97. Поняття правової системи: структура та класифікація.

Правову систему в широкому смислі розуміють як сукупність внутрішньо уз­годжених, взаємопов'язаних, соціальне однорідних юридичних засобів (явищ), за допомогою яких офіційна влада здійснює регулятивно-організуючий і стабілізую­чий вплив на суспільні відносини, поведінку людей. Поняття правової системи ло­гічно ширше поняття права в об'єктивному смислі, вони співвідносяться як ціле й частина. Структура правової системи визначається вченими-правниками як така, що складається трьох груп юридичних явищ:

1. юридичні норми, принципи й інститути (нормативна сторона);

1. сукупність юридичних установ (організаційна сторона);

2. сукупність правових поглядів, уявлень, ідей, властивих даному суспільст­­ву, його правова культура (духовна сторона).

Американський дослідник Л.Фрідмен у книзі "Вступ до американського пра­ва" виділяє такі елементи правової системи як: а) "структура" — принципи право­вої системи й правові установи; б) "сутність" - норми і зразки поведінки людей всередині правової системи; в) "правова культура", яка включає ставлення людей до права і правової системи, ідеали й надії людей у правовій сфері життя суспільс­тва.

Існує цілий ряд класифікацій правових систем. Марксистсько-ленінська юри­дична наука проводила їх типологізацію на підставі типологізації самого права (рабовласницьке право, феодальне, буржуазне, соціалістичне).

Радянський компа­ративіст А.Х.Саїдов виділяє такі критерії "внутрішньо типової" класифікації пра­вових систем як:

а) історія правових систем;

б) система джерел права;

в) структура правової системи.

Виходячи з цих підстав, він виділяє всередині буржуазного типу права вісім правових сімей: романо-германську, скандинавську, латиноамерикан­ську, загального права, мусульманського права, індуську правову сім'ю, сім'ю звичаєвого права і далекосхідну правову сім'ю. У противагу їм розглядається сім'я соціалістичного права.

Американський вчений К. Осакве поділяє усі правові системи сучасності на два види: релігійні та нерелігійні.

До релігійних правових систем він відносить:

а) мусульманське (ісламське) право;

б) єврейське (іудейське) право;

в) канонічне право католицької церкви;

г) право Хінду (Індія).

­До нерелігійних правових систем, на думку К. Осакве, належать:

1. західне право. Термін "західне право" базується не на географічних уяв­­леннях, суть відмінностей між західним і незахідним правом зводиться до неспів­падіння їх підходів до розуміння правової держави і правової культури. До захід­­ного права входять: а) романо-германське (цивільне) право; б) англо-американське­ загальне право; в) скандинавське право (Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ісла­­ндія);

1. квазізахідне право, під яким розуміється соціалістичне право (Китай, Ла­­ос, Камбоджа, КНДР, Куба, Ангола, Ефіопія, Мозамбік). Країни СНД, Балтії і Схі­­дної Європи знаходяться на різних стадіях переходу від соціалістичного права до цивільного;

2. незахідне право: а) південно-східне азіатське право; б) африканське звича­­єве право.

Континентальна (романо-германська) правова система

Ця правова система виступає найбільш давньою і широко поширеною в світі, її історичні корені формувалися в правових поглядах і в праві Римської імперії. Зараз ця правова система характеризується такими особливостями:

1) право поділяється на дві сфери - публічне право і приватне право.

2. жорстка галузева класифікація.

стійка ієрархія джерел права.

4. високий ступінь кодифікації законодавства.

4. правові норми у своїй більшості мають загальний, абстрактний, а не ка­­зуальний характер.

4. зростання ролі міжнародного права для національних правових систем європейського континенту.

5. правова консолідація європейського права.

Англо-саксонська правова система

До англо-саксонської правової системи належать такі країни як США, Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Ірландія, Індія та ще близько двох де­сятків країн, історично пов'язаних з Британською імперією.

