1.3. При ураженні корінців спинного мозку

Руховий режим залежить від локалізації враження

Фізичні вправи в формі анталгічних положень тулуба і кінцівок, які сприяють розтягненню м’язів з підвищеним тонусом і пасивних рухів з обов’язковим акцентом на черевний тип дихання при цьому (мануальна терапія). Поступова мобілізація хребта спеціальними гімнастичними вправами для збільшення рухливості хребта, сили і ізометричної витри-валості міжхребцевих м’язів. Масаж сегментарний за щадною методи-кою масажу. Інтенсивність фізичних навантажень обмежена

Тренування звички правильної постави при стоянні, сидінні, побуто-вих і виробничних навантаженнях з метою зменшення осьового наван-таження на хребет

2

Фізичне навантаження адекватне, якщо відсутні:

• приріст пульсу і артеріального тиску відносно спокою;

• больові відчуття у хворого.

. Оцінка

адекватності

фізичних

вправ при

оперативному

контролі

3

Збільшення сили денервованих м’язів

. Оцінка куму-

лятивної дії

Зменшення тонусу денервованих м’язів при центральних парезах і па-ралічах і збільшення – при периферичних

засобів ЛФК

при етапному

контролі

Збільшення або нормалізація амплітуди рухів в суглобах денервованих кінцівок

Збільшення обхватів денервованих кінцівок

Нормалізація сухожильних рефлексів

Покращення координації рухів, відновлення побутових навиків

Фізична реабілітація при травмах спинного мозку:

Повне переривання спинного мозку приводить до плегії, часткове – до парезу; при уражен-ні шийного відділу розвивається квадриплегія (парез); при ураженні грудного, поперекового, кінського хвоста – параплегія.

Ураження вище кінського хвоста (вище за Х грудний хребець) дає спастичні паралічі, ниж-че – мляві. При пара- і квадриплегіях нижче за рівень пошкодження розвивається анестезія, порушення трофіки (пролежні утворюються за декілька годин), функції органів дихання, травлення, органів малого тазу.

Іммобілізація може привести до:

• застійної пневмонії;

• тромбозу глибоких вен (розвивається у 50% хворих);

• вираженої м’язової гіпотрофії;

• втрати кальцію з кісток;

• схильності до утворення каменів;

• появи осифікатів в м’яких тканинах, частіше всього навколо кульшових суглобів;

• появи м’язово-суглобових контрактур, а саме – утруднення згинання та приведення в куль-шових суглобах, згинання в колінних, плантарне згинання в гомілковостопних суглобах.

А) Спеціальні та загальні задачі фізичної реабілітації:

1. Профілактика появи м’язові-суглобових контрактур, а саме утруднення згинання та приве-дення в кульшових суглобах, згинання в колінних, плантарне згинання в гомілковостопних суглобах;

2. Попередження вираженої м’язової гіпотрофії; збільшення сили інтактної мускулатури;

3. Запобігання появі осифікатів в м’яких тканинах, які частіше всього формуються навколо кульшових суглобів;

4. Попередження застійної пневмонії; пролежнів;

5. Профілактика тромбозу глибоких вен

Б) Засоби ФР:

1. Хворого покласти на спеціальний надувний матрац з автоматично змінним тиском в його окремих секторах, або гелієвий матрац.

2. Перевертати хворого кожні 4 – 5 годин послідовно на боки, живіт, спину.

3. Для профілактики суглобових контрактур використовується лікування положенням (посту-ральні фізичні вправи) – лежачи на спині ноги в невеликому відведенні і розігнуті в куль-шових і колінних суглобах, гомілковостопні суглоби в слабкій тильній флексії.

4. Багатократні щоденні пасивні рухи: при спастичних ураженнях проводяться повільно, пла-вно, ритмічно; при млявих паралічах – не слід перевищувати фізіологічного об’єму рухів, уникаючи можливого перерастяжіння м’язів.

5. Розвиток інтактної мускулатури плечового поясу, рук, живота.

6. Засвоєння різних видів побутової діяльності, самообслуговування: самостійно змінювати положення тіла в ліжку, переходити на коляску, пересуватися на ній та ін.

7. Навчання збереженню рівноваги, ходінню за допомогою милиць.

8. Дихальні вправи можна використовувати для підтримки автоматизму сечового міхура: не-глибокі вдихи з одночасним нахилом вперед, натискання в ділянці проекції сечового міху-ра в визначені для сечовипускання години.

9. Для профілактики тромбозів: лікувальне положення з відведенням ніг на 6 – 10 °; рухи в суглобах ніг, бинтування гомілок еластичним бинтом.