- •Міністерство освіти і науки України
- •Навчально-методичне видання
- •Політологія
- •Опорний конспект лекцій
- •Тема 1. Політика і наука про політику. План.
- •1.Політика як соціальне явище. Еволюція уявлень про політику від античності до сучасності
- •Р ізноманітні трактування політики – концептуальні підходи - можна охарактеризувати наступним чином:
- •Суб’єкти політики:
- •Сутність політики як соціального явища
- •Політика має свої властивості:
- •Висновки:
- •П итання для самоконтролю:
- •Тема 2: Політична влада. План
- •Природа і сутність політичної влади.
- •Ф ранцузький політолог м.Дюверже виділив три історичні форми влади.
- •Інституціоналізований характер.
- •Класифікації форм суспільної влади:
- •Політична влада має свої ознаки і функції:
- •2 . Сучасні теоретичні трактовки політичної влади.
- •Висновки:
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3: Політична система суспільства. План.
- •Зародження і розвиток системного аналізу політики. Основні теорії політичних систем.
- •Функції політичної системи суспільства
- •Основні теорії політичних систем.
- •Модель політичної системи д.Істона
- •Модель політичної системи г.Алмонда
- •Модель політичної системи к.Дойча
- •2. Політичний режим як якісна характеристика політичної системи суспільства.
- •Типи політичних режимів
- •В исновки:
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 4: Держава як інститут політичної системи суспільства. План.
- •1. Природа і сутність держави. Основні теорії її походження.
- •Структура держави.
- •Форми і функції держави
- •2. Держава і громадянське суспільство.
- •Держава
- •Висновки:
- •П итання для самоконтролю:
- •Тема 5: Політичні партії та громадсько-політичні організації і рухи. План.
- •1. Політичні партії та громадсько-політичні організації як політичні інститути.
- •Типологія політичних партій
- •Громадсько-політичні рухи та групи інтересів
- •2. Поняття і типи партійних систем.
- •Висновки:
- •П итання для самоконтролю
- •Тема 6: Політична культура та політичні ідеології. План.
- •Поняття політичної культури. Співвідношення політичної культури і політичної свідомості.
- •Типологія політичних культур.
- •Функції політичної свідомості
- •Сутність політичної соціалізації
- •Етапи політичної соціалізації
- •Ідеологія як форма політичної свідомості і інтегральний елемент політичної культури.
- •Основні
- •Політичні ідеології
- •Висновки:
- •П итання для самоконтролю:
- •Тема 7: Міжнародна політика. План.
- •Сутність, суб’єкти і основні принципи зовнішньополітичної діяльності.
- •С уб’єкти зовнішньополітичної діяльності.
- •Суб’єкти міжнародного політичного життя
- •Структура міжнародної організації
- •2 . Основні тенденції сучасного світового політичного процесу.
- •Висновки:
- •Питання для самоконтролю:
- •Список рекомендованої літератури і Обов’язкова Підручники та навчальні посібники
- •Першоджерела
- •Іі. Додаткова
- •Іv. Загальна схема вивчення навчальної дисципліни
- •Політична влада -
Основні теорії політичних систем.
Системний підхід у політології вперше був застосований відомим американським вченим Девідом Істоном. У серії своїх праць, написаних у 50-60 тих р.р. минулого століття – «Політична система» (1953), «Модель для політичного дослідження» (1960), «Системный анализ политической жизни» (1965) – Д.Істон прагнув вибудувати цілісну теорію, яка ґрунтується на вивченні «прямих» і «зворотніх» зв’язків між політичною системою і її зовнішнім середовищем, запозичуючи кібернетичний принцип «чорного ящика» і «зворотнього зв’язку», застосовуючи тим самим у ході концептуалізації системний підхід і елементи загальної теорії систем. Для побудови теоретичної моделі Д.Істон використовує чотири базові категорії: «політична система»; «середовище»; «реакція»; системи на вплив середовища «зворотній зв’язок, або вплив системи на середовище».
Модель політичної системи д.Істона
Соціальне середовище
Вимоги
Рішення
Підтримка Дії
Введення Конверсія
Виведення
Політична система
Зворотній зв’язок
Відповідно до цієї моделі механізм функціонування політичної системи включає чотири фрази: «введення», «конверсія» (або перетворення), «виведення», «зворотній зв’язок».
В
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Конверсія це - ________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Виведення це - _______________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Зворотній зв’язок це - _________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________
Крім Д.Істона на Заході активно розробляють теорію політичної системи суспільства американські політологи Г. Алмонд і К.Дойч. Г.Алмонд розробив так звану функціональну модель політичної системи суспільства. Вона має деяку схожість з моделлю, яку запропонував Д.Істон, хоча при цьому у них є і суттєві відмінності.
У своїй моделі Г.Алмонд виділяє аналітичні рівні (або блоки), пов’язуючи групи функцій макросистеми з діяльністю окремих інститутів, груп і навіть індивідів, включених у системну організацію як її елементи. Перший блок, так званий «рівень процесу», пов’язаний з «введенням», тобто з впливом середовища на політичну систему. Це виявляється у здійсненні політичними інститутами тих чи інших функцій, причому в динамічному, процесуальному розрізі: артикуляція інтересів (групи інтересів); агрегування інтересів (партії); вироблення політичного курсу (парламент); здійснення політики (виконавча адміністрація); арбітраж (судові органи).
Взаємодія соціального середовища з інституціональною системою, таким чином. Становить динаміку політичного процесу.
