3. Дискретні динамічні моделі в економіці. Теорія економічних циклів.

3.1 Необхідні основні поняття, відомі з курсу макроекономіки

Частиною сукупного попиту на блага є попит на інвестиції. Останні діляться на індуковані і автономні.

Інвестиції називаються індукованими, якщо причиною їх здійснення є стійке збільшення попиту на блага.

Коли при повному завантаженні виробничих потужностей, використовуваних з оптимальною інтенсивністю, зростає попит на блага, то в інтересах підприємців збільшити виробничі потужності.

Автономні інвестиції проводяться при фіксованому національному доході, тобто при заданому сукупному попиті на блага, і їх збільшення не є слідством зростання національного доходу. Це, перш за все інвестиції в нову техніку і підвищення якості продукції.

Для визначення об'єму індукованих інвестицій необхідно знати значення акселератора.

Акселератор – коефіцієнт приросту капіталоємності національного доходу, що показує, скільки одиниць додаткового капіталу потрібно для виробництва додаткової одиниці продукції.

=K/y, (23)

де K– реальний обсяг капіталу

у – реальна величина національного доходу

Так, при даному акселераторі для збільшення виробництва з у₀ до у₁ необхідні індуковані інвестиції в розмірі

I^ин= (у₁ - у₀). (24)

Мультиплікатор – коефіцієнт, що характеризує міру приросту рівноважного національного доходу при збільшенні автономних (незалежних від величини національного доходу) витрат макроекономічних суб'єктів.

Хай на ринку немає держави і закордону. Тоді рівновага на ринку благ прийме вигляд

Y = С_y у + I (25)

С_у – гранична схильність до споживання.

Хай також при існуючій ставці відсотка підприємці під впливом технічного прогресу вирішили збільшити обсяг інвестицій на I. Щоб при збільшеному попиті на інвестиції на ринку благ збереглася рівновага, пропозиція також повинна збільшитися на деяку величину у, визначену з рівняння

у + у = С_у (у + у) + I +  I (26)

Віднімаючи з (25) (26), одержимо

y= .

Співмножник називається мультиплікатором автономних витрат. Оскільки 0 < Су < 1, то мультиплікатор більше одиниці. Означає, зростання автономних витрат збільшує національний дохід більш ніж на одиницю.

3.2. Теорія економічних циклів

Теорія економічних циклів разом з теорією економічного зростання відноситься до теорій економічної динаміки, які пояснюють розвиток (рух) народного господарства.

Теорія циклу покликана пояснити причини коливань економічної активності суспільства в часі, а теорія зростання досліджує чинники і умови стійкого зростання як довготривалої тенденції в розвитку економіки.

Напрям і ступінь зміни показника або сукупності показників, що характеризують розвиток народного господарства, називається економічною кон'юнктурою. Тому теорію економічних циклів називають також теорією кон'юнктури.

Проміжок часу між двома однаковими станами економічної кон'юнктури називається економічним циклом. У структурі циклу виділяють вищу (пік) і нижчу точки активності і лежачі між ними фази спаду (рецесії) і підйому (експансії). Загальна тривалість циклу вимірюється звичайно часом (у місяцях) між двома сусідніми вищими або двома сусідніми вищими точками активності. Тривалість спаду вимірюється часом між вищою і подальшої нижчої точками активності, а підйому — часом між нижчою і подальшої вищої точкою активності відповідно.