- •Тема 4. Агроекологічна оцінка ґрунтів
- •1. Будова ґрунтового профілю.
- •2. Органічна речовина ґрунту.
- •3. Гранулометричний склад ґрунту.
- •4. Склад ґрунту і водопроникність.
- •5. Структурна будова ґрунту.
- •Типи водного режиму ґрунту.
- •Оцінка вологозабезпеченості ґрунтів.
- •8. Окисно-відновний стан ґрунту.
- •9. Карбонатність ґрунтів.
- •10. Засоленість ґрунтів.
- •11. Солонцюватість.
- •12. Забезпеченість ґрунтів елементами живлення.
- •13. Оцінка біологічної активності ґрунту.
- •14. Окультуреність ґрунтів.
- •14. Оцінка ерозійної безпеки і еродованості ґрунтів.
- •15. Ґрунтовтома, оцінка фітотоксичності ґрунту і фітосанітарного стану.
- •16. Забрудненість ґрунту важкими металами та іншими хімічними речовинами.
14. Окультуреність ґрунтів.
Під окультуреним ґрунтом розуміється перетворення його властивостей відповідно до агроекологічних вимог конкретної культури або групи культур. Окультурення пов'язане з створенням якісно нового біологічного колообігу речовин з більшою ємністю й інтенсивністю. В першу чергу це поширюється на ґрунти, властивості яких істотно відрізняються від оптимальних значень в цьому розумінні. До таких ґрунтів відносяться дерново-підзолисті, стосовно яких розроблені діагностичні ознаки "окультуреності і класифікація. їх розділяють на дві групи:
розвинуті на глинистих і суглинних материнських породах;
розвинуті на піщаних і супіщаних породах.
За ступенем окультуреності ґрунти першої групи поділяються на три категорії: освоєні, окультурені, культурні.
До освоєних відносяться групи, що включені до активного сільськогосподарського використання при низькому рівні агротехніки, малих доз органічних і мінеральних добрив, недостатньому вапнуванні або без нього.
Рілля, як правило, має неоднорідну плямисту поверхню, часто утворюється кірка. Глибина орного шару 15—20 см. Вміст гумусу знаходиться в межах 1,5—2,5 %, відношення С г. к : С ф. к 0,5—0,7.
Глибше орного шару вміст гумусу різко знижується. Ємність поглинання катіонів знаходиться в межах 10—12 мг -екв/100 г.
Реакція кисла (рНсол 4,3—4,7), рідше слабокисла, гідролітична кислотність понад 5 мг екв/100 г, насиченість основами в межах 30—60 %. Вміст леґкогідролізуючого азоту 2—4 мг/100 г ґрунту. Забезпеченість рухомим фосфором низька (3—10 мг/100 г), обмінним калієм низька і середня (10—20 мг/100 г), нітрифікаційна здатність 2—3 мг N — N03 на 100 г ґрунту. Щільність орного шару 1,3—1,4 г/см3, загальна щілинність менше 45 %.
Окультурені дерново-підзолисті ґрунти формуються в умовах високої культури землеробства (дотримання сівозмін, постійне внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування). Досить чітко зберігаються ознаки підзолистого типу ґрунтоутворення з неявними рисами дернового процесу.
Глибина орного шару 20—25 см. Вміст гумусу в нього 2—3,5 %, інколи вище. В складі гумусу помітно зростає частка гумінових кислот, відношення С г. к : С ф. к знаходиться в межах 0,6—0,8. Ємність поглинання катіонів 12—18 мг. екв/100 г, рНсол 5,0—5,5, гідролітична кислотність 3,5 мг-екв/100 г ґрунту, ступінь насиченості основами 60—80 %. Забезпеченість рухомим фосфором 10—25 мг./100 г ґрунту, рухомим калієм 10—22 мг/100 г ґрунту. Вміст легкогідролізуючого азоту 4—6 мг/100 г ґрунту, нітрифікаційна здатність 3—4 мг N — NО3 на 100 г ґрунту. Щільність орного шару 1,2—1,3 г/см3, загальна щілинність 45—50 %.
Дерново-підзолисті культурні ґрунти формуються в умовах продовженого і інтенсивного окультурення. При постійному внесенні великих кількостей гною і систематичному вапнуванні ґрунту, як правило, втрачаються морфологічні ознаки підзолистого типу. Ці ґрунти характеризуються достатньо глибоким орним шаром (25—30 см) з вмістом гумусу 3—5 % з підвищеною часткою гумінових кислот в його складі (С г. к : С ф. к 1,1—1,3). Ємність поглинання катіонів 20—25 мг.-екв./100 г ґрунту, рНсол 5,5—6,5, гідролітична кислотність 1,5—2,0 мг.-екв./100 г, ступінь насиченості основами понад 80 %. Забезпеченість рухомим фосфором і калієм відповідно 25—30 і 22—25 мг/100 г ґрунту. Вміст легкогідролізуючого азоту 6—10 мг/100 г, нітріфікаційна здатність 4—5 мг N-NО3 на 100 г ґрунту. Щільність орного шару 1,1—1,2 г/см3, загальна щілинність 50—55 %.
Освоєні ґрунти характеризуються малопотужним орним шаром — 15—20 см. Кількість гумусу в межах 0,3—2 %. При цьому різкі зміни вмісту гумусу, що мають місце на незначних відстанях, характерні для піщаних ґрунтів, у супіщаних освоєних ґрунтах він знаходиться в межах 1,3—2 %. У груповому складі гумусу переважають фульфокислоти (відношення С г. к : С ф. к 0,4— 0,5). Ємність поглинання катіонів і сума обмінних основ піщаних ґрунтів дуже низька — відповідно 3—7 і 0,8—4 мг.-екв./100 г. У супіщаних ґрунтах ємність поглинання зростає до 4—10 мг.екв./100 г, а величина суми обмінних основ набуває значної стабільності, досягаючи 2—4 мг.-екв./100 г.
Реакція кисла (рН 4—5), ступінь насиченості основами 20— 50 %. Вміст рухомих форм фосфору і калію 5—15 мг/100 г.
Окультурені ґрунти цієї групи характеризуються більш глибоким орним шаром (20—25 см і більше). Кількість гумусу порівняно з його вмістом у освоєних ґрунтах зростає і вирівнюється: в піщаних ґрунтах 1,5—2 %, а в супіщаних збільшується до 2,5—3 %. У груповому складі гумусу переважають фульвокислоти, але в значно меншій мірі, ніж в освоєння (відношення С г. к : С ф. к 0,6—0,9). Ємність поглинання складає 6—12 мг. — екв./100 г, рНсол 5,5—6,0. Сума обмінних основ не нижче 3—4 мг.-екв./100 г. Ступінь насиченості основами 50—70 %. Забезпеченість рухомим фосфором зростає до 20—30 мг/100 г, рухомим калієм —до 10—15 мг/100 г.
