Співвідношення шкал оцінювання ects

з національною системою оцінювання в Україні та КНТЕУ

Оцінка за шкалою ECTS	Відсоток студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки	Визначення	За націо­нальною системою	За системою КНТЕУ
A	10	ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	5	90 - 100
B	25	ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками	4	82 – 89
C	30	ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок		75 – 81
D	25	ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків	3	69 – 74
E	10	ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії		60 - 68
FX	-	НЕЗАДОВІЛЬНО - потрібно попрацювати перед тим, як перескласти	2	35 - 59
F	-	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота, обов'язковий повторний курс		1 - 34

Включення даних про незадовільні оцінки є необов’язковим.

Кредити ECTS потрібно розподіляти за принципом «від найбільшого до найменшого».

За відправну точку потрібно брати повну структуру програми і звичайну модель курсів, які студент повинен буде пройти у навчальному році.

Необхідно уникати використання дробових чисел у рейтингах кредитів (наприклад, 1,82 кредитів) або, принаймні, обмежувати до використання половинок кредитів.

Процес призначення кредиту ECTS спонукає заклади широко охарактеризувати структури своїх навчальних програм, але не вимагає ніяких змін для тих структур.

У модульних програмах, де всі розділи курсу є рівноважливими, або де діє система кредитів, що базується на навчальному навантаженні студента вимагається застосувати коефіцієнт конверсії. Наприклад, норвезька ступенева система є модульною і кредитною, що базується на 20 кредитах на навчальний рік. Щоб конвертувати норвезькі кредити у кредити ECTS, треба просто помножити числову величину норвезького кредиту на коефіцієнт 3, щоб одержати еквівалент оцінки кредиту ECTS.

Немає жодного зв’язку між рівнем чи складністю розділу курсу при призначенні кредиту. Зв’язок між кредитами ECTS й кількістю аудиторних годин існує, але кредити ECTS не базуються на самих аудиторних годинах, а на загальному навчальному навантаженні, яке генерує аудиторні години.

Лабораторну годину слід оцінювати між чвертю та половиною лекційної години, залежно від прийнятої практики у закладі.

Факультативні розділи повинні розподіляти кредити за тими самими лініями, що й для основного чи обов’язкового розділу курсу, тобто на базі тієї частини навчального навантаження, яке він становить відносно загального навчального навантаження для одного року навчання. Кредити ECTS у цьому випадку слід призначати для факультативних розділів згідно з навчальним навантаженням, яке вони б становили, якби були включені у дану програму.

Кредити ECTS призначаються для розділів курсу, але присвоюються лише студентам, які успішно завершили курс, задовольняючи всі необхідні вимоги стосовно оцінювання.