Розділ 2. Структура та обсяги дипломної магістерської роботи

Для виконання поставлених завдань та підготовки якісного виконання роботи у визначений строк, рекомендується враховувати, що її написання потребує вдумливої, кропіткої, але творчої та постійної праці з питань, що визначено планом.

1. Текстова частина

Текстова частина має визначену структуру, у відповідності з якою матеріали дипломної роботи розміщуються в такій послідовності:

• титульний аркуш;

• зміст;

• за необхідності – перелік умовних позначень;

• вступ;

• основну частину;

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки.

Обсяг текстової частини має бути в межах – 90 – 100 сторінок машинопису (без урахування додатків і списку літератури).

2.2. Обсяг графічного матеріалу

Обсяг графічного матеріалу (схем, графіків, діаграм, таблиць тощо), який розміщується на аркушах паперу формату А4 і є доповненням до текстової частини, рекомендується в межах 3-5 аркушів. Графічний матеріал використовується в якості демонстративного під час захисту дипломної магістерської роботи в ДЕК.

2.3. Титульний аркуш

Він є основним елементом дипломної роботи –. З титульного аркуша починається нумерація сторінок, хоча номер сторінки на ньому не проставляється.

Дані, які подають на титульному, визначені державним стандартом (ГОСТ 7.4–77). Дотримання державних стандартів є обов’язковим.

У дипломних роботах зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість, факультет, кафедру, на якій виконана робота, назву роботи, дані про студента та наукового керівника, місто та рік подання роботи до захисту. Скорочення в назві навчального закладу та назві роботи не допускаються. Вчене звання та науковий ступень наукового керівника пишеться із скороченням перед прізвищем наукового керівника, наприклад: к.п.н., доц., Горбенко Галина Василівна. Прізвище, ім'я та по батькові (П.І.Б.) наукового керівника та студента пишеться повністю. Зразки титульних аркушів (Додаток З.1.) та (Додаток З.2.)

2.4. Зміст

Зміст відповідає планові роботи і відображає всі її складові частини та структурні питання основного тексту. При цьому проти кожної його позиції вказуються відповідні сторінки роботи. Вказується лише номер початкової сторінки пункту плану. (Додаток К.)

РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНА І НАУКОВО-ВИРОБНИЧА

ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ………………………………........00

1.1. Загальні вимоги щодо практики та її вимоги……………......00

1.1.1. Організація проведення практики та підведення

її підсумків…………………………………………..........00

2. Науково-виробнича практика…...…………………………....00

РОЗДІЛ 2. ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ І НАУКОВО-

ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ. АСПІРАНТУРА

І ДОКТОРНАТУРА……………………………………………..00

При побудові Змісту використовується індексована система розділення структурних підрозділів, наприклад:

1.

1.1.

1.1.1.

1.2.

2.

2.1.

2.5. Вступ

Вступ доцільно писати після того, як вже завершено основну частину курсової роботи. У вступі обгрнтовується актуальність теми, що вивчається, її практична значущість; визначається об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось; розкривається структура роботи, її основний зміст. Якщо студент вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він має зазначити це у вступі (2–3 сторінки тексту для курсових робіт).

Об'єкт дослідження – це частина матеріального світу, котра привернула увагу дослідника, наприклад, бетон, промислові ТЕЦ, апарати з киплячим шаром, вібраційні установки для сушіння й охолодження, деталі та вузли, що відновлюються тощо.

Стосовно об’єкта дослідження студенту необхідно усвідомити: об’єкт дослідження – новий чи традиційний. Наприклад, діяльність космонавта, СНІД – нові об’єкти дослідження, а вібраційні пристрої – традиційні.

Предмет дослідження – це розглянутий у магістерській роботі бік об’єкта дослідження та його досліджувані якість і галузь використання Щодо предмета дослідження, то тут треба вирішити те саме питання: предмет дослідження є новим чи традиційним. Можливі такі комбінації новизни предмета і об’єкта дослідження:

• новий предмет – новий об’єкт;

• новий предмет – традиційний об’єкт;

• традиційний предмет – новий об’єкт;

• традиційний предмет – традиційний об’єкт.

Приклади цих ситуацій:

• нетрадиційні методи лікування та профілактики СНІДу;

• техногенні наслідки експлуатації ТЕЦ;

• ергономічний аналіз діяльності космонавтів;

• стійкість бетону в промислових спорудах.

Визначаючи об’єкт, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається? Інакше кажучи, об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом – те, що в цьому об’єкті має наукове пояснення.

Мета дослідження - це запланований результат. Результат має бути конструктивним, тобто спрямованим на вироблення суспільно корисного продукту з ліпшими, ніж було раніше, показниками якості або процесу її досягнення.

Поставленої мети досягти треба обов’язково. І неодмінно перевірити, чи визначене чітко досягнення мети у висновках.

Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити його завдання.

Завдання дослідження можуть включати:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення, принципів та умов застосування тощо);

• усебічне вивчення практики розв’язання даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їхніх причин;

• обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми:

• експериментальна (за необхідності) перевірка запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів розв’язання цієї проблеми за певних витрат часу й зусиль.

Актуальність теми подається шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми.

Обов'язково слід зазначити, які нові наукові положення (практичні рекомендації), студентом запропоновані у дослідженні особисто. Якщо студент виступав за результатами дослідження на студентських наукових конференціях чи має відповідні публікації, про це також слід написати у вступі.

Обов’язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи (10–15 джерел). Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг і недоліків розглядуваних робіт.