- •Індивідуальне завдання з дисципліни «сучасні методи дослідження в хімії» фотоелектроколориметрія. Спектрофотометрія.
- •Загальна характеристика
- •1. Сутність методів
- •2. Чутливість і точність аналізу
- •3. Метод одного еталону
- •4. Метод калібрувальної (градуювальної) кривої
- •5. Метод добавок
- •8. Прилади
- •6. Метод диференційної спектроскопії
- •7. Метод розрахунку концентрації
- •Спектрофотометри t60 New Century и t60 Aurora
- •Висновки
- •Питання для самоперевірки
- •Відповіді до тестів
- •Література
Спектрофотометри t60 New Century и t60 Aurora
Недорогі двохструменеві УФ-ВИД спектрофотометри з фіксованою шириною цілини - 2 нм и диапазоном довжини хвилі 190-1100 нм (T60 New Century) / 325- 1100 нм (T60 Aurora).
Рисунок 8 - Спектрофотометри T60 New Century и T60 Aurora
УФ-ВИД спектрофотометри T70 и T70+
Двохпроменеві спектрофотометри з діапазоном довжини хвилі 190-1100 нм, з підвищеною точністю установки довжини хвилі. Модель T70+ має змінну ширину щілини - 0.5, 1.0, 2.0 и 5.0 нм. Спектрофотометр T70 з фіксованою шириною щілини світлопропускання 2 нм.
Рисунок 9 - УФ-ВИД спектрофотометри T70
УФ-ВИД спектрофотометри T80 и T80+
Двохпроменеві спектрофотометри з діапазоном довжини хвилі 190-1100 нм, з підвищеною точністю установки довжини хвилі. Модель T80+ має змінну ширину щілини- 0.5, 1.0, 2.0 и 5.0 нм. Спектрофотометр T80 з фіксованою шириною щілини світлопропускання 2 нм.
Рисунок 10 - УФ-ВИД спектрофотометри T80
УФ-ВИД спектрофотометри T90 и T90+
Двохпроменеві спектрофотометри з діапазоном довжини хвилі 190-1100 нм, з підвищеною точністю установки довжини хвилі. Модель T90+ має змінну ширину щілини - 0.1, 0.2, 0.5, 1.0, 2.0 и 5.0 нм. Спектрофотометр T90 з фіксованою шириною щілини світлопропускання 2 нм.
Рисунок 11 - УФ-ВИД спектрофотометри T90
Рисунок 12 - Спектрофотометр Сary 50
Рисунок 13 – КФК-2
Висновки
1. Фотоелектроколориметрія та спектрофотометрія відносяться до оптичних методів, які засновані на вимірюванні поглинання немонохроматичного світла для фотоелектроколориметрії та вимірюванні поглинання монохроматичного випромінювання в видимій, ультрафіолетовій та інфрачервоній областях спектра для спектрофотометрії.
2. З методів фотоколориметрії найбільш розповсюджені: метод порівняння абсорбцій досліджуваного і стандартного розчинів (метод одного еталону); метод калібрувальної кривої; метод добавок; метод диференційної спектрофотометрії.
3. Якісний аналіз речовин в спектрофотометрії за їх спектрами поглинання проводять за відомими параметрами спектра поглинання досліджуваної речовини та порівнянням спектрів поглинання розчину стандартної речовини і розчину досліджуваної речовини одного й того ж складу, які одержані в однакових умовах.
4. Фотоколориметрія та спектрофотометрія пов’язані з використанням сучасних приладів різної складності, що породжує вартість аналізу, але дає ряд переваг у порівнянні з класичними хімічними методами: експресність, простоту методики, використання невеликої кількості речовини для аналізу, можливість аналізувати сполуки будь-якої природи, проведення експрес аналізу багато компонентних сумішей. Крім того вони підвищують чутливість, точність і відтворюваність результатів кількісних визначень.
Питання для самоперевірки
1. Які методи фотоелектроколориметрії та спектрофотометрії Ви знаєте?
2. В чому полягає суть методу одного еталону (стандарту)?
3. З якою метою використовують метод одного еталону?
4. В чому полягає метод калібрувальної кривої?
5. З якою метою використовують метод калібрувальної кривої?
6. В чому полягає метод добавок?
7. З якою метою використовують метод добавок?
8. В чому полягає метод диференційної спектрофотометрії?
9. Для чого використовують метод диференційної спектрофотометрії?
10. Які переваги і недоліки фотометричних методів?
Тести
1. Фотоелектроколориметрія та спектрофотометрія відносяться до методів:
А) оптичні;
Б) хімічні;
В) інструментальні;
Г) електрохімічні.
2. Основний закон поглинання випромінювання:
А) закон Ома;
Б) закон Бугера-Ламберта-Бера;
В) закон Релея;
Г) закон Фарадея.
3. Методи фотоелектроколориметрії та спектрофотометрії базуються на вимірюванні випромінювання, що:
А) розсіюється;
Б) поглинається;
В) випускається;
Г) випускається, а потім розсіюється.
4. Принцип дії фотоелектричних колориметрів заснований на здатності фотоелемента перетворювати енергію:
А) світлову на електричну;
Б) електричну на світлову;
В) кінетичну на потенціальну;
Г) потенціальну на кінетичну.
5. Конструкція фотоколориметрів включає:
А) освітлювач, кювети, фотоелементи і гальванометр;
Б) освітлювач, кювети;
В) кювети, гальванометр;
Г) освітлювач, кювети, фотоелементи.
6. КФК − 2 призначений для вимірювання в окремих ділянках діапазону довжин хвиль:
А) 315-980 нм;
Б) 300-315 нм;
В)200-400 нм;
Г) 400-980 нм.
7. Звичайно похибка фотоколориметричних методів становить:
А) 3 − 5 %;
Б) 1-3%;
В) до 5%;
Г) 0,1%.
8. Коли треба швидко визначити абсорбцію використовують метод:
А) добавок;
Б) одного еталону;
В) метод калібрувальної кривої;
Г) метод диференційної спектрофотометрії.
9. Метод калібрувальної кривої застосовують для:
А) точності вимірювання;
Б) експресності визначення;
В) простоти виконання;
Г) серійних визначень одної і тієї ж речовини.
10. Метод добавок використовують:
А) при аналізі складних об’єктів, коли визначенню забарвленої сполуки заважають велика кількість складових розчину;
Б) при аналізі простих об’єктів;
В) при визначенні і простих і складних об’єктів;
Г) при визначенні будь-яких об’єктів.
