- •3. Принципи чинності кримінального закону в просторі.
- •4. Поняття злочину. Основні ознаки злочину за українським кримінальним правом. Класифікація злочинів.
- •7. Непрямий умисел. Інтелектуальний і вольовий момент непрямого умислу.
- •8. Поняття і значення необхідної оборони. Умови правомірності необхідної оборони. Поняття перевищення меж необхідної оборони
- •9. Поняття крайньої необхідності та умови її правомірності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •10. Поняття стадій умисного злочину та їх види. Значення встановлення стадій злочину для кримінальної відповідальності і призначення покарання.
- •11. Види співучасників. Об’єктивні і суб’єктивні ознаки злочинної діяльності співучасників. Підстави і межі кримінальної відповідальності співучасників.
- •12. Види покарань. Основні і додаткові покарання.
- •13. Принципи та загальні засади призначення покарання.
- •14. Особливості призначення неповнолітнім покарання.
- •15. Примусові заходи медичного характеру.
- •16. Злочини проти національної безпеки України, їх види та загальна характеристика.
- •17. Злочини проти життя особи, характеристика видів умисних вбивств.
- •18. Види тілесних ушкоджень, кримінальна відповідальність за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
- •19. Види і характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості. Та 20. Згвалтування і примушування до вступу в статевий зв’язок. (ст.152,154) кку.
- •21. Злочини проти виборчих прав громадянина (ст. 157-160) кку.
- •22. Порушення недоторканості житла ст. 162 кку, таємниці листування і телефонних розмов (ст. 163 кку, приватного життя (ст. 182) кку.
- •23. Характеристика злочинів проти власності – крадіжка, грабіж, розбій (ст. 185-187) кку, кваліфікуючі ознаки.
- •24. Контрабанда (ст. 201) кку та легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209) кку.
- •25. Ухилення від сплати податків (ст. 212 кку) і шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222) кку.
- •26. Бандитизм (ст. 257) кку та терористичний акт (ст. 258) кку.
- •27. Хуліганство (ст. 296) кку.
- •28. Кримінально-правова характеристика службових злочинів. Поняття службової особи, істотної шкоди та тяжких наслідків.
- •29. Кримінально-правова характеримтика одержання хабара (ст.368) кку та давання хабара (ст. 369) кку.
- •30. Злочини проти захисника чи представника особи (ст. 397-400) кку.
- •31. Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
- •32. Поняття і значення об’єктивної сторони складу злочину. Ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •35. Необережність і її види. Інтелектуальний і вольовий моменти.
10. Поняття стадій умисного злочину та їх види. Значення встановлення стадій злочину для кримінальної відповідальності і призначення покарання.
Поняття стадій злочину. Винній особі не завжди вдається закінчити задуманий і початий нею злочин з причин, що не залежать від її волі. Наприклад, вбивця тільки придбав зброю для вчинення злочину і був затриманий або, зробивши постріл у потерпілого, промахнувся чи лише поранив його. У цих і подібних випадках виникає питання про відповідальність за злочинні дії на певних стадіях злочину (стадія — від грецьк. отаоюу — певний період, ступінь, фаза, етап у розвитку чого-небудь, що має свої якісні особливості).
Стадії вчинення злочину — це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення.
У зв'язку з тим, що злочином є тільки суспільне небезпечне протиправне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч.1 ст.11), кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є стадіями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, прояв намірів, їх формування і виявлення. Це ще не діяння, у якому об'єктивується умисел. Тільки суспільне небезпечні діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під загрозою покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинення злочину.
Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом.
Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які характеризують кожну стадію з об'єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший за той, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).
Стадії вчинення злочину різняться між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчене винним, але його вчинення може і не здійснитися, а, отже припинитися на попередніх етапах (готуванні або безпосередньому вчиненні злочину).
Види стадій вчинення злочину. КК визнає злочинними і караними три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину; 2) замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин; 3) закінчений злочин. Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені відповідно у ст.14 і ст.15, а закінчених злочинів — у диспозиціях статей Особливої частини КК. Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію.
Підстави кримінальної відповідальності за незакінчений злочин. Поняття злочину охоплює не тільки закінчений злочин, але й готування до нього і замах на нього як суспільне небезпечні діяння. Однак готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 14). Закон, як відомо, виключає відповідальність і за закінчений злочин, який хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність (ч. 2 ст. 11) не становить суспільної небезпеки. Тим більше, не є злочином замах, що не становить суспільної небезпеки (наприклад, замах на знищення або ушкодження майна, що не має цінності).
Стаття 2 встановлює, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кодексом. Така ж підстава кримінальної відповідальності існує і за готування до злочину й замах на злочин. Інакше кажучи, підставою відповідальності за готування до злочину і за замах на злочин може бути лише встановлення в діянні особи складу злочину. При готуванні до злочину і замаху на злочин має місце склад незакінченого злочину, відповідно — склад готування до злочину або склад замаху на злочин.
Кваліфікація незакінченого злочину. Відповідно до ст. 16 кримінальна відповідальність за готування до злочину і за замах на злочин настає за ст. 14 або ст. 15 і за тією статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, до якого суб'єкт готувався або на який вчинив замах. Наприклад, готування до умисного вбивства кваліфікується за ст. 14 і ч. 1 ст. 115, а замах на вбивство — за ст. 15 і ч. 1 ст. 115. Практика вважає, що, коли обман покупців вчинений у незначних розмірах, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на обман покупців у значних розмірах і не був здійснений з обставин, що не залежали від нього, вчинене слід кваліфікувати як замах на обман покупців у значних розмірах, тобто за ст. 15 і ч. 1 ст. 225.
Якщо діяння, вчинені особою при готуванні до одного злочину або замаху на нього, містять у собі ознаки іншого закінченого злочину, все вчинене слід кваліфікувати як незакінчений злочин за ст. 14 або ст. 15 та відповідною статтею Особливої частини КК і за сукупністю — за інший закінчений злочин. Тут закінчений склад одного злочину одночасно є готуванням до іншого злочину або замахом на нього. Наприклад, незаконне придбання пістолета для вбивства кваліфікується як незаконне придбання вогнепальної зброї за ч. 1 ст. 263 і як готування до убивства за ст. 14 та ч. 1 ст. 115. У разі викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів чи вибухових речовин або їх незаконного носіння, збереження, придбання, виготовлення з метою вчинення іншого злочину вчинене кваліфікується як сукупність закінченого злочину і як готування до вчинення іншого злочину.
