2. Особливості розвитку мовлення дітей від одного до двох років.

На другому році життя відбувається поступове збільшення словарного запасу, при цьому слова і звукосполучення вже стають засобом мовного спілкування, тобто формується експресивна мова. Дитина вчиться оперувати словами – ускладнює їх, пробує різні поєднання, оволодіває фразою, логіко-граматичними побудовами. Проте активному вимовлянню слів передує розвиток розуміння мови, тому кількість слів, які дитина розуміє (пасивний словник), більше кількості слів, які він може вимовити (активний словник).

Таким чином, важливим показником розвитку мовлення до півтора-двох років є не стільки власне вимова, скільки розуміння оберненого мовлення. Дитина винна уважно і з цікавістю слухати дорослих, добре розуміти обернене мовлення, дізнаватися назви багатьох речей і картинок, виконувати прості побутові прохання-інструкції.

Поява перших осмислених і членороздільних слів є важливою віхою в розвитку дитини. Тепер діти можуть будувати однослівні, а до півтора-двом років - і двухсловные пропозиції, прагнучи повідомити в них те, що дорослі передають за допомогою повних пропозицій. Однослівні пропозиції з'являються у однорічних дітей, коли вони хочуть назвати те, що бачать на навколишньому світі, або виразити якісь свої бажання. Відповідно, однослівні пропозиції складаються з іменників або дієслів.

Одночасно з розвитком мовних умінь і навиків відбувається швидке накопичення словника. Хоча дівчатка в середньому починають говорити раніше хлопчиків, відмінності між ними стираються у віці старших двох років. До двох років активний словник у дітей, що нормально розвиваються, налічує 250-300 слів. Швидке збільшення запасу слів не дозволяє дитині уточнювати вимову кожного слова, тому нерідко окремі звуки і слова вимовляються неправильно. Чим молодше дитина, тим менше він здатний аналізувати свою вимову. Крім того, дітей більше привертає зміст мови, її інтонації і виразність. Тому недоліків вимови вони не помічають.

Темп розвитку мови і розширення словникового запасу неабиякою мірою залежить від того, скільки часу батьки і інші дорослі приділяють спілкуванню з дитиною. Дорослі повинні уважно вслухуватися в мову малюка і повторювати правильно ті слова, які він спотворює. Відтворюючи звуки і слова по наслідуванню, дитина поступово виправляє свою мову.

У словнику дитини півтора-двох років переважають іменники (імена, назви іграшок, знайомих предметів домашньої обстановки, одягу, тварин і частин тіла). Починають з'являтися дієслова (дай, йди). Практично за два роки дитина оволодіває навиком мови і мовою, привчає свій акустичний, голосовий для артикуляції і дихальний апарати до утворення звуків мовлення в певній мовній системі. Присутність дієслів дуже важлива для розвитку мови, тому що тільки при їх наявності розвивається фразова мова. Разом з іменниками і дієсловами дитина повинна розуміти і вживати декілька прикметників, тобто виділяти словом ознаки предметів (великий - маленький).

З півтора-двох років починається процес формування фразової мови. Спочатку це прості фрази з двох, а потім і трьох слів. При цьому порядок слів у висловах дитини не дотримується, а самі фрази починаються з найбільш значущих по сенсу слів: "Мама, дай", "Котя де гуляти " (Костя йде гуляти).

До кінця другого року життя мовлення набуває узагальнюючого значення. Дитина повинна вживати прості фрази (поки що без приводів, відмінкових закінчень, без узгодження слів між собою).