Висновки

Отже, на сьогодні в Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, до якого входять понад 100 різних нормативно-правових актів, законів, постанов, указів, положень, інструкцій та інших. Серед них важливе місце посідає Закон України "Про режим іноземного інвес­тування". У ньому є позитивні моменти, пов'язані з особливостями режи­му іноземного інвестування, чітким визначенням видів іноземних інвес­тицій і форм їх здійснення, а також системи державних гарантій захисту іноземного капіталу. Для іноземних інвесторів на території України вста­новлюється національний режим інвестиційної діяльності. Заз­начається, що для інвестиційних проектів із залученими іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних програм розвит­ку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Недоліком Закону України "Про режим іноземного інвестування" є перехрещення двох на­званих підходів до формування правової бази. Більшість статей цього За­кону містять формулювання "згідно з чинним законодавством" без конк­ретних посилань. У зазначеному Законі відсутні будь-які конкретні положення щодо найважливіших об'єктів регулювання, пріоритетних га­лузей економіки, соціальної сфери й територій, що заплутує розв'язання проблем пільгового режиму інвестування, а також положення про ква­ліфікаційний мінімум іноземної інвестиції, які, на мій погляд, були б необхідні для системи іноземного інвестування. У ст. 1 розділу 1 Закону визначається тільки частка іноземної інвестиції у статутному фонді під­приємства з іноземними інвестиціями (щонайменше 10 %).

Порядок переказу (трансферту) прибутків, доходів та інших коштів, одержаних унаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається тільки Національним банком України, а відповідного законодавчого акта, прийнятого Верховною Радою України, не існує. Це ще один недолік за­конодавчої бази іноземного інвестування, що діє в Україні.

Законодавча база процесу іноземного інвестування повинна охоплю­вати всі аспекти цієї багатогранної діяльності. На сучасному етапі в Україні законодавче не визначені, або мають суттєві недоліки процеси іноземного кредитування, ство­рення кредитних співтовариств, концесій, надання прав власності на зем­лю; не розроблено також механізми державного страхування іноземних інвестицій, створення страхових фондів.

Крім того, існують й інші негативні моменти: насамперед це бюрок­ратичні перешкоди та легітимна невизначеність у процесі приватизації; відсутність реальної приватизації та закону про приватизацію землі; обіг на внутрішньому ринку грошових одиниць західних країн; відсутність відповідного правового забезпечення кредитування, страхування, валютного обігу; обмеженість каналів репатріації прибутку.

Проте варто ще раз зазначити, що законодавча база має принаймні два основних недоліки: по-перше, нестабільність та ненадійність; по-друге, відсутність комплексності та наявність суперечностей у законодавчих актах. Нестабільність зумовлює неможливість спрогнозувати виробничо-господарську та фінансову діяльність об'єктів інвестування. Забезпечен­ня стабільності нормативної бази для іноземного інвестора важливіше, ніж пільги.

Як свідчить досвід інших країн, до формування системи регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності на національному рів­ні застосовуються два підходи: перший — прийняття єдиного акта, який регулює допуск іноземного капіталу в економіку країни; другий — ре­гулювання різних аспектів іноземної інвестиційної та підприємницької діяльності сукупністю правових актів.

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28.06.1996 року. № 254к/96 – ВР.

2. Конвенція “Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами” від 18.05.1965 року, ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами” від 16.03.2000 року. №1547-ІІІ.

3. Конвенція “Про заснування багатостороннього агентства по гарантіям інвестицій”, від 11.10.1985 року, ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про заснування багатостороннього агентства по гарантіям інвестицій” від 17.02.2000 року. №1567-ХІ.

4. Конвенція країн СНД “Про захист прав інвестора” від 28.03.1997року, ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав інвестора ” від 12.05.1997 року. №453-ХІІ.

5. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. №959-ХІІ.

6. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р.  №93/96-ВР.

7. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. №1560-ХІІ.

8. Закон України “Про захист іноземних інвестицій в Україні” від 10.09.1991 р. №1540а-ХІІ.

9. Закон України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10.12.1991 р. №1953-ХІІ.

10. Закон України “Про міжнародні договори України” від 22.12.1993 р. №3767-ХІІ.

11. Закон України “Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”  від 13.10.92 р.  №2673-ХІІ.

12. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» від 20.12.2001 р. № 745-XI.

13. Положення «Про державну реєстрацію іноземних інвестицій», затверджене постановою КМУ від 07.08.1996 р. №928.

14. Положення «Про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора», затверджене постановою КМУ від 30.01.1997 р. №112.

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002–2010 роки» від 28 грудня 2001 р. №1801.

16. Положення “Про порядок здійснення в грошовій формі іноземних інвестицій в Україну та повернення іноземному інвестору його інвестицій, а також репатріації прибутків, доходів інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні”, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. №482.

17. Вінник О. М. Інвестиційне право: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002.

18. Вишняков А. К. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: Навчальний посібник. – Х.: ТОВ «Одисей», 2005.

19. Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2004.

20. Задихайло В. Н. Міжнародне приватне право: Учбовий посібник. – Х.: «Консум», 2003.

21. Саніахметова Н. А. Господарське право: Учбовий посібник. – Х.: «Одисей», 2005.

22. Літкевич В. Законодавство про іноземні інвестиції: світовий досвід і практика України // Суверенітет України і міжнародне право. — К: Манускрипт, 1995.

23. Шишка Р. Б. Інвестиційне право України: Учбовий посібник. – Х.: «Еспада», 2001.

24. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право. – К.: Юрінком-інтер, 2002.

25. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. – К.: МАУП, 2002.

26. Юлдашев О. Х. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти. – К.: МАУП, 2004.

27. Блідченко Владислав - Правові аспекти іпотечного кредитування // Юридичний журнал Юстініан. – 2004. - №8(20).

28. Бондарєв Тимур - Іноземні інвестиції в Україні – законодавче регулювання // Юридичний журнал Юстініан. – 2004. - №20(32).

29. Віноградова Г. – Іноземне позикове інвестування в Україні: стан і перспективи розвитку законодавчого регулювання // Право України. – 2000. № 1.

30. Гордієнко Тімур - Договір про спільну інвестиційну діяльність як форма міжнародного господарського співробітництва // Юридичний журнал Юстиніан. - №6/2005.

31. Гоптаренко Юлія - Правові засади побудови інноваційно-інвестиційної моделі в Україні // Юридичний журнал Юстініан. – №6/2004.

32. Дозорець Ольга - Деякі практичні аспекти здійснення іноземного інвестування в Україні // Юридичний журнал Юстініан. – 2004. - №20(32).