Симпатолітики.

Симпатолітиками називають речовини, які блокують симпатичну іннервацію на рівні закінчень постгангліонарних (адренергічних) волокон. Симпатолітики зменшують виділення медіатора норадреналіну адренергічними нервовими закінченнями.

Блокуючи адренергічні нервові закінчення, симпатолітики усувають стимулюючий вплив симпатичної іннервації на - серце і кровоносні судини. В результаті відбувається ослаблення і сповільнення скорочень серця, розширення кровоносних судин - артеріальний тиск знижується.

ІЗОБАРИН

Міжнародна назва Октадин

Форми випуску: порошок; пігулки по 0,025 г (25 міліграм).

Симпатолічна дія октадина обумовлена тим, що він вибірково накопичується в гранулах симпатичних нервових закінчень і витісняє з них адренергічний медіатор - норадреналін. Частина, медіатора, що вивільняється, досягає постсинаптичних а -адренорецепторов і надає короткочасну прессорноє дію, проте основна частина медіатора піддається руйнуванню під впливом моноаміноксидази. В результаті виснаження запасів норадреналіну в адренергічних закінченнях ослабляється або припиняється передача в них нервового збудження.

Порушення передачі нервового збудження пов'язане, крім того, з тим, що, накопичуючись в нервових закінченнях, октадин проявляє на них місцевоанестезуючу дію. На серцево-судинну систему октадин впливає: спочатку розвивається тахікардія і збільшенням серцевого викиду, потім наступає прогресуюче зниження АТ, зменшуються частота серцевих скорочень, хвилинний об'єм і пульсовий тиск, а надалі (через 2 - 3 доби після перорального прийому) наступає стійка гіпотензія. При тривалому застосуванні препарату гіпотензивна дія може зменшуватися у зв'язку з поступовим збільшенням серцевого викиду. Застосовують октадин як антигіпертензивний засіб. Октадин ефективний при прийомі всередину. Всмоктується повільно. Гіпотензивний ефект при гіпертонічній хворобі розвивається поступово; він починає виявлятися через 2 - 3 дні після початку прийому препарату, досягає максимуму на 7 - 8-й день лікування, а після припинення прийому продажаєтся ще 4 - 14 днів. На початку лікування можливе зниження фільтраційної функції нирок і ниркового кровотоку, проте при подальшому лікуванні і стійкому пониженні АТ ці показники вирівнюються. Для лікування гіпертонічної хвороби октадин призначають всередину у вигляді пігулок. Дози слід підбирати індивідуально залежно від стадії захворювання, загального стану хворого, переносимості препарату і тому подібне Починають з малої дози - 0,01 - 0,0125 г (10 - 12, 5 міліграм) 1 раз на день, потім дозу поступово підвищують (зазвичай щонеділі на 10 12, 5 міліграм) до 0,05 - 0,075 г в день. Після досягнення терапевтичного ефекту підбирають індивідуально підтримуючу дозу. Лікування проводять тривало. Хворим літнього і старечого віку препарат призначають в менших дозах, починаючи з 6, 25 міліграм (1/4 пігулки) 1 раз на добу, потім поступово підвищуючи дозу на 6, 25 міліграм до добової дози 25 - 50 міліграм. При застосуванні октадина можуть виникати побічні явища: запаморочення, загальна слабкість, нудота, блювота, набухання слизистої оболонки носа, біль в привушній залозі, пронос (у зв'язку з посиленням перистальтики кишечника із-за пригнічення впливу симпатичної іннервації), затримка рідини тканинами. Гіпотензивна дія препарату часто супроводжується розвитком ортостатичної гіпотензії, в деяких випадках можливий ортостатичний колапс (особливо в перші тижні лікування). Для запобігання колапсу хворі винні протягом 1, 5 - 2 г після прийому препарату знаходитися в горизонтальному положенні і повільно переходити з положення лежачи в положення стоячи; у ряді випадків необхідно зменшити дозу. Протипоказання: різко виражений атеросклероз, гострі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарду, гіпотензія, виражена недостатність функції нирок. Препарат викликає помірний міоз, полегшує відтік водянистої вологи, зменшує її продукцію і знижує внутрішньоочний тиск. На відміну від холіноміметичних речовин (пілокарпін і ін.) октадин не впливає на акомодацію; менше порушує гостроту зору і здатність хворих бачити при поганому освітленні. Зберігання: список Б

РАУСЕДИЛ

Міжнародна назва Резерпін

Форми випуску: порошок; пігулки по 0,0001 г (0,1 міліграм) і 0,00025 г (0,25 міліграм).

Резерпін є алкалоїдом, що міститься в рослинах раувольфії.

