Основні течії сучасної економічної думки
4.Функції політекономії. Політекономія і економічна політика.
Функції політекономії. Метою для політекономії є з’ясування законів розвитку суспільства та вироблення на основі цього рекомендацій для формування економічної політики, яку повинна проводити держава маючи за мету підвищення ефективності суспільного виробництва. Функції, що виконує політ економія:
Пізнавальна. Суть її в тому, що політекономія покликана вивчати та пояснювати процеси та явища економічного життя суспільства, досліджувати умови та характер функціонування суспільного виробництва та його вплив на соціальні процеси.
Теоритична. Проте політекономія не може обмежуватися простою констатацією і описом фактів економічного господарського життя. Вона повинна проникати в саму його суть і розкривати закони, що управляють господарськими процесами, обґрунтувати механізм їх дії. В цьому полягає її теоретична функція.
Практична. Будь-яке знання, навіть те, що проникає в глибинні основи життя, цінне не саме по собі, а тим, що може бути керівництвом до дії, служити практичним цілям перетворення суспільства або підвищення ефективності суспільного виробництва з метою підвищення добробуту народу. Тому політекономія повинна виробляти рекомендації, концепції, програми практичної реалізації суспільством вимог економічних законів.
Ідеологічна. Цю функцію політекономія виконує, насамперед формуючи в людей сучасне економічне мислення, яке дає можливість правильно зрозуміти й пояснити економічні процеси, що відбуваються, здійснювати практичний аналіз наявних проблем, робити теоретично правильні висновки щодо ефективного вирішення практичних завдань.
Методологічна. Політекономія виступає як теоретичний фундамент комплексу економічних наук (галузевих, функціональних, стикових).
Політекономія та економічна політика. Основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних благ. Виробництво – це складна соціально-економічна й організаційна система. Ефективне функціонування системи неможливе без певної координації, регулювання і управління. З розвитком суспільства в ньому склалися і діють два принципово відмінних механізми впливу на виробничу систему – стихійний і свідомий. При дії стихійного (ринкового) механізму регулюючий вплив на систему відбувається через усереднення результатів, переплетення та сутички різних, іноді суперечливих сил. Такий вплив пробиває собі дорогу як загальна тенденція. Він автоматичний за своєю природою й відбувається без втручання людей. Поруч із стихійними в суспільстві та будь-якому етапі його розвитку діють і свідомі фактори управління. Управління – це постійна властивість, притаманна людському суспільству. Без нього неможливе не тільки зростання ефективності виробництва, але й існування суспільства взагалі. Керована, організована праця людей завжди більш ефективна, ніж стихійна. Управління – це цілеспрямований вплив на людей (колективи або окремих робітників), який передбачає організацію та координацію їхніх дій з метою підвищення ефективності виробництва.
Отже, управління – це діяльність для досягнення певної мети з допомогою системи методів. У зв’язку з цим виникає питання на основі чого визначається мета управління та як обирається методи якими користуються органи управління Мета і методи управління визначаються економічною політикою (держави, фірми, підприємці).
Економічна політика – це сукупність науково сформульованих ідей і положень, довгострокових і найближчих завдань, цілеспрямованих дій, з допомогою яких здійснюється керівництво економікою (підприємством). Тобто – це розробка і проведенням в життя системи господарських заходів, скерованих на розвиток і підвищення ефективності виробництва.
Економічні закони, характер і механізм їх дії вимоги вивчає політекономія. Отже, щоб бути ефективною, економічна політика повинна спиратись на концепції, рекомендації, які розробляються політекономією. Будь-які спроби в економічній діяльності обійти вимоги економічних законів (зробити так, “як це мені подобається”), особливо на макрорівні, обертається значними економічними втратами, а якщо це робиться тривалий час, то й катастрофи.
