22. Права обвинуваченого відповідно до п. 3 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або — за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника — одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, — одержувати безоплатну допомогу перекладача.

23. Незалежність та безсторонність суду, як гарантія права на справедливий судовий розгляд.

У статті 6 йдеться про те, що кожна людина має право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Обидва критерії - незалежності й неупередженості - тісно пов'язані один з одним, і часто Суд розглядає їх одночасно. Суд ухвалив, що судовий орган повинен бути незалежний як від виконавчої влади, так і від сторін у справі.

При визначенні того, чи є судовий орган незалежним, Суд бере до уваги наступні фактори: * процедуру призначення його членів (що наявність у судовому органі суддів чи інших представників, що володіють юридичною кваліфікацією, є яскравим свідченням його незалежності; якщо члени суду призначаються на певний тривалий термін, то це розглядається в якості гарантії його незалежності); * тривалість їх служби в цій якості; * існування гарантій, що перешкоджають наданню тиску на них, а також те, чи має даний орган зовнішні атрибути незалежності (Суд повинен мати повноваження приймати зобов'язують рішення, які не можуть бути змінені несудовими владою).

Особиста неупередженість офіційно призначеного судді не піддається сумніву, якщо тільки не з'являються свідчення, що вказують на зворотне. Суд постановив, що всякий суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду. В даному випадку також має значення наявність у національному законодавстві процедур, що забезпечують неупередженість судового розгляду. Якщо заявник піднімає питання про неупередженість суду, то необхідно проводити розслідування, якщо тільки подібне побоювання'' зовсім виразно не позбавлено підстав''.

Суд не сформулював чіткі принципи, що визначають, як далеко може заходити заявник у своїй відмові від права на незалежне і неупереджений судовий розгляд. Відмова від права, гарантованого Конвенцією, повинен бути встановлений недвозначним шляхом. Просте відсутність заперечень не може вважатися достатньою умовою для встановлення відмови від права.

24. Право на відкритий судовий розгляд.

Стаття 6 гарантує кожній людині право на публічний розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків або при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, пред'явленого йому. Преса і публіка можуть не допускатися на весь судовий розгляд або частину його з міркувань моралі, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо це потрібно в інтересах неповнолітніх або захист приватного життя сторін (+ страх при дачі показань у присутності публіки), або - в тій мірі, якій це, на думку суду, строго необхідно - при особливих обставинах, коли публічність порушувала б інтереси правосуддя. Право на публічний розгляд справи, як правило, включає в себе право бути заслуханою в суді, за винятком особливих обставин. У деяких випадках існує можливість для заявника відмовитися від свого права на публічний розгляд.

Складові право на публічний розгляд:

• гласність процесу; • усність процедури розгляду справи; • вільний доступ до механізмів судового захисту.