Основною фармакологічною властивістю резерпіна є його симпатолічна дія, обумовлена тим, що під його впливом прискорено виділяються (вивільняються) катехоламіни з гранулярних депо пресинаптичних нервовим закінчень. Вивільнені катехоламіни піддаються інактівірующему дії моноаміноксидази, що веде до зменшення виходу катехоламінів в синаптічеськую щілину і ослаблення адренергічних впливів на еффекторниє системи периферичних органів, зокрема адренорецептори кровоносних судин. Дія резерпіна розповсюджується також на ЦНС. Під його впливом зменшується вміст в тканинах мозку нейромедіаторів норадреналіну, дофаміна, серотоніна, що обумовлене його здатністю порушувати транспорт цих речовин з клітинної плазми (де відбувається їх біосинтез) в гранули, де вони депонуються. Резерпін проявляє складну дію на організм. З впливом на периферичну нервову систему значною мірою пов'язана його антигіпертензивна дія, а з впливом на центральні процеси - нейролептична. Спочатку, до появи сучасних нейролептичних засобів, резерпін застосовували для лікування психічних захворювань. В даний час резерпін як антипсихотичний засіб застосовують рідко, в основному його використовують як антигіпертензивний засіб для лікування артеріальної гіпертензії. Призначають у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами (діуретики і ін.). Під впливом резерпіна поступово знижується тиск систоли і діастоли при різних формах і стадіях гіпертонічної хвороби. Кращий ефект спостерігається в ранніх стадіях гіпертонічної хвороби, за відсутності виражених органічних змін серцевосудинної системи. Гіпотензивний ефект відносно довго зберігається після припинення прийому резерпіна. Разом з пониженням АТ поліпшується функція нирок: збільшується нирковий кровотік, посилюється клубочкова фільтрація. Є дані про позитивний вплив резерпіна на ліпідний і білковий обмін у хворих гіпертонічною хворобою і коронарним атеросклерозом. Призначають резерпін всередину у вигляді пігулок (після їжі). Дози і тривалість лікування підбирають індивідуально. При артеріальній гіпертензії в ранніх стадіях призначають резерпін зазвичай по 0,05 - 0,1 міліграм 2 - 3 рази на день. У одних випадках достатньо продовжувати застосування препарату в цих дозах, в інших - дозу поступово збільшують. Зазвичай щоб уникнути депресії обмежуються добовою дозою 0,5 міліграм, проте при хорошій переносимості її збільшують до 1 міліграма. Якщо протягом 10 -14 днів гіпотензивний ефект не наступить, препарат відміняють.

Після досягнення ефекту дозу поступово знижують до 0,5 - 0,2 0,1 міліграма в добу. Лікування малими (підтримуючими) дозами проводять тривало (курсами по 2- 3 міс, при необхідності 3 - 4 разу на рік) під спостереженням лікаря. Застосовують також резерпін при легких формах серцевої недостатності з тахікардією (разом з серцевими глікозидами), пізньому токсикозі вагітних. При тиреотоксикозах резерпін призначають разом з антитиреоідними речовинами (Мерказоліл). Сам резерпін тиреостатичну дію не проявляє, проте він зменшує нейровегетативні розлади, викликає сповільнення пульсу. Застосування резерпіна дозволяє зменшити дози антитиреоїдних препаратів.

У психіатричній і неврологічній практиці резерпін призначають переважно при нервово-психічних розладах, що мають основою підвищене АТ, а також при безсонні і інших захворюваннях. При лікуванні шизофренії іноді застосовують резерпін в комбінації з іншими нейролептиками. Рекомендується також резерпін для лікування алкогольних психозів. Вищі дози для дорослих всередину: разова 0,002 г (2 міліграми), добова 0,01 г (10 міліграм). Дітям резерпін призначають в дозі від 0,1 до 0,4 міліграма в добу (у 2 - 4 прийоми) залежно від віку. У малих дозах резерпін побічних явищ, як правило, не викликає. При великих дозах і підвищеній чутливості можуть спостерігатися гіперемія слизистих оболонок очей, шкірний висип, болі в шлунку, діарея, брадикардія, слабкість, запаморочення, ядуха, нудота, блювота, кошмарні сновидіння. При тривалому застосуванні можливі явища паркінсонізму. При курсовому лікуванні у хворих психічними захворюваннями може розвинутися відчуття тривоги, неспокої, безсоння, стан депресії. У хворих з бронхіальною обструкцією резерпін може викликати гострий напад бронхоспазма. Бронхоспазм знімають атропіном. При побічних явищах слід зменшувати дозу резерпіна або тимчасово його відміняти. При прийомі препарату в амбулаторних умовах слід враховувати можливість розвитку сонливості і загальної слабкості. Протипоказання: важкі органічні серцево-судинні захворювання з і вираженою брадикардією, нефросклероз, церебральний склероз, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки. Резерпін володіє здатністю підсилювати секрецію пролактіну. В умовах експерименту на лінійних щурах певного штаму він може стимулювати розвиток раки молочної залози. Зберігання: порошок - список А, в щільно укупоренних банках оранжевого скла в прохолодному, захищеному від світла місці, пігулки список Б

Резерпін входить до складу ряду комбінованих лікарських засобів, що використовують при гіпертонічній хворобі.

