Короткі теоретичні відомості

Пісковловлювачі призначені для виділення зі стічної води піску та інших важких мінеральних домішок, які затруднюють перекачування опадів.

Технологічні параметри роботи пісковловлювачів характеризуються кількістю й об‘ємом затримуваного піску. Кількість піску звичайно визначають об'ємним способом, для чого пісок гідроелеватором перекачують у вимірювальний лоток; результат замірів виражають у літрах піску, виділеного з 1000 м³ стічної рідини. Об'ємна маса піску при розрахунках складає 1,5 т/м³.

Якість піску оцінюють складом "чистого" піску, зольністю й фракційним складом. Всі якісні показники визначають із середньої проби піску, що відбирається з вимірювального лотка. Склад "чистого" піску визначають шляхом багаторазового відмивання водою досліджуваної проби. Відмитий пісок осаджується на дно посуду, а вода разом із скаламученими в ній забрудненнями зливається. Потім пісок, що залишився, висушують. Маса висушеного чистого піску, віднесена до маси первісної, узятої проби, виражена у відсотках, і визначає склад піску. Для визначення зольності висушену пробу прожарюють при 600-700 °С. Два показники - склад піску й зольність дуже близькі й відрізняються не більше ніж на 5-7 %. Завжди вище показник зольності, оскільки ним (крім складу піску) враховується мінеральна частина великих домішок. Чим менше відрізняються ці показники один від одного, тим ефективніше працює пісковловлювач; більша різниця між показниками складу піску й зольності показує, що пісковловлювач затримує великі викиди. Зольність піску досягає 85-95 %. Фракційний склад піску визначають розсіюванням висушеної й прожареної проби через калібровані сита діаметрами отворів 0,5; 0,25; 0,2; 0,15; 0.1 мм. В осаді з пісковловлювачів переважає пісок фракцією 0,25 мм і більше.

Методика проведення роботи й обробка результатів дослідів. Відбір проби та її підготовка до аналізів

Пробу осаду відбирають із діючого пісковловлювача, конструкція та його розміри, витрата стічних вод Q, швидкість протікання стічної води V, глибина потоку Н і час роботи пісковловлювачів повинні бути відомі. Відбір проби для аналізу беруть або з ємності, у яку вивантажується осад або безпосередньо з пісковловлювача. Перед відбором проби вимірюють кількість осаду на пісковловлювачі. При відборі проби безпосередньо з пісколовлювача знімають профіль осаду, що випав, по довжині пісковловлювача за допомогою спеціальної жердини з поділками та визначають об'єм осаду. Пробу осаду відбирають у декількох перетинах по довжині пісковловлювача за допомогою пробовідбірників різних конструкцій. З відібраних проб становлять середньозважену (пропорційно шарую) пробу осаду. Отриману пробу ретельно перемішують для забезпечення однорідності. Потім з неї відбирають дві проби для аналізів: одну для визначення вологості W і зольності А^С; іншу для визначення щільності ρ, складу піску в осаді й фракційному складі піску Ф.

Визначення вологості й зольності осаду

Порцелянову чашу зважують на технічних терезах і поміщають в неї близько 200 м осаду. Чашу з осадом знову зважують перед просушуванням на водяній лазні. Після цього чашу з осадом ставлять для остаточного просушування в сушильну шафу, у якій підтримується постійна температура 105°С. Для визначення зольності чашу із сухим осадом ставлять на кілька годин у муфельну піч для прожарювання.

Розрахунок. Масу сухого осаду визначають як різницю маси чаші із сухим осадом і маси порожньої чаші. Кількість вологи, що знаходиться в осаді, визначають різницею маси вологого С_В і сухого С_С осаду. Маса вологи, виражена у відсотках від маси осаду, являє собою його вологість

W = [(C_B – C_C) / C_B] • 100 .

Масу золи С_З, визначають різницею маси чаші із прожареним осадом і маси порожньої чаші. Зольність - це маса золи, виражена у відсотках від маси сухого осаду

АС =	СЗ	• 100.
	СС

Отримані дані заносять у табл. 1.1.