Тема 2. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні. Конституційний статус органів влади в Україні. Семінарське заняття №2

Студент повинен знати - категорійний апарат конституційного права; розвиток конституціалізму в українській нації; структуру і зміст Конституції України; положення Конституції України і порядок їх дії; зміни, які вносяться до Основного Закону України, структуру і основні засади органів влади в Україні.

Студент повинен вміти - розкрити загальні засади демократичного конституційного ладу України; охарактеризувати основні права і свободи громадян, гарантії їх дотримання; розкрити порядок втілення принципу народовладдя в Україні; охарактеризувати систему органів влади в Україні, їх компетенцію.

Питання для обговорення

1. Громадянство в Україні та система прав, свобод, обов’язків людини і громадянина в Україні.

2. Законодавча влада в Україні та законодавчий процес в Україні.

3. Конституційний статус Президента України.

4. Конституційний статус органів виконавчої влади в Україні.

5. Судова влада в Україні. Місце Конституційного Суду в системі органів державної влади.

6. Поняття і принципи місцевого самоврядування. Функції і повноваження органів місцевого самоврядування.

Самостійна робота

1. Розглянути структуру і зміст Конституції України

2. Розглянути Загальну декларацію прав людини

3. Розглянути Закон України «Про громадянство»

Питання для доповідей, повідомлень

1. Розвиток системи прав і свобод людини і громадянина в сучасній Україні.

2. Конституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина.

3. Особливості внесення змін до Конституції України на протязі її дії.

4. Правове регулювання проведення виборів і референдумів в Україні.

5. Історичні аспекти розвитку інституту президентства в Україні.

Методичні поради

• Розглядаючи перше питання студент насамперед повинен визначити поняття „особа”, „громадянин”, звернути увагу на їх єдність та відмінність. Виходячи з цього, дати поняття та охарактеризувати правовий та конституційний статус особи і громадянина. Необхідно посилатися на конституційні положення, які закріплюють принципи громадянства України. Працюючи з Законом України „Про громадянство” розкрити питання про підстави його набуття і припинення, а також про органи державної влади, які беруть участь у вирішені питань громадянства, та їх повноваження. Далі відповідь на питання слід побудувати таким чином.

По-перше, визначити поняття конституційних прав і свобод людини і громадянина, визначити відмінність обсягу конституційних прав людини і конституційних прав громадянина.

По-друге, визначити систему конституційних прав і свобод та надати їм стислу характеристику:

- основні громадянські права і свободи людини і громадянина в Україні (прао людини на життя і повагу до її гідності; право на свободу і особисту недоторканість; право на недоторканість житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на невтручання у особисте і сімейне життя);

- основні політичні права і свободи громадян України (право на свободу пересування, вибору місця проживання; право вільного залишення території України; право на свободу об‘єднання у політичні партії та громадські організації; право брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи й демонстрації; право на інформацію);

- основні економічні права і свободи людини і громадянина в Україні (право на власність; право на підприємницьку діяльність; право на користування об‘єктами державної та комунальної власності);

- основні соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні (право на працю; право на відпочинок; право на страйк; право на житло; право на достатній життєвий рівень; право на соціальне забезпечення; право на охорону здоров‘я тощо).

- основні культурні права та свободи людини і громадянина в Україні (право на освіту; право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості; право на результати інтелектуальної і творчої діяльності).

По-третє, звернути увагу на перелік міжнародно-правових документів про права людини та їх імплементацію в Конституції і законах України.

Далі слід показати, що важливе значення для реалізації людиною та громадянином своїх прав і свобод мають гарантії їх здійснення. А також, засвоїти та пояснити поняття гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні, охарактеризувати їх групи: організаційно-правові, нормативно-правові, міжнародні.

Треба визначити поняття „конституційний обов’язок”, а також, посилаючись на норми Конституції України, назвати їх : обов‘язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів; обов‘язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; обов‘язок сплачувати податки і збори в порядку й розмірах, встановлених законом; обов‘язок неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права й свободи, честь і гідність інших людей.

Студент повинен також звернути увагу на поняття статусу іноземних громадян і осіб без громадянства. Назвати нормативні акти, які складають законодавство України про правовий статус іноземців в Україні. Зупинитися на характеристиці обсягу прав, свобод і обов‘язків іноземців. Посилаючись на норми Закону України „Про біженців” визначити правовий статус біженців, пояснити зміст інституту притулку. Далі необхідно визначити поняття гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні та звернути увагу на систему гарантій, встановлених законодавством України та міжнародно-правовими актами, а саме:

- організаційно-правові гарантії прав та свобод людини і громадянина в Україні;

- нормативно-правові гарантії прав та свобод людини і громадянина в Україні.

