2. Приклад виконання проекту

2.1. Постановка завдання

Банк. Відомості про вкладників банку: номер особового рахунку, категорія вкладу, паспортні дані, поточна сума внеску, дата останньої операції. Операції прийому і видачі будь-якої суми, автоматичне нарахування відсотків.

2.2. Опис предметної області

Клієнти банку мають пластикові банківські картки (один клієнт може мати декілька карток); картка містить код картки, код банку, код клієнта та іншу інформацію, що забезпечує доступ до рахунку (рахунках) клієнта в цьому банку. Клієнт може вкласти свою картку в термінал (банкомат) і, за умови, що код картки і код банку вірні, почати банківську проводку.

Проводка полягає в узгодженій зміні даних на рахунках клієнта та звітної документації банку, що зберігаються в базі даних банку, відповідно за даними проводки. Проводка включає в себе і перевірку права клієнта на доступ до його рахунках на момент проведення (перевірка безпеки), і перевірку відповідності суми, затребуваної клієнтом, поточним станом його рахунку. Якщо перевірки пройшли успішно, клієнт отримує в терміналі затребувану ним суму грошей і квитанцію, в іншому випадку він отримує тільки квитанцію. Під час здійснення проводки можуть відбутися збої в роботі апаратури, або клієнт може передумати отримувати гроші і скасувати вже проводку,яка почалася. У цьому випадку всі рахунки і звітні документи повинні бути відновлені в тому стані, в якому вони були до початку проведення (відкат).

Для реалізації відкату використовується служба ведення записів про зміни, внесених до бази даних банку при виконанні проводки. Всі дії, пов'язані з виконанням проводки (в тому числі протоколювання і забезпечення безпеки проводки), виробляються програмним забезпеченням системи управління банківською мережею.

Комп'ютер банку підтримує рахунки клієнтів, тобто зберігає їх у своїй базі даних і виконує проводки над цими рахунками за запитами з банкомату (Дистанційна проводка) або з касових терміналів (проведення касира, дані про якої вводяться касиром).

2.3. Побудова об'єктної моделі

Розглянемо процес побудови об'єктної моделі для системи банківського обслуговування в процесі аналізу вимог і попереднього проектування цієї системи.

Для побудови об'єктної моделі даної системи необхідно виконати наступні етапи:

- визначення об'єктів і класів;

- підготовка словника даних;

- визначення залежностей між об'єктами;

- визначення атрибутів об'єктів і зв'язків;

- організація та спрощення класів при використанні спадкування;

- подальше дослідження і вдосконалення моделі.

2.4. Визначення об'єктів і класів

Аналізуючи постановку завдання і предметну область, можна виділити набір можливих класів:

термінал, (банкомат) касир

програмне забезпечення

банк, касовий термінал, система

банківська мережа, квитанція, перевірка безпеки

дані проводки, клієнт, служба ведення записів

дані, рахунки, комп'ютер банку, рахунок

гроші, центральний комп'ютер

ціна, доступ

користувач, картка, проводка

З цього набору слід виключити надлишкові класи, нерелевантні класи, нечітко визначені класи, можливі атрибути, реалізаційні конструкції. Після виключення всіх зайвих імен можливих класів, отримуємо уточнений список класів, що становлять проектовану систему банківського обслуговування:

термінал (банкомат), касовий термінал

проводка, банк, клієнт

рахунок, картка, комп'ютер банку, касир

Надалі цей набір класів може бути доповнений або змінений. При використанні візуального середовища проектування необхідно в ній додати всі запропоновані класи.

Рисунок 1 - Список класів