10. Особливості містобудування Стродавнього Риму

Римське мистецтво — вище досягнення і підсумок розвитку древнього мистецтва

На відміну від провінційних міст Рим мав розвинуту ландшафтну інфраструктуру. Значні території були відведені під сади й парки. Капітальні споруди будували із застосуванням тесаного каменю, випаленої цегли, бетону. Щоб додати архітектурі значущість і пишність, для облицювань і деталей використовували мармур. Бетонні конструкції знайшли широке застосування: споруджувалися склепіння і куполи значних прольотів, що дозволяло перекривати великі приміщення. Пам’ятки містобудування, що збереглися до теперішнього часу.

11. Аналіз містобудування Візантійської імперії

Головною відмінністю Візантії від Зх. Римської імп було переважання на її території грецької культури.

Особливості феодального ладу позначились на арх. Візантії: приділялось багато уваги будівництву фортець ( з»явилися бойові парапети з зубцями і бійницями, закриті оборонні балкони, дозорні вишки)Створені основні типи фортець:

Замок, що знаходиться на гірській рівнинній місцевості

Міська фортечна стіна

Укріплений монастир

До кінця існування візант. Імп в ній продовжували жити традиції античного містобудування( тенденція до регулярного планування міста). Вже в раньовізантійський період у міському ансамблі з»явилась централізація. Вулиці сходяться до центру міста, у якому головне місце займає собор.

Найвищого розквіту у візантії сягає церковна арх.-ра.У 2 пол. 9 стол. У Візантії з»являється новий тип храму – хрестово-купольний.

Містобудування Візантії включало в себе розвиток раніше закладених міст (Ефес, Візантія, що потім стала Константинополем).

12 Особливості містобудування Середньовічної Європи

У IV ст. відбувається занепад господарського і культурного життя Риму, який завершився загибеллю імперії. У V ст. в Італію, Іспанію, Францію (території, що належали Риму) вторглись варварські племена, які утворили тут свої держави. Згодом становище покращується.

Середньовічне місто майже завжди мало виразний центр - феодальний замок, монастир чи собор. Рідше в якості центру зустрічалася ратуша з ринковою площею. У більшості випадків середньовічні міста мали компактний план і невелику територію з-за економії коштів для будівництва міських стін. Від частих поворотів навіть у невеликому місті можна було заблукати. Середньовічні вулиці були надзвичайно мальовничими в наслідок нерегулярності забудови, наявності вузьких провулків і тупиків, а також через те, що будинки впритул примикали один до одного.

Набула поширення фахверкова конструкція стін для житлових будинків і господарських будівель: вона являла собою дерев'яний каркас з вертикальних, горизонтальних і діагональних елементів, проміжки між якими були заповнені дрібним каменем.

Плани середньовічних міст поділяються на дві категорії: регулярні та нерегулярні. В основному середньовічні міста мали нерегулярне планування, яке могло мати кілька видів:

1. Комбіноване (місто будувалося на староримській прямокутній планувальній основі, яка становила центральну частину міста. Від прямокутного контуру центру міста розходились промені, напрямок яких співпадав з напрямками доріг від основних воріт міста).

2. Витягнуте (лінійне) (місто будувалося вздовж дороги).

3. Радіальне (міста виникали навколо замку або монастиря, поступово оточуючи його житловими кварталами)

4. Радіально-кільцеве. Таким чином, під час Середньовіччя з'являється невідома античності нова планувальна система - радіально-кільцева з центром у вигляді замку, монастиря або кремля.