3. Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства

Поняття інноваційного потенціалу. Через развитие потенціалу йде розвиток організації і її підрозділів, а також всіх елементів виробничо-господарської системи. Розвиток організації розглядається як реакція на зміни зовнішнього середовища і тому носить стратегічний характер. Від стану інноваційного потенціалу залежить вибір і реалізація інноваційної стратегії, і тому його оцінка являє собою необхідну поточну операцію.

Розвиток інноваційного потенціалу організації як цілісної системи може здійснюватися тільки через розвиток компонентів її внутрішнього середовища. Необхідний аналіз внутрішнього середовища організації.

Структура внутрішнього середовища організації. Внутрішнє середовище організації побудоване з елементів, що утворять неї .виробничо-господарську систему (див. також модуль «Організація і її ділове середовище»). Елементи згруповані в наступні блоки:

1) продуктовий (проектний) блок — напрямку діяльності організації і їхніх результатів у виді продуктів і послуг (проекти і програми);

2) .функціональний блок (блок виробничих функцій і ділових процесів) — оператор перетворення ресурсів і керування в продукти і послуги в процесі трудової діяльності співробітників організації на всіх стадіях життєвого циклу виробів, що включають НИОКР, виробництво, реалізацію, споживання;

3) ресурсний блок — комплекс матеріально-технічних, трудових, інформаційних і фінансових ресурсів підприємства;

4) організаційний блок — організаційна структура, технологія процесів по усіх функціях і проектам, організаційна культура;

5) блок керування — загальне керівництво організації, система керування і стиль керування.

Підходи до оцінки інноваційного потенціалу. Оцінка інноваційного потенціалу виробляється за схемою: ресурс (Р) — функція (Ф) — проект (П). Під проектом або програмою мається на увазі випуск і реалізація нового продукту (послуги), напрямок діяльності. Задачі оцінки інноваційного потенціалу організації можуть бути поставлені в двох площинах:

• приватна оцінка готовності організації до реалізації одного нового проекту;

• інтегральна, оцінка поточного стану організації щодо усіх або групи вже реалізованих проектів.

Потреби практики висувають необхідність у двох схемах аналізу внутрішнього середовища й оцінки інноваційного потенціалу: детального і діагностичного.

Детальний підхід. Детальний аналіз внутрішнього середовища й оцінки інноваційного потенціалу організації проводиться в основному на стадії обґрунтування інновації і підготовки проекту її реалізації і впровадження. При великій трудомісткості він дає системну і корисну інформацію. Схема оцінки інноваційного потенціалу організації при детальному аналізі внутрішнього середовища така:

• дається опис системної нормативної моделі стану інноваційного потенціалу організації (його внутрішнього середовища), тобто чітко встановлюються ті якісні і кількісні вимоги до стану потенціалу по всіх блоках, компонентам блоків і параметрам, що забезпечують досягнення вже даної інноваційної мети і її подцелей (по дереву мети);

• установлюється фактичний стан інноваційного потенціалу по всіх блоках, компонентам і параметрам;

• аналізується неузгодженість нормативних і фактичних значень параметрів потенціалу організації; виділяються сильні (із запасом або точно відповідні нормативної моделі) і слабкі (значно або незначно невідповідні нормативної моделі) сторони потенціалу;

• складається зразковий перелік робіт з інноваційного перетворення організації (посиленню слабких сторін).

Діагностичний підхід. Обмеження в термінах, відсутність фахівців, здатних проводити системний аналіз, відсутність або неприступність інформації про організації (особливо при аналізі інноваційного потенціалу конкурентів) змушують використовувати діагностичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу організації.

Діагностичний підхід реалізується в аналізі і діагностиці стану організації по обмежених і доступному як для внутрішніх, так і для зовнішніх аналітиків колу параметрів.

Обов'язкові умови якісного проведення діагностичного аналізу:

1) повинні використовуватися знання системної моделі й у цілому системного аналізу досліджуваного об'єкта;

2) необхідно знати взаємозв'язок діагностичних параметрів з іншими важливими параметрами системи, щоб по стані якого-небудь одного діагностичного параметра оцінити стан або вся система, або істотної її частини;

3) інформація про значення відібраних діагностичних параметрів повинна бути достовірної, тому що при обмеженні параметрів зростає ризик утрат через неточно визначений діагноз стану системи.

