Типи сз. Прислівний і неприслівний сз.
Як зазначає Т.О Золотова, поняття синтаксичних зв'язків слів є спільним для всіх синтаксичних теорій, незалежно від того, як вони визначають предмет і завдання синтаксису. Завдання С – вивчення, як пов'язуються слова у с/с, речення, як пов'язуються частини у СР, ССО.
Отже, розрізняють зв'язок на рівні слова і словоформ (у с/с), на рівні членів речення і складових частин СР.
СЗ – це форма вияву семантико-синтаксичних відношень між компонентами синтаксичної одиниці. Тому СЗ – базове поняття синтаксису.
Основні типи СЗ:
Предикативний (між ГЧ пр. реч.)
Підрядний (сспол., ПР, СР)
Сурядний (сспол., ПР, СР).
В основі цього поділу: напрямок залежності між компонентами синтаксичної одиниці та засоби її вираження.
П
редикативий
(двобічний: формальний з боку підмета,
сам. – з боку присудка Гриць чекав).П
ідрядний:
однобічний напрямок залежності
С
тудент
читає (що?) газету.
Студент читає (як?) швидко.
Сурядний: відсутність залежності: Дівчинка купила зошити, олівці і ручки.
Підрядний та сурядний СЗ пов'язують компоненти СО різного рівня: словосполучення, просте речення і складне речення.
Визначальним СЗ є, звичайно, підрядний, завдяки якому поширюється слово, ускладнюється ПР, утворюється СПР.
Отже, розглянемо передовсім на рівні словосполучення та ПР.
У сучасному синтаксисі виділяють 2 його різновиди: прислівний та неприслівний.
Прислівний підрядний зв’язок установлюється в такому випадку, коли повнозначне слово поширюється тою чи іншою словоформою залежно від своїх лексико-граматичних властивостей, а не від місця в реченні.
Н-д: іменники поширюються прикметниками (граматична властивість як частини мови).
Яка?
Маленька дівчинка грається м’ячем.
(7-річна, пустотлива)
дієслова доповнюються іменниками (лексико-семантична властивість):
грається (чим) м’ячем.
Івасик читає (що?) книжку.
Дієслова також часто пояснюються якісно-означальними прислівниками:
Івасик читає (як?) швидко.
Мама ніжно погладила синову голівку.
Якщо ж у реченні словоформа вживається не з потреб поширення слова як повнозначної частини мови, а в зв’язку з виконанням нею певної синтаксичної ролі – такий зв’язок неприслівний:
Діти повернулися додому веселі – веселі пов’язується не тільки з іменником діти, а й з дієсловом-присудком повернулися, що викликане потребами побудови даного речення, яке становить контамінацію:
Діти веселі * Діти повернулися додому.
1. Навесні яблуня під вікном пишно вкрилася цвітом.
Коли?
2. На пероні хтось розсипав троянди чевоні.
Де?
3. Небо вкрилося хмарами (небо вкрили хмари).
На неприслівний зв’язок порівняно недавно звернули увагу, тому термінологія ще не усталилася. Шверова (рус.), Вихованець називають такий підрядний зв’язок, як у 1-3 реченнях, детермінантним, а на рівні членів речення – обставинні (1,2) та, рідше, додаткові детермінанти (у пасивних конструкціях).
Прислівний зв’язок характеризується такими особливостями:
Його характер зумовлюється валентними ознаками головного слова;
Належністю головного слова до тієї чи іншої частини мови;
Належністю до лексико-семантичної групи у межах тієї чи іншої частини мови.
Іменник сполучається з:
Іншим іменником
Прикметниками і словами прикметникового типу (які мають прикметникову парадигму)
Дієслово:
З іменниками
З прислівниками
Але є група дієслів, що сполучаються лише з інфінітивом: могти, уміти, сміти, мусити; частіше з інфінітивом: наказувати, збиратися.
Є слова, які для певного розкриття свого ЛЗ потребують обов’язкової залежної словоформи – інформативно недостатні (релятивної семантики):
Дієслова: зробитися, здаватися, вважатися, відзначатися, називатися.
Іменники: вид (чого?), брат (чий?), напарник, ровесник, земляк, працівник, учасник.
Числівники: п’ять (чого?) зошитів, три (чого?) яблука.
У таких випадках говорять про обов’язковий передбачуваний СЗ (детальніше про це нижче).