Суб’єкти міжнародного політичного життя

національні держави;

о рганізації регіонального, міжрегіонального, міждержавного характеру (Європейський Союз);

міжнародні урядові організації та їх органи

(Організація Об’єднаних Націй, Європейський парламент);

недержавні суспільно-політичні, громадські організації (Міжнародна організація охорони здоров’я).

Міжнародні організації -

Структура міжнародної організації



Урядові (міжурядові) ООН ЮНЕСКО та інші установи ООН Рух неприєднання ОБСЄ ОПЕК НАТО Рада Європи Європейський Cоюз Ліга арабських держав Організація африканської єдності СНД ЧЕС Вишеградська четвірка

Неурядові Всесвітня федерація профспілок Міжнародна демокра-тична організація жінок Всесвітня Рада миру Всесвітня федерація демократичної молоді Міжнародна спілка студентів Пагоушський рух Грінпіс

Заснована в 1945 році. Об’єднує 185 держав.

Головні органи:

• Генеральна асамблея

• Рада Безпеки

• Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОС)

• Міжнародний суд

• Секретаріат



Заснована в 1949 році. Об’єднує 41 державу.

Головні органи:

• Комітет Міністрів

• Парламентська Асамблея

Угода про ЄС – 1992 р. Об’єднує 25 держав.

Головні органи:

• Європейська Комісія

• Рада Міністрів

• Європарламент

Цілі суб’єктів зовнішньополітичної діяльності

1. ________________________________________________________________________________________________

2. ________________________________________________________________________________________________

3. ________________________________________________________________________________________________

4. ________________________________________________________________________________________________

Принципи зовнішньополітичної діяльності

р івноправність;

п овага суверенітету;

н евтручання у внутрішні справи інших держав;

д обросовісність у виконанні державами взятих на себе міжнародних зобов’язань;

м ирне співіснування;

н езастосування сили або погрози силою;

в ирішення суперечок мирними засобами.

2  . Основні тенденції сучасного світового політичного процесу.

Однією з головних особливостей міжнародної політики є те, що вона розвивається за умов відсутності єдиного центру влади і управління, що має своїм наслідком поширення в її сфері стихійних процесів і досить значну роль суб’єктивних факторів. Але незважаючи на це, як і будь-яке інше суспільне явище, міжнародна політика також розвивається на основі певних закономірностей.

Зміст цих закономірностей можна визначити наступним чином:

• закономірність інтернаціоналізації суспільного життя відображає два взаємопов’язаних і єдиних за своєю спрямованістю процеси: з одного боку, це повторення, відтворення в різних країнах загальних рис в економіці, політиці, культурі, а з іншого – формування цілісної світової спільноті, єдиного у своїй багатоманітності всесвітнього цілого, що розвивається;

• закономірність розвитку національних і державних утворень відбиває розвиток продуктивних сил у національно-державних кордонах, зростання національної самосвідомості, культури, відтворення специфічних рис життєдіяльності суспільства у своєрідних (національно-етнічних, природно географічних тощо) умовах існування.

1. Деідеологізація міжнародних відносин.

2. Перехід від конфронтації до партнерства і співробітництва.

3. Розосередження влад у світовій політиці.

4. Демократизація і гуманізація світової політики.

5. Розширення міжнародних відносин, їх глобалізація.

Ключовою тенденцією, яка характеризує процеси світового розвитку, є глобалізація.

Глобалізація –



• інформаційна революція;

• інтернаціоналізація капіталу і загострення конкурентної боротьби на світових ринках;

• дефіцит природних ресурсів – загострення боротьби за контроль над ними;

• демографічний вибух;

• посилення техногенного навантаження на природу і розповсюдження зброї масового знищення, що збільшує ризик загальної катастрофи.

Всі тенденції світового політичного розвитку – це довготривалі процеси. Але вони не є незворотними, їх прояв обумовлений складним і мінливим комплексом внутрішньо-суспільних і міжнародних факторів, найважливішим із яких є інтереси учасників міжнародних відносин. Ці тенденції не лише переплітаються, але й нейтралізують одна одну.