Спробуємо сформулювати основні ознаки англо-саксонської правової систе­ми:

1. серед джерел права домінує "право судової практики", коли в рішеннях судів не лише застосовуються, а й створюються норми права. Правила прецеденту означають обов'язок судів дотримуватися раніше прийнятих судових рішень;

1. закони-статути досі мають, по суті, другорядний характер. Навіть швид­­кий розвиток законодавства за останні півтора століть зберігає принцип, за яким норма закону набуває реальний смисл після її застосування судом;

2. як джерело права зберігає своє значення правовий звичай, в тому числі конституційному праві;

3. в основі класифікації англійського права стоять правові інститути, а не га­­лузі права;

4. безумовний пріоритет процедурного права над матеріальним. Специфіка ­полягає у формах позовів, доказів, процедурних (процесуальних) правилах, зокре­­ма переважно усне і безперервне судочинство, короткість мотивації, суворий ри­­туал винесення рішення, включення адміністративних справ до сфери квазісудово­го розгляду;

­6) низький ступінь кодифікації права, наявність консолідації як форми сис­тематизації. Тісне переплітання всіх форм права, максимальна деталізація вміще­них у них правових норм, принципи застосування - все це обумовило складність розвитку систематизації шляхом кодифікації.

Мусульманське право

Мусульманське право є сукупністю норм, породжених релігійно-етичними постулатами і цінностями. В умовах цієї правової системи зараз проживає не мен­ше півмільярда чоловік. У складі мусульманського права виділяють дві групи взаємопов'язаних норм:

а) юридичні приписи Корану (священної книги ісламу) і суни (традиції, пов’язані з посланцем Аллаха);

б) норми, сформульовані мусульмансько-правовою доктриною на фунті "ра­­ціональних" джерел, одноголосної думки (іджма) найбільш авторитетних право­­знавців (муджахідів і факірів) та висновків за анологією (кійас).

Соціалістична правова система

Соціалістичне право виникло разом із утворенням радянської держави в 1917 p., а після другої світової війни поширилося на країни, де проживала третина люд­ства. Після розпаду СРСР і зникнення так званого "соціалістичного табору" актуа­льність вивчення особливостей цієї правової системи не відпала. У ряді країн -Китай, В'єтнам, Куба, КНДР та деяких африканських державах соціалістичне пра­во зберігається й на сьогодні. До того ж треба мати на увазі, що досі в Україні не­малий нормативно-правовий масив був сформульований ще у радянські часи та офіційно діє й зараз. Це ж характерно, у більшій чи меншій мірі, й для Росії та ін­ших пострадянських країн.

­Соціалістична правова система характеризується такими ознаками:

1) сугубо позитивістське і класове розуміння права.

2. незначна роль закону у правовій системі.

2. зневага до правової процедури у діяльності як правотворчих, так і право-­застосовних органів.

2. принцип "соціалістичної законності", котрий гарантував передусім інте­­реси держави, а не інтереси й права людини й громадянина.

3. низька роль судів, їх залежність від правлячої комуністичної партії.

6. широкомасштабне правове виховання, котре виступає "складовою час­­тиною" комуністичного виховання населення.

6. соціалістична правосвідомість, специфічними ознаками якої виступають:­ а) несприйняття базових західних цінностей; б) відверто патерналістський харак­­тер, коли населення сприймає владу у патріархальному вимірі, як таку, що відпо­­відає за все, передовсім за життя і благополуччя кожного.

Україна в складі СРСР до 1991 р. належала до соціалістичної правової систе­ми. Здійснювана зараз правова реформа спрямована на ліквідацію анахронізмів тої системи, котрі досі зберігаються в нас. Але багато що й змінюється на наших очах: зростає роль судів, вперше створений Конституційний Суд, вперше приймаються закони, що покладають відповідальність на державу. Правова система України по­ступово набирає класичних ознак романо-германської правової системи.