6. Соціальна економічна система.

Соціалістична економічна система, яка існувала в Україні до 1991 року, формувалась під впливом вимог концепції побудови соціалізму, яка передбачає що:

• соціалізм повинен довести свої переваги перед капіталізмом, на зміну якому він приходить, більш високим рівнем продуктивності праці;

• при соціалізмі панує тільки адміністративно-командна система, вважалось, що високий рівень продуктивності праці може забезпечити лише велике виробництво;

• при соціалізмі може бути тільки суспільна власність на засоби виробництва;

• існувала плановість, яка базувалась на суспільній власності, що забезпечувала безкризовий характер розвитку економіки;

• централізоване управління економікою призвело до утворення бюрократичного апарату.

Найпоширенішою характеристикою економічної системи, яка існувала в Україні та інших країнах колишнього СРСР, є поняття «командно-адміністративна система». Проте ця назва характеризує лише один з елементів економічної системи — її господарський механізм або управлінський аспект, який є важливим, але не визначальним. Визначально-синтезуючим аспектом при характеристиці типу економічної системи є тип економічної власності, передусім власності на засоби виробництва.

У колишньому СРСР 92% власності було зосереджено в руках держави. Таким чином, невід'ємною рисою такої системи, а отже складовою частиною поняття, що відображає тип цієї системи, є термін «державний».

Державна власність (на засоби виробництва, фінансово-кредитні інститути, об'єкти інтелектуальної власності, частку національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет, тощо) може бути різною за своєю соціально-економічною сутністю. Це залежить: 1) від типу управління цією власністю, 2) від того, хто привласнює основні результати праці, створені працівниками державних підприємств, 3) від характеру самої праці (здійснюється вона методами економічного чи позаекономічного примусу, є індивідуальною чи колективною тощо), 4) від характеру влади (економічної, політичної), оскільки власність і влада діалектичне пов'язані між собою.

Управління виробництвом і власністю в колишньому СРСР мало командно-адміністративний характер. Це означало, що кожному регіону, республіці, галузі, підприємству директивно доводилися з єдиного центру показники господарської діяльності, виділялися обсяги ресурсів і фонду заробітної плати, визначалася номенклатура продукції. Споживачам внаслідок цього нав'язувалися значною мірою неякісні товари і послуги. Все це формувало затратний характер економіки, низьку ефективність виробництва (за рівнем виробництва ВВП у розрахунку на душу населення СРСР відставав від розвинутих країн світу приблизно у 10 разів). Командно-адміністративна система управління поширювалась також на сільське господарство, споживчу кооперацію. Господарський розрахунок був формальний, виробництво здійснювалося заради виробництва, мав місце товарний дефіцит.

Власником виготовленої на підприємствах продукції була держава, оскільки і самі підприємства, і власність на засоби виробництва знаходилися в її руках. При цьому проголошувалося існування загальнонародної власності.

Основними рисами командно-адміністративної системи є: 1) майже тотальне одержавлення економіки (частка державної власності в СРСР становила понад 92%), 2) безпосереднє управління з єдиного центру всіма підприємствами, використання директивного планування, централізований розподіл ресурсів, що значно послаблює і навіть унеможливлює економічну самостійність підприємств, товарно-грошові відносини між ними, 3) використання переважно адміністративних важелів регулювання економіки, що посилює бюрократичний апарат.

В ході формування основ соціалістичного суспільства були допущенні суттєві помилки, найважливішою з яких була підміна суспільної власності державною. Така власність стала “нічийному”, а працівник – відокремленим від засобів виробництва, хоча формально він залишився їх співвласником.

При соціалізмі загальнодержавні інтереси підмінялись відомчими, що призводило до марнотратства, нецільового використання коштів.

Було невиправдано надмірне обмеження ринкового механізму державним регулюванням, що негативно вплинуло на темпи економічного зростання.

Всі ці недоліки стали відправним моментом загальної кризи і розпаду світової системи соціалізму.