Адельфан (Аdelphan) * - пігулки, що містять резерпіна 0,0001 г (0,1 міліграм) і дігідралазіна 0,01 г (10 міліграм). Застосовують при гіпертонічній хворобі по 1 - 2 пігулки 3 рази на день (після їжі).

Адельфан-езідрекс (Аdelphan-esidrex) містить резерпіна 0,1 міліграм, дігидралазіна 10 міліграм і діхлотіазіда 10 міліграм, а адельфан-езідрекс-к (Аdеlphan-еsidrex До) - резерпіна 0,1 міліграм, дігидралізіна 10 міліграм, гидрохлортіазіда 10 міліграм і калія хлориду 0,6 г і одному драже. Додавання калія хлориду розраховані на попередження можливої гіпокаліємії від застосування гидрохлотіазіда.

Призначають по 1/2 - 1 пігулці 1 - 2 - 3 рази на день.

Брінердін (Вrinerdin)* . Драже, що містять резерпіна 0,0001 г (0,1 міліграм), дігидроергокрістіна 0,0005 г (0,5 міліграм), клопаміда (брінальдікса) 0,005 г (5 міліграм). Дігидроергокрістін є периферичним і центральним адреноблокуючим засобом; клопамід - салуретик. Застосовують при гіпертонічній хворобі і симптоматичних гіпертензіях. Приймають всередину по 1 драже від 1 до 3 разів на день (залежно від характеру захворювання і стану хворого). Курс лікування - від 10 днів до декількох місяців. Форма випуску: драже в упаковці по 30 штук. Зберігання: список Б.

Крістепін (Сrуstерin)* . Драже, що містять 0,1 міліграм резерпіна, 0,5 міліграм дігидроергокрістіна і 5 міліграм діуретика клопаміда. Застосовують при різних формах артеріальної гіпертензії. Приймають, починаючи з 1 драже в день, потім в міру необхідності збільшуючи дозу до 2 - 3 драже в день в 2 - 3 прийоми. Підтримуюча доза - 1 драже в день або через день.

Неокрістепін (Neocrystepin)* . Драже, що містить 0,1 міліграм резерпіна, 0,58 міліграм дігидроергокрістіна (мезілата) і 25 міліграм діуретика хлорталідона (див. оксодолін). Приймають по 1 драже в день або через день; у важчих випадках - по 1 драже 2 - 3 рази на день.

Трірезид (Тriresid)* і Трінітон (Тriniton)* - пігулки однакового складу: резерпіна 0,1 міліграм, дігидралазіна сульфату (див. Апрессин) 10 міліграм і гидрохлортіазіда 10 міліграм. Показання до застосування трірезіда і трінітона такі ж, як для крістепіна і ін. При прийомі всіх цих пігулок (окрім тих, що містять калія хлорид) хворим слід рекомендувати приймати їжу, багату калієм. Необхідно стежити за каліємієй.

РАУНАТИН (Raunatinum).

Форма випуску: пігулки, покриті оболонкою, містять 0,002 г (2 міліграми) препарату.

Препарат, що містить суму алкалоїдів з коріння рослини раувольфія зміїна або інших видів рауфольфії. Містить резерпін, аймалін і інші алкалоїди.

Фармакологічні властивості раунатина значною мірою пов'язані з наявністю в ньому резерпіна. Головною фармакологічною властивістю раунатина є його гіпотензивний ефект, він проявляє також антиаритмічну дію; крім того, викликає заспокоєння ЦНС. Вплив на ЦНС виражений менше, ніж у резерпіна, тоді як по гіпотензивна дії істотно не поступається резерпіну. Гіпотензивний ефект раунатина наступає більш поступово, ніж ефект резерпіна.

Основним показанням до застосування раунатина є гіпертонічна хвороба, особливо в I і II стадії. У психіатричній практиці раунатин широкого застосування не має унаслідок недостатньо вираженого нейролептичного ефекту, проте його можна застосовувати при невротичних станах. Призначають всередину в пігулках. Зазвичай пчинають з прийому 1 пігулки, що містить 0,002 г (2 міліграми) суми алкалоїдів, на ніч; на 2-й день приймають по 1 пігулці 2 рази на день, на 3-й день 3 пігулки і доводять загальну дозу до 4 - 5 - 6 пігулок в день; приймають препарат після їжі. Після настання терапевтичного ефекту (зазвичай через 10 - 14 днів) дозу поступово зменшують до 1 - 2 пігулок в день. Курс лікування зазвичай триває 3 - 4 нед, проте іноді препарат приймають тривало в підтримуючій дозі (1 пігулка в день). Лікування повинне проводитися під спостереженням лікаря. Раунатин зазвичай не викликає побічних явищ. Деякі хворі переносять його краще, ніж резерпін. В окремих випадках спостерігаються набухання слизистої оболонки носа, пітливість, загальна слабкість; у хворих стенокардією іноді посилюються болі в ділянці серця. Побічні явища проходять при зменшенні дози або після короткочасної (1 - 3 дні) перерви в прийомі препарату. Зберігання: список Б.

16