- міжнародні гарантії прав та свобод людини і громадянина в Україні.

• Починаючи підготовку до другого питання , перш за все, слід засвоїти, що Конституція України 1996 р. закріпила якісно нову організацію державної влади. Відмовившись від ієрархічної, вертикальної системи організації державної влади, що існувала в Україні упродовж кількох десятиліть, вона сприйняла загальновизнаний принцип організації державної влади — принцип поділу її на законодавчу, виконавчу та судову. Органи держав­ної влади України стали рівноправними і не залежними один від одного і в правовій, демократичній державі утворюють у сукупності систему, яка має відповідні ознаки. Така система органів держави характеризується єдністю, спільністю їх завдань і функцій. Єдність системи державних органів зумовлює і поділ їх на складові частини – види державних органів. Конституція України, конституційне законодавство, закріплюючи систему і структуру органів державної влади, в основу поклали функціональне призначення відповідних органів, їх роль і місце в державному механізмі. Структура і види органів встановлені залежно від форми державного устрою (унітарна держава) і відповідно до принципу поділу влади при реалізації державної влади (ст.6 Конституції України).

Далі треба зосередити увагу на тому, що у структурі державного механізму особливе місце посідають законодавчі органи, на які відповідно до принципу поділу влади покладена законодавча, правотворча діяльність. Вони приймають закони, які мають найвищу юридичну силу і врегульовують найважливіші суспільні відносини.

Посилаючись на норми Конституції України, довести, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, охарактеризувати її конституційно-правовий статус.

Звернути увагу на те, що головною функцією законодавчого органу є прийняття законів. Вона виконується шляхом відповідних, законодавчо врегульованих процедур, які в сукупності утворюють законодавчий процес. Студенту потрібно дати визначення законодавчого процесу, розкрити зміст його головних стадій, вказати норми Конституції України, які закріплюють та регулюють порядок їх здійснення.

• Розкриваючи третє питання, студент повинен вказати, що особливе місце в системі органів державної влади належить інституту глави держави. Доцільно звернутися до політичної практики різних держав, та довести, що глава держави - це офіційна особа, яка займає формально вище місце в системі державних органів і здійснює представництво держави у внутрішньополітичному житті та у міжнародних відносинах. Розкрити важливість і необхідність інституту глави держави через характеристику його головних функцій.

Далі, користуючись нормами Конституції України, охарактеризувати конституційно-правовий статус Президента України. Виходячи з того, що це принципово новий для України державний інститут, який справляє важливий вплив на всю систему державних органів України, зупинитися на актуальних проблемах становлення та розвитку інституту президентства в Україні.

Що стосується України, то на сучасному етапі державотворення в Україні інститут Президента був введений у дію Законом УРСР «Про заснуван­ня поста Президента Української РСР і внесення змін і допов­нень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 5 липня 1991 р. Далі зупинитися на юридичному аналізі норм діючої нині Конституції України, який дає підстави для висновку про те, що Президент України займає особливе місце в системі органів державної влади і не належить виключно до жодної з гілок державної влади, про які йдеться у ст. 6 Конституції. Він отримує свої повноваження безпосередньо від народу, оскіль­ки обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосу­вання терміном на п'ять років. Студент повинен, посилаючись на норми Конституції України, визначити конституційно-правовий статус Президента України, його повноваження. Порядок обрання та припинення повноважень, в тому числі і дострокового.

• В якості підґрунтя для відповіді на четверте питання доцільно використати положення про те, що виконавчі органи – це органи, які реалізують державну владу у формі організації виконання законів. Такі органи в кожній країні складають відповідну систему. Далі, на підставі Конституції України, Закону України „Про Кабінет Міністрів України” охарактеризувати конституційно-правовий статус органів виконавчої влади в Україні, вказавши на те, що єдність органів системи виконавчої влади України зумовлена єдністю всієї державної влади, розмежуванням компетенції між органами виконавчої влади, спрямованістю їх діяльності на вирішення управлінських завдань.

