4. Фактор освоєння виробництва.

Враховується тільки в тому випадку, якщо потрібно визначити собівартість чи трудомісткість перших серійних зразків чи партій продукції, до повного її освоєння в серійному виробництві. Після цього терміну фактор освоєння вже не діє на економічні показники.

Вихідні дані для врахування рівня освоєння об’єкта у виробництві

Показники	Значення показника
Тривалість освоєння об’єкта в серійному виробництві, років	0,5
Коефіцієнт освоєння об’єкта за №2000	2,30
Коефіцієнт освоєння об’єкта за №5000	1,60
Коефіцієнт освоєння об’єкта за №10000	1,10
Коефіцієнт освоєння об’єкта за №20000	1,02
Собівартість об’єкта за №3000	250

Визначити:

1. Собівартість об’єкта за №1500;

2. Собівартість об’єкта, цілком освоєного в серійному виробництві;

Точно спрогнозувати на основі наявних даних необхідні показники важко. Їх можна визначити з погрішністю не менш 10%. Для підвищення точності прогнозу потрібні конкретні математичні залежності між:

• собівартістю об’єкта і його порядковим номером з початку серійного виробництва;

• програмою випуску і часом освоєння.

За наявним значенням будуємо залежність між собівартістю об’єкта і його порядковим номером.

На рис. спочатку знаходимо приблизне положення крапки А. Коефіцієнт освоєння об’єкта в крапці А знаходимо на основі рішення пропорцій по крапках Б і Д: 2,30 – 1,60 = 0,70

– це частка зниження собівартості через тисячу об’єктів, тоді коефіцієнт освоєння об’єкта №3000 складе 2,30 – 0,23 = 2,07.

Собівартість серійно освоєного об’єкта складе 250/2,07 = 120 у.о.

Собівартість об’єкта №5000 складе 120*1,6=192 у.о.

Собівартість об’єкта №1500 складе у.о.

Для визначення річної програми серійного виробництва об’єкта необхідно будувати криву його освоєння. На об’єкті №20000 закінчується освоєння його серійного виробництва. На освоєння пішло 0,5 року. У наступні 0,5 року спостерігається різкий ріст програми до програми серійного виробництва.

5. Умови застосування (експлуатації) об’єкта

Для забезпечення порівнянності альтернативних варіантів включають:

• режим роботи споживача аналізованого об’єкта;

• тип виробництва в споживача;

• особливості продукції, що випускається з застосуванням даного об’єкта, (габарити, маса, складність, кількість, якість і т.п.);

• організаційно-технічний і соціальний рівень виробництва в споживача (рівень автоматизації виробництва, прогресивність технології, умови праці і відпочинку працівників і т.п.);

• імідж споживача і культуру виробництва в нього, географічне розташування.

Методика забезпечення порівнянності альтернативних варіантів по цьому факторі ідентична по змісту раніше розглянутим методикам: параметри більш старого варіанта рішення приводяться в порівнянний вид з параметрами нового варіанта за допомогою коригувальних коефіцієнтів.