2. Чутливість і точність аналізу

Чутливість аналізу визначається тою мінімальною кількістю речовини, що можна виявити за допомогою якої − небудь хімічної реакції в обраних умовах. Чутливість візуальних методів визначається чутливістю ока людини. Як правило, око неоднаково чутливе до різних кольорів. Чутливість залежить від того, наскільки око розрізняє відтінки в зміні забарвлення. При нормальному зорі око людини розрізняє забарвлення, що відрізняються одна від одної на 7 %. Світлофільтри для фотометрування обирають так, щоб максимум поглинання розчину відповідав максимуму пропускання світлофільтра.

Таблиця 1. - Колір розчину і відповідні їм світлофільтри.

3. Метод одного еталону

При роботі по цьому методу вимірюють абсорбції досліджуваного і стандартного розчинів при l₀ = l_х (в однакових кюветах з однаковою товщиною шару розчину) при вибраному світлофільтрі. Тоді з основного закону світлопоглинання виходить, що:

, (16)

Цим методом користуються тоді, коли треба швидко отримати результат.

4. Метод калібрувальної (градуювальної) кривої

Для побудови калібрувальної кривої в 5 − 10 мірних колб однакового об’єму приливають послідовно стандартний розчин досліджуваної речовини, кількість якого послідовно збільшується разом із номером колб. У всі колби вводять однакові кількості необхідних реагентів, встановлюють необхідне значення рН, доводять до мітки обраним розчинником, перемішують і через необхідний для появи забарвлення час вимірюють абсорбції кожного розчину на фотоколориметрі (при обраному світлофільтрі) відносно розчину порівняння. Будують графік, відкладаючи по осі ординат абсорбцію, а по осі абсцис − концентрацію. Потім в мірну колбу вливають досліджуваний розчин, додають необхідні реагенти для отримання забарвленої сполуки і вимірюють його абсорбцію. Концентрацію досліджуваної речовини знаходять за допомогою калібрувальної (градуювальної) кривої (рис. 2).

Рисунок 2 - Калібрувальна (градуювальна) крива

Як вже було зазначено вище, калібрувальна крива може бути прямолінійною і може відхилятися від прямолінійності. Метод калібрувальної кривої застосовують для серійних визначень одної і тієї ж речовини.

5. Метод добавок

При роботі по цьому методу в мірну колбу вводять чітко визначений об’єм досліджуваного розчину, додають необхідні реагенти, доводять об’єм до мітки обраним розчинником, перемішують і вимірюють абсорбцію при обраному світлофільтрі. В інше мірну колбу вводять такий самий об’єм досліджуваного розчину і певну кількість стандартного розчину досліджуваної речовини, додають необхідні реагенти, доводять об’єм до мітки обраним розчинником, перемішують і вимірюють абсорбцію при обраному світлофільтрі. Невідому концентрацію досліджуваної речовини знаходять шляхом порівняння абсорбції досліджуваного розчину А_x = C_x і досліджуваного розчину з добавкою стандартного розчину досліджуваної речовини А_{х + ст} =  (C_х + C_ст ) .

(18)

Якщо приготувати декілька розчинів з однаковими добавками і виміряти їх абсорбції, то невідому концентрацію досліджуваної речовини можна знайти графічно (рис. 3).

Рисунок 3 - калібрувальна крива для визначення концентрації методом добавок

Для цього будують графік, по осі абсцис якого відкладають концентрацію стандартної речовини (добавки), а по осі ординат − абсорбцію. Через отримані точки проводять пряму. Відстань на осі абсцис від нуля до точки перетину цієї прямої з віссю абсцис визначає невідому концентрацію. Цей метод часто застосовується при аналізі складних об’єктів, коли визначенню забарвленої сполуки заважають велика кількість складових розчину і їх неможливо врахувати при побудові калібрувальної кривої. Метод добавок застосовують також у випадку, коли молярний коефіцієнт поглинання залежить від складу розчину.