Якщо в якості діагностуємого елемента (блоку) системи виступає елемент «кадри» в інноваційній організації, то по стані цього елемента можна діагностувати стан системи інноватора в цілому. Діагностичними параметрами, що характеризують зовнішні прояви, будуть вхідної і вихідні (щодо системи « інноватор») параметри. Це зовнішні параметри. Вхідні: чисельність фахівців, що мають учений ступінь, витрати на заробітну плату і т.п. Вихідні: тривалість виконаних робіт (тривалість фаз ЖЦИ і всього циклу, тривалість виконання проекту або програми); рівень, якість продукції, послуг, проектів; витрати на виконання робіт; звільнення і переміщення співробітників; обсяг виконаних робіт і т.п. Як діагностичні параметри використовуються також інтегральні параметри ефективності використання ресурсів (інтегральні не в змісті узагальнення приватних параметрів, а в змісті ефективності: відношення вхідних параметрів до вихідних, тобто відношення використовуваних ресурсів до отриманих результатів). Наприклад, продуктивність праці, собівартість продукції. Якщо вхідні і вихідні параметри — це абсолютні показники, то інтегральні — відносні.

- Діагностичні параметри можуть бути локальними (частками), що вказують на один дефект системи (характеристика внутрішнього стану системи, що виражається структурним параметром), і комплексними (загальними, узагальненими), що вказують на ряд дефектів, недоліків (структурних параметрів), на ряд елементів, блоків фірми.

Діагностичні параметри можуть бути також залежними, коли для виявлення дефекту внутрішнього стану системи потрібно кілька діагностичних параметрів, і незалежними, коли досить одного діагностичного параметра.

Внутрішній стан системи (інформацію про яке так важко одержати) описується структурними параметрами (не слід ототожнювати з параметрами організаційної структури фірми). У свою чергу, структурні параметри поділяються на ресурсні і функціональні. Ресурсні структурні параметри характеризують знос (фізичне і моральний), старіння, залишкову потужність, запас ресурсів (трудових, матеріально-технічних, інформаційних, фінансових) і організаційних засобів (технології, методів, організаційної структури). Функціональні структурні параметри характеризують раціональність, ефективність функціонування системи стосовно використання ресурсів, використанню організаційного потенціалу, що керує впливові.

У частині елемента «кадри» ресурсними параметрами будуть: кваліфікація, співробітництво, лояльність стосовно фірми, навички і досвід, середній вік колективу і т.п. Функціональні параметри: рівень професійно-кваліфікаційного поділу праці, спеціалізації і сполучення, кооперації; облік особистісних характеристик співробітників і керівників і ін.

Проведення діагностичного аналізу вимагає визначених навичок і інформаційної бази. Схема діагностичного аналізу й оцінки інноваційного потенціалу організації така:

• ведення каталогу керуючих впливів;

• ведення каталогу ситуацій зі станом середовища;

• ведення каталогу діагностичних параметрів, що характеризують зовнішні прояви;

• ведення каталогу структурних параметрів, що характеризують внутрішній стан;

• установлення взаємозв'язку структурних і діагностичних параметрів системи;

• спостереження діагностичних параметрів і обробка статистичних даних;

• оцінка структурних параметрів;

• оцінка стану приватних параметрів і визначення інтегральної оцінки потенціалу організації.

Вимір інноваційного потенціалу. Для рішення аналітичних задач з використанням оцінки інноваційного потенціалу розробляються спеціальні запитальники й анкети різного ступеня деталізації параметрів. У першу чергу пропонується використовувати більш загальні анкети блокових оцінок, у яких експерти проставляють свої оцінки по 5-бальній шкалі:

5 — дуже гарний стан, що зовсім задовольняє нормативної моделі досягнення інноваційної мети — класифікується як дуже сильна сторона інноваційного потенціалу;

4 — гарний стан, що задовольняє нормативної моделі, не вимагає зміни — сильна сторона;

3 — середній стан, вимагає деяких обмежених змін, щоб довести до вимог нормативної моделі;

2 — поганий стан, вимагає серйозних змін — класифікується як слабка сторона інноваційного потенціалу;

1 — дуже поганий стан, вимагає радикальних перетворень — дуже слабка сторона.