуванням

ДОДАТОК 2.

ТИПИ УРОКІВ ФІЗИКИ:

– урок засвоєння нових знань;

– урок формування навичок і вмінь;

– урок застосування знань, навичок і вмінь;

– урок узагальнення і систематизації знань;

– урок перевірки і корекції знань;

– комбінований урок.

У шкільній практиці останнім часом широко використовуються такі типи нестандартних уроків: уроки-лекції, уроки-семінари. уроки-екскурсії, уроки-диспути, уроки-заліки, уроки-ділові ігри, уроки-прес-конференції, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки взаємонавчання учнів, уроки типу «слідство ведуть знавці», уроки творчості, комп’ютерні аукціони, інтегровані уроки, уроки-казки, уроки-телемости, уроки-подорожі, бінарні уроки, уроки типу «Що? Де? Коли?», уроки запитань учнів учителеві, уроки-суди тощо.

Схема аналізу уроку засвоєння нових знань з фізики.

Школа. ……..

Дата ……. Клас.

Кількість учнів за списком чол.. Присутні..... чол.

Предмет

Прізвище, ім’я, по батькові вчителя

Тема уроку

Мета уроку

Зміст і хід уроку : Зауваження по ходу уроку ..

Мета уроку: Вивчення нового явища, закону, засвоєння поняття на рівні, поглиблення вивчених раніше понять, явищ, законів.

Виховне завдання уроку зв’язок навчання з життям, виховання: естетичне, патріотичне, політехнічне, відповідального ставлення до праці (на основі чого конкретизувати), розширення наукового світогляду (конкретизувати).

Розвиваюче завдання уроку розвиток логічного мислення (дедуктивне: операції синтезу, системність; індуктивне: операції порівняння, емпіричне узагальнення, теоретичне мислення (теоретичне узагальнення), спостережливість (при демонстрації дослідів).

Підготовка класу до уроку: гігієнічні умови, підготовка дидактичних засобів (ТСО, експеримент, таблиці, картки з індивідуальним завданням).

Аналіз змісту у року:

1. Історичний підхід до вивчення матеріалу, ідейне спрямування, зв'язок з життєвим оточенням учиш.

2. Науковість, логічна послідовність, поєднання компонентів уроку, відповідність змісту уроку його структурі.

3. Використання елементів зацікавлення учнів, засобів наочності. Чи сприяє зміст уроку досягненню поставленої мети?