4. Кластери як особлива форма організації підприємництва

Розвиток конкуренції та комплексності сучасного господарства спричинили зростання ролі кластерів як форми організації підпри­ємницької діяльності.

КЛАСТЕР - це одна із форм об'єднання схожих, пов'язаних між собою, взаємодоповнюючих підприємств і організацій, які кооперуються з метою взаємної підтримки і координації діяльності.

Важливою умовою формування кластерів є довіра партнерів.

Саме високий рівень довіри дає можливість знизити вартість операцій, здійснюваних між партнерами. Навіть якщо підприєм­ства раніше не працювали разом, але мали інформацію одна про од­ну і здійснювали неформальні зв'язки в рамках регіону, вже це створює базу формування довіри. За умов економіки, яка швидко змінюється, важливість співробітництва, що стимулюється класте­рами, зростає.

Кластери сприяють розвитку підприємств і регіонів, залученню інвестицій, дають змогу успішно конкурувати на ринку й відновлю­ють довіру між урядом і бізнесом, вони мають конкурентні перева­ги порівняно з діяльністю окремих компаній конкретної галузі.

Складовими кластера є велике підприємство та інші підприємства й організації, які перебувають вище або нижче в одному ланцюгу з ним.

На горизонтальному рівні до кластера входять ті підприємства, які використовують його канали збуту або випускають додаткову продукцію, використовують подібні спеціалізовані виробничі чин­ники (обладнання, сировину, трудові ресурси) або технології.

На вертикальному рівні до кластера входять організації, які під­тримують його наданням спеціальних знань і технологій, інформа­ції, капіталу, інфраструктури, а також організації, що обслуговують членів кластера (наукові заклади, організації для підготовки кадрів тощо).

Державні організації та установи також справляють істотний вплив на функціонування кластерів.

Для прикладу, складовими італійського кластера взуття та моди є:

- виробництво устаткування для дублення і обробки шкіри - шкіряні заводи - оброблена шкіра;

- виробництво устаткування для виробництва пластичних мас - виробництво колодок для взуття;

- виробництво спеціального устаткування для виготовлення лиття під тиском - виготовлення форм;

- виробництво шкіряного взуття (спортивного, синтетичного, для туризму тощо);

- виробництво шкіряних сумочок, рукавичок, ременів, поясів, гаманців, одягу та ін.

Територіальний поділ праці. Кластери, які створюються в межах одного регіону, є регіональними. Вони орієнтуються на пеішу географічну концентрацію взаємопов'язаних галузей. Найчастіше ці кластери утворюються в таких галузях, як: гро­мадське харчування, індустрія розваг, логістика, будівництво, не­рухомість.

Міжрегіональні кластери включають до свого складу підпри­ємства, організації та установи, розташовані у різних регіонах однієї країни. Такі кластери орієнтуються на зовнішній ринок, на експорт і ставлять собі за мету створення конкурентоспроможної продукції.

Міжнародні кластери не обмежуються однією країною, у них взаємодіють підприємства, які репрезентують розвинуті країни та країни, що розвиваються. Вони створюються на основі використан­ня дешевої робочої сили і природних ресурсів малорозвинених кра­їн, а також імпорту технологій з розвинутих країн.

Галузева належність членів кластера. Кластери можуть бути міжгалузевими, тобто такими, які включають підприємства різних галузей. Таких кластерів більшість. Галузеві кластери об'єднують підприємства однієї галузі. Межі кластера рідко збігаються зі зви­чайною класифікацією галузей, яка не враховує багатьох важливих суб'єктів конкуренції, існуючі міжгалузеві зв'язки.

Кластер складається з комбінації галузей, які постачають устат­кування і матеріали, надають послуги, виробляють кінцеві про­дукти. Ці галузі містять у собі як традиційні, так і високотехнологічні підгалузі. Межі кластера можуть змінюватись, оскільки йде процес виникнення нових галузей і підприємств, зміни цілей діяльності організацій, установ, цільових ринків, створення нових зв'язків.

Структура кластера. Кластери можна поділити на дві групи: створені на базі малих і середніх підприємств і створені навколо ве­ликих компаній і концернів.

Перші з них дають змогу малим підприємствам поєднувати пере­ваги дрібносерійного виробництва з великомасштабним підходом. Це важливо для розвитку малих і середніх підприємств.

Другі передбачають, що великі компанії є ядром кластера, котрий об'єднує малі фірми. Великі підприємства та концерни ма­ють відчутні переваги на світових ринках завдяки організації від­повідних етапів виробництва продукції, маркетингу і наступній її реалізації. Малі і середні підприємства мають більшу мобільність на ринку.

Характер зв'язків. Виробничі кластери створюються на базі промислових підприємств, вони майже не підтримують відносин з науково-дослідними оргапізапіями. Науково-технічні класте­ри утворюються навколо університетів або просто включають їх до свого складу. Змітані кластери є синтезом двох попередніх видів.

Кількість членів кластера. Кластер може складатися з невели­кого (до 20) числа членів або значного числа підприємств, установ і організацій (понад 20 членів).

Рівень взаємодії між: членами кластера. Взаємодії між членами кластера можуть бути достатньо вільними, що більш притаманне кластерам країн, що розвиваються, або ж досить структурованими. Тому за цією ознакою вони поділяються на дві групи:

• кластери з регламентованими відносинами між підприємства­ми, організаціями, установами;

• кластери з несистемними відносинами між компаніями, під­приємствами, інститутами.

Останнім часом все більше уваги приділяється кластерним мо­делям розвитку економіки на регіональному рівні. Проте, кількість кластерів поки що збільшується повільно, незважаючи на їх велике значення в різних галузях економіки, у підвищенні конкуренто­спроможності окремих регіонів.

Кластерна модель підприємництва дає змогу знаходити ефек­тивні шляхи розв'язання проблем самих регіонів. Будь-яка галузь, в якій є кластери, стає привабливою та вигідною як для під­приємництва, так і для держави. За такого підходу вітчизняні під­приємства стають потенційно привабливими для іноземних ін­весторів.

Від розвитку кластерів виграють самі підприємства, які входять до їх складу: розвивається спеціалізація, посилюється поділ праці. В рамках кластерів окремі підприємства отримують можливість за­безпечувати більші масштаби виробництва, активніше залучати по­купців і продавців, розширювати масштабність експортно-імпорт­них операцій та ін. При цьому досягається більша рентабельність виробництва через об'єднання зусиль партнерів, підприємства мають значний інтерес до розвитку економічного оточення, в якому вони перебувають.