Спектрофотометри t60 New Century и t60 Aurora

Недорогі двохструменеві УФ-ВИД спектрофотометри з фіксованою шириною цілини - 2 нм и диапазоном довжини хвилі 190-1100 нм (T60 New Century) / 325- 1100 нм (T60 Aurora).

Рисунок 8 - Спектрофотометри T60 New Century и T60 Aurora

УФ-ВИД спектрофотометри T70 и T70+

Двохпроменеві спектрофотометри з діапазоном довжини хвилі 190-1100 нм, з підвищеною точністю установки довжини хвилі. Модель T70+ має змінну ширину щілини - 0.5, 1.0, 2.0 и 5.0 нм. Спектрофотометр T70 з фіксованою шириною щілини світлопропускання 2 нм.

Рисунок 9 - УФ-ВИД спектрофотометри T70

УФ-ВИД спектрофотометри T80 и T80+

Двохпроменеві спектрофотометри з діапазоном довжини хвилі 190-1100 нм, з підвищеною точністю установки довжини хвилі. Модель T80+ має змінну ширину щілини- 0.5, 1.0, 2.0 и 5.0 нм. Спектрофотометр T80 з фіксованою шириною щілини світлопропускання 2 нм.

Рисунок 10 - УФ-ВИД спектрофотометри T80

УФ-ВИД спектрофотометри T90 и T90+

Двохпроменеві спектрофотометри з діапазоном довжини хвилі 190-1100 нм, з підвищеною точністю установки довжини хвилі. Модель T90+ має змінну ширину щілини - 0.1, 0.2, 0.5, 1.0, 2.0 и 5.0 нм. Спектрофотометр T90 з фіксованою шириною щілини світлопропускання 2 нм.

Рисунок 11 - УФ-ВИД спектрофотометри T90

Рисунок 12 - Спектрофотометр Сary 50

Рисунок 13 – КФК-2

Висновки

1. Фотоелектроколориметрія та спектрофотометрія відносяться до оптичних методів, які засновані на вимірюванні поглинання немонохроматичного світла для фотоелектроколориметрії та вимірюванні поглинання монохроматичного випромінювання в видимій, ультрафіолетовій та інфрачервоній областях спектра для спектрофотометрії.

2. З методів фотоколориметрії найбільш розповсюджені: метод порівняння абсорбцій досліджуваного і стандартного розчинів (метод одного еталону); метод калібрувальної кривої; метод добавок; метод диференційної спектрофотометрії.

3. Якісний аналіз речовин в спектрофотометрії за їх спектрами поглинання проводять за відомими параметрами спектра поглинання досліджуваної речовини та порівнянням спектрів поглинання розчину стандартної речовини і розчину досліджуваної речовини одного й того ж складу, які одержані в однакових умовах.

4. Фотоколориметрія та спектрофотометрія пов’язані з використанням сучасних приладів різної складності, що породжує вартість аналізу, але дає ряд переваг у порівнянні з класичними хімічними методами: експресність, простоту методики, використання невеликої кількості речовини для аналізу, можливість аналізувати сполуки будь-якої природи, проведення експрес аналізу багато компонентних сумішей. Крім того вони підвищують чутливість, точність і відтворюваність результатів кількісних визначень.

Питання для самоперевірки

1. Які методи фотоелектроколориметрії та спектрофотометрії Ви знаєте?

2. В чому полягає суть методу одного еталону (стандарту)?

3. З якою метою використовують метод одного еталону?

4. В чому полягає метод калібрувальної кривої?

5. З якою метою використовують метод калібрувальної кривої?

6. В чому полягає метод добавок?

7. З якою метою використовують метод добавок?

8. В чому полягає метод диференційної спектрофотометрії?

9. Для чого використовують метод диференційної спектрофотометрії?

10. Які переваги і недоліки фотометричних методів?

Тести

1. Фотоелектроколориметрія та спектрофотометрія відносяться до методів:

А) оптичні;

Б) хімічні;

В) інструментальні;

Г) електрохімічні.

2. Основний закон поглинання випромінювання:

А) закон Ома;

Б) закон Бугера-Ламберта-Бера;

В) закон Релея;

Г) закон Фарадея.

3. Методи фотоелектроколориметрії та спектрофотометрії базуються на вимірюванні випромінювання, що:

А) розсіюється;

Б) поглинається;

В) випускається;

Г) випускається, а потім розсіюється.

4. Принцип дії фотоелектричних колориметрів заснований на здатності фотоелемента перетворювати енергію:

А) світлову на електричну;

Б) електричну на світлову;

В) кінетичну на потенціальну;

Г) потенціальну на кінетичну.

5. Конструкція фотоколориметрів включає:

А) освітлювач, кювети, фотоелементи і гальванометр;

Б) освітлювач, кювети;

В) кювети, гальванометр;

Г) освітлювач, кювети, фотоелементи.

6. КФК − 2 призначений для вимірювання в окремих ділянках діапазону довжин хвиль:

А) 315-980 нм;

Б) 300-315 нм;

В)200-400 нм;

Г) 400-980 нм.

7. Звичайно похибка фотоколориметричних методів становить:

А) 3 − 5 %;

Б) 1-3%;

В) до 5%;

Г) 0,1%.

8. Коли треба швидко визначити абсорбцію використовують метод:

А) добавок;

Б) одного еталону;

В) метод калібрувальної кривої;

Г) метод диференційної спектрофотометрії.

9. Метод калібрувальної кривої застосовують для:

А) точності вимірювання;

Б) експресності визначення;

В) простоти виконання;

Г) серійних визначень одної і тієї ж речовини.

10. Метод добавок використовують:

А) при аналізі складних об’єктів, коли визначенню забарвленої сполуки заважають велика кількість складових розчину;

Б) при аналізі простих об’єктів;

В) при визначенні і простих і складних об’єктів;

Г) при визначенні будь-яких об’єктів.