Слід зазначити, що виконавча влада — це самостійна гілка державної влади, головне функціональне призначення якої полягає у виконанні законів і яка урівноважена з іншими гілками влади засобами парламентського, президентського та судового контролю. У системі органів державної влади в Україні особлива роль належить органам державної виконавчої влади, адже во­ни здійснюють виконавчо-розпорядчу та організаційну діяль­ність, тобто організовують реальне виконання, втілення в жит­тя законів та інших нормативно-правових актів, які приймаю­ться шляхом всеукраїнського референдуму, Верховною Радою України або Президентом України. Діяльність органів держав­ної виконавчої влади є підзаконною, вона не може виходити за межі, визначені Конституцією України і законами України, та суперечити їм. Для здійснення покладених на них функцій ор­гани державної виконавчої влади наділені значними розпоряд­чими державно-владними повноваженнями. Вони мають право видавати юридичні акти загальнообов'язкового характеру. Система і структура виконавчої влади в Україні на сучас­ному етапі будуються відповідно до завдань державотворення в нашій країні. її основоположні параметри започатковані безпосередньо у Конституції України. Систему органів державної виконавчої влади в Україні складають органи різних рівнів: 1) Кабінет Міністрів Украї­ни — вищий орган у системі органів виконавчої влади; 2) центральні органи виконавчої влади — міністерства, дер­жавні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеці­альним статусом; 3) обласні державні адміністрації; 4) Київсь­ка та Севастопольська міські державні адміністрації; 5) ра­йонні державні адміністрації; 6) районні державні адмініст­рації у містах Києві та Севастополі; 7) територіальні органи міністерств, державних комітетів, центральних органів вико­навчої влади зі спеціальним статусом (управління, відділи). На підставі аналізу статей Конституції України визначити конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України, центральних органів державної виконавчої влади, державної виконавчої влади на місцях.

• Головною тезою в ході відповіді на п’яте питання є те, що судові органи здійснюють судову владу, яка є незалежною і самостійною гілкою державної влади. Перш за все, студенту слід назвати основні законодавчі акти, які складають правову основу діяльності органів судової влади. Далі, на підставі Конституції України, визначити систему органів судової влади в Україні, принципи їх діяльності та повноваження в сфері регулювання суспільних відносин. Окремо зупинитися на тому, що Конституційний Суд займає особливе місце в системі органів державної влади. В умовах становлення України як демократичної, право­вої, соціальної держави суттєво зростає роль судової влади. Функцію здійснення правосуддя покладено згідно з Консти­туцією України (ст. 6) на суди, які діють незалежно від зако­нодавчої влади. Жоден орган державної влади, крім судів, не вправі брати на себе функцію і повноваження по здійсненню правосуддя. Виключно суди мають право визнати особу вин­ою у скоєнні злочину і піддати її кримінальному покаранню, суди здійснюють захист гарантованих Конституцією кожному прав і свобод (ст. 55). На підвищення ролі судів спрямоване вперше закріплене в Конституції положення про те, що компетенція суду поширюється на всі правовідносини, що вн­икають у державі. Судова влада, як і інші гілки державної влади, здійснює свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Метою правосуддя є захист конституційного ладу, прав і свобод громадян, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Студент повинен звернути увагу на те, що вперше в історії українського конституціоналізму Основний Закон України 1996 р. закріпив судову владу як рівноправну і самостійну в системі інших гілок державної влади - законодавчої і виконавчої (ст. 6). Аналізуючи розділ «Правосуддя». Визначити систему судів, принципи здійснення повноважень, покладених на них Конституцією та основні принципи здійснення правосуддя.

• На підставі Конституції України, Закону України „Про місцеве самоврядування” при відповіді на шосте питання визначити поняття і принципи місцевого самоврядування, повноваження і функції його органів, зупинитися на формах, за допомогою яких реалізується право членів територіальної громади брати участь у здійсненні місцевого самоврядування. слід засвоїти, що принцип самоврядування є одним із найдавніших і універ­сальних серед тих, що застосовуються в управлінні. Він від­повідав потребам людського суспільства, починаючи з ранніх стадій його розвитку і до певного часу залишався єдиним за­собом соціальної організації людства.

З прийняттям Конституції України 1996 р. у політичній системі України відбуваються докорінні зміни. Значною мі­рою вони зумовлені і зміною правового статусу місцевих рад, які закріплюються на конституційному рівні вже не як орга­ни державної влади, а як органи місцевого самоврядування. Сучасну правову державу не можна уявити без ефективно діючої системи місцевого самоврядування.