6. Загальна характеристика Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Даний Закон містить 5 глав, 19 статей. Прийнятий 23.02.06. З містить загальні положення (визначення термінів, виконання рішення та його фінансування), доступ до рішення(Гл.2), виконання рішення (Гл.3), застосування конвенції в країні, прикінцеві положення.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

7. Загальна характеристика ст. 3 Європейської Конвенції з прав людини.

Стаття 3. Заборона катування Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Це одна з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Механізм захисту передбачений в Європейській конвенції про запобігання катуванню чи нелюдському або такому що принижує гідність поводженню чи покаранню.

З цього правила немає жодних винятків; особливої ваги ст. 3 набуває саме у час надзвичайних ситуацій. Стаття захищає права, безпосередньо пов’язані з недоторканістю та людською гідністю особи. Передбачено три основні категорії, стандарти у Грецькій справі (1969) та Ірландія проти Сполученого королівства (1978):

1. Негативний обов’язок – утримання держави від заборонених дій та заходівж Позитивний обов’язок – вимагати від держави забезпечення гарантій недопущення поводження, несумісного з полож. ст.3 та проведення розслідування за фактом будь-яких заяв про таке поводження.

2. Абсолютний характер – стаття 3 застосовується незалежно від того, якою є поведінка потерпілої особи.

3. Тягар доведення лежить на заявникові «поза розумним сумнівом».

8. Катування в контексті Європейської Конвенції з прав людини.

(в зошиті)

9. Нелюдське поводження в контексті Європейської Конвенції з прав людини.

(в зошиті)

10. Поводження, що принижує людську гідність в контексті Європейської Конвенції з прав людини.

(в зошиті)

11. Ефективне розслідування фактів катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність особи поводження.

(в зошиті)

12. Загальна характеристика ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини.

Стаття 5 Право на свободу та особисту недоторканність

1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув’язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом;

(Одна з найважливіших процедурних гарантій полягає в зобов'язанні держави реєструвати факти позбавлення волі. Відсутність протоколу затримання, яке включає такі відомості як дата, час і місце затримання, ім'я затриманої особи, а також причини затримання і ім'я особи, яка здійснила затримання, має кваліфікуватися як несумісне з основною метою статті 5 Конвенції (Базоркіна проти Росії, 27 липня 2006 р., п. 147).c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

2. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.

3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

 Охоплює всі елементи втрати свободи - з будь-яких причин - від початкового затримання до звільнення

 Захищає від довільного затримання - у відсутність свободи складно здійснювати інші права, закріплені в Конвенції

 Всякі обмеження права на свободу підлягають вузькому тлумаченню

 Праву на свободу дається цілеспрямоване тлумачення та автономне значення

 Всяке позбавлення волі повинно бути:

o винятковим

o об'єктивно виправданим

o не більше тривалим, ніж того вимагає абсолютна необхідність

o підстави для позбавлення волі мають бути ретельно вивчені

 Судді, як такому, слід виходити з передумови, що людина повинна перебувати на волі.