1.2. Вимоги до роботи комбайнів

При роздільному комбайнуванні в міру підсихання валків хлібна маса повинна бути підібрана і обмолочена без втрат.

При прямого комбайнування робота комбайна визначається станом хлібостою, його зрідженість, стиглістю зерна. Висота стерні повинна бути невеликою, не затрудняє подальшу роботу лущильників та плугів. Терміни проведення робіт повинні бути короткими і найкращими для даної зони.

1.3. Зернозбиральні комбайни

Зернозбиральний комбайн, машина, яка скошує і обмолочує хліб, зсипає зерно в бункер, збирає солому і полову в копнители або скидає на полі. Зернозбиральні комбайни прибирають (зернові, зернобобові, олійні культури, насінники трав, люпин, кукурудзу на зерно та ін.) за методом прямого комбайнування (одночасно скошують і обмолочують хліб) або за методом роздільного, двофазного комбайнування (скошують жниваркою стебла і укладають у валок, а потім підбирають і обмолочують валки).

Розрізняють самохідні і причіпні зернозбиральні комбайни. Робочі органи причіпного зернозбирального комбайну, буксируваного трактором, приводяться в дію від встановленого на комбайні двигуна або від валу відбору потужності трактора. Самохідний зернозбиральний комбайн переміщується від двигуна, який приводить в дію і всі робочі органи.

Перші зразки зернозбирального комбайну були виготовлені в США в кінці 19 ст. Побудовані майже повністю з дерева, громіздкі і важкі, зернозбиральні комбайни вимагали для перевезення упряжку з 20-30 коней. У 1-й чверті 20 ст. зернозбиральні комбайни були значно вдосконалені: дерево в основному замінене металом, для приводу робочих органів застосовувався двигун внутрішнього згорання, кінна тяга була замінена локомобілем, а потім - трактором. У міру вдосконалення збільшувався випуск зернозбиральних комбайнів : в 1914 було виготовлено 30 шт., В 1920 - понад 3,5 тис., в 1925 - понад 11 тис ., у 1929 - майже 37 тис. шт. Заводи спочатку освоїли випуск причіпних зернозбиральних комбайнів. В останні десятиліття випуск їх за кордоном різко знизився. Виготовляють переважно самохідні зернозбиральні комбайни. Розроблено навісний зернозбиральний комбайн, змонтований на самохідному шасі. Перший російський зернозбиральний комбайн "Кінна зерноуборка на корню" був побудований агрономом А. Р. Власенко в 1868. У царській Росії зернозбиральні комбайни не випускалися. У СРСР масове виробництво причіпних зернозбиральних комбайнів "Комунар" із захопленням 4,6 м організовано в 1930. Незабаром завод "Ростсельмаш" освоїв випуск зернозбиральних комбайнів С-1 із захопленням 6,1 м. В 1936 почалося виробництво зернозбиральних комбайнів із захопленням 2,4 м. В 1947 освоєний випуск причіпного зернозбирального комбайну С-6 і першого самохідного - С-4, у 1956 - причіпних зернозбиральних комбайнів РСМ-8 із захопленням 6 м і самохідних - СК-З. З 1962 промисловість випускає самохідні комбайни СК-4 з пропускною спроможністю до 4 кг / сек збираних культур при відношенні маси зерна до маси соломи 1:1,5. З 1969 випускають комбайни СКД-5 "Сибіряк" з пропускною спроможністю 5 кг / сек, а з 1972 - СК-5 "Нива" з пропускною спроможністю 5 кг / сек і СК-6-3 "Колос" з пропускною спроможністю 6 і 8 кг / сек при тому ж відношенні маси зерна до маси соломи. До кінця 1970 в сільському господарстві СРСР було 623 тис. зернозбиральних комбайнів.