10. Поняття стадій умисного злочину та їх види. Значення встановлення стадій злочину для кримінальної відповідальності і призначення покарання.

Поняття стадій злочину. Винній особі не завжди вдається закінчити задуманий і початий нею злочин з причин, що не залежать від її волі. Наприклад, вбивця тільки придбав зброю для вчинення злочину і був затриманий або, зробивши постріл у потерпілого, про­махнувся чи лише поранив його. У цих і подібних випадках вини­кає питання про відповідальність за злочинні дії на певних стадіях злочину (стадія — від грецьк. отаоюу — певний період, ступінь, фаза, етап у розвитку чого-небудь, що має свої якісні особливості).

Стадії вчинення злочину — це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припи­нення.

У зв'язку з тим, що злочином є тільки суспільне небезпечне про­типравне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч.1 ст.11), кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є стадіями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, прояв намірів, їх форму­вання і виявлення. Це ще не діяння, у якому об'єктивується умисел. Тільки суспільне небезпечні діяння можуть бути заборонені кримі­нальним законом під загрозою покарання, тільки вони можуть роз­глядатися як стадії вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, ета­пами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому мо­жуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом.

Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які ха­рактеризують кожну стадію з об'єктивно існуючими між ними до­статньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбив­ство), значно більший за той, коли він лише придбав зброю для вбив­ства (готування до злочину).

Стадії вчинення злочину різняться між собою і моментом закін­чення злочинного діяння. Воно може бути закінчене винним, але його вчинення може і не здійснитися, а, отже припинитися на попе­редніх етапах (готуванні або безпосередньому вчиненні злочину).

Види стадій вчинення злочину. КК визнає злочинними і ка­раними три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину; 2) за­мах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин; 3) закінчений злочин. Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені відповідно у ст.14 і ст.15, а закінчених злочинів — у диспозиціях статей Особливої частини КК. Якщо зло­чин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не ма­ють самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію.

Підстави кримінальної відповідальності за незакінчений злочин. Поняття злочину охоплює не тільки закінчений злочин, але й готування до нього і замах на нього як суспільне небезпечні діян­ня. Однак готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за со­бою кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 14). Закон, як відомо, ви­ключає відповідальність і за закінчений злочин, який хоча формаль­но і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність (ч. 2 ст. 11) не становить суспіль­ної небезпеки. Тим більше, не є злочином замах, що не становить суспільної небезпеки (наприклад, замах на знищення або ушкоджен­ня майна, що не має цінності).

Стаття 2 встановлює, що єдиною підставою кримінальної відпо­відальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кодексом. Така ж під­става кримінальної відповідальності існує і за готування до злочину й замах на зло­чин. Інакше кажучи, підставою відповідальності за готування до злочину і за замах на злочин може бути лише встановлення в діянні особи складу злочину. При готуванні до злочину і замаху на злочин має місце склад незакінченого злочину, відповідно — склад готуван­ня до злочину або склад замаху на злочин.

Кваліфікація незакінченого злочину. Відповідно до ст. 16 кримінальна відповідальність за готування до злочину і за замах на злочин настає за ст. 14 або ст. 15 і за тією статтею Особливої части­ни КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, до якого суб'єкт готувався або на який вчинив замах. Наприклад, готу­вання до умисного вбивства кваліфікується за ст. 14 і ч. 1 ст. 115, а замах на вбивство — за ст. 15 і ч. 1 ст. 115. Практика вважає, що, коли обман покупців вчинений у незначних розмірах, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на обман покупців у значних розмірах і не був здійснений з обставин, що не залежали від нього, вчинене слід кваліфікувати як замах на обман покупців у значних розмірах, тобто за ст. 15 і ч. 1 ст. 225.

Якщо діяння, вчинені особою при готуванні до одного злочину або замаху на нього, містять у собі ознаки іншого закінченого злочину, все вчинене слід кваліфікувати як незакінчений злочин за ст. 14 або ст. 15 та відповідною статтею Особливої частини КК і за сукупністю — за інший закінчений злочин. Тут закінчений склад одного злочину одночасно є готуванням до іншого злочину або замахом на нього. На­приклад, незаконне придбання пістолета для вбивства кваліфікується як незаконне придбання вогнепальної зброї за ч. 1 ст. 263 і як готу­вання до убивства за ст. 14 та ч. 1 ст. 115. У разі викрадення вогне­пальної зброї, бойових припасів чи вибухових речовин або їх не­законного носіння, збереження, придбання, виготовлення з метою вчинення іншого злочину вчинене кваліфікується як сукупність за­кінченого злочину і як готування до вчинення іншого злочину.