8. Падіння гетьманської держави

Повстанські сили гуртувалися поволі і гетьманський уряд знав про це, але не вживав заходів. У липні 1918 року був заарештований В. Винниченко, головний провідник повстання, та С. Петлюра, го- лова Всеукраїнського Союзу Земств. В. Винниченка звільнено не- гайно. Не зважаючи на те, що міністри — Д. Дорошенко та М. Васи- ленко — звернулися до Гетьмана з проханням звільнити С. Петлю- ру, його випустив з тюрми тільки 12 листопада новий міністер А. В'язлов на «слово чести», що не братиме участи в повстанні. Це слово не перешкодило С. Петлюрі виїхати до Білої Церкви, де був головний штаб повстання, і очолити його.""

Регулярного війська у повстанців було мало, але зростало число нерегулярного війська: добровільців із селян, міського населення та інтелігенції.

Німецькі війська тримали невтралітет і шукали можливости по- вернутися додому.

Повстанська армія 18 листопада розбила гетьманські війська під Мотовилівкою, на віддалі ЗО кілометрів від Києва, 20-го листопада на сторону Директорії перейшов Кінний Лубенський полк під ко- мандою полковника Ю. Отмарштайна, далі — Запорізька дивізія пол- ковника П. Болбочана. 1-го грудня у Фастові укладено договір між Директорією і делегацією Державного Секретаріяту ЗУНР в особах Д. Левицького та Л. Цегельського. Вони повідомили про рішення

ЗУНР «перестати існувати як окрема держава й злитися в одну велику державу з Українською Народною Республікою»."*

Тим часом нові й нові військові частини переходили на сторону Директорії. Під Києвом ішла боротьба. Борони.іа Ііого головним чи- ном дружина добровільців «Родини». Нарешті перейшла на сторону Директорії і Сердюцька дивізія.^

14-го грудня 1918 р. Гетьман зрікся влади. Він передав владу та державний скарб урядові, а сам. з допомогою німців, виїхав "за кордон.'**

Передання Гетьманом влади урядові, а не окремій особі, було цілком закономірне: 1-го серпня 1918 року Рада Міністрів ухвалила закон «про Верховне Управління Державою на випадок смерти, тяж- кої хвороби й перебування поза межами Держави... Гетьмана». Цей закон установлював Колегію Верховних Правителів, яка мала перебрати на себе найвищу владу.^

9. Підсумки

Доба гетьманату, яка тривала 7Уг місяців, була заповнена з самого початку боротьбою уряду на різних фронтах. Вище вже згадано, як тривала ця боротьба — зовнішня з большевиками,"" внутрішня — з російськими організаціями, а головно — з українською опозицією. До великих мінусів треба віднести брак власної армії й повну залеж- ність від окупантів. До цього треба додати тяжку спадщину попе- редньої доби: обов'язки, що їх взяла на себе Україна з Берестейським миром — постачання Німеччині та Австро-Угорщині великої кілько- сти збіжжя, м'яса, цукру. Тяжку спадщину дістав гетьманський уряд від попередньої доби в галузі соціяльних відносин- селянство чекало на безплатну передачу поміщицької землі та ліквідацію поміщицькітх господарств. Центральна Рада не спромоглася розв'язати цього пи- тання, і воно дісталося в спадщину гетьманському урядові Дісталася йому в зв'язку з тим і інша спадщина — «каральні загони», які з'я- вилися з німецькою окупацією, але вся відповідальність за них спа- дала на гетьманат."'

Але, крім від'ємних явищ, гетьманська доба дала багато позитив- ного. У стислому викладі дано вже перелік того. що зроблено за ці

Т'г місяців наполегливої праці видатних фахівців різних галузей економіки, культури та науки. За цей короткий час гетьманськиіі уряд нав'язав дипломатичні стосунки з Німеччиною, Австрією, ІІІваіі- царією, Болгар?е'іо, Польщею, Фінляндією, Туреччиною, Кримом, скандінавськими державами, а з ослабленням окупаційного впливу — з Францією, Англією й Румунією. Дипломатичні стосунки були з червоною Москвою, з Доном, Кубанню.

Великі досягнення були в галузі фінансів: встановлено україн- ську грошову систему, засновано банки. Після руїни, що її принесли війна та революція, направлено залізничні шляхи, мости і віднов- лено регулярний залізничний рух. Гетьманський уряд підготовив проект земельної реформи, якої не могла розв'язати Центральна Рада; видатний правник X. Леоідь-Юрчик вважав земельний закон, схвалений гетьманським урядом, «подібним тільки до земельних законів найдемократичніших країн у цілому світі, наприклад — Но- вої Зеляндії, де земельне законодавство випередило всі інші країни ) еволюційним шляхом вирішило земельне питання на велику користь працюючого люду». ^

Дуже важливими були судові реформи. Налагоджено судову с'лраву, створено Сенат, суд на нових засадах, укладено багато нових законів. Велике значення мали заходи щодо оформлення автоке- фалії Української Православної Церкви.

Переведено українізацію школи всіх ступенів, починаючи з на- родніх й закінчуючи двома університетами. Велике значення мали заснування Української Академії Наук, Національної Бібліо- теки, Національного Архіву, заходи в справі організації Національної ґалерії Мистецтва та Історичного Українського Музею. Засновано Державний Драматичний Театр, Національну Оперу. Українську Державну Капелю, Державну Симфонічну Оркестру.

Виключного розмаху досягла українська видавнича справа: за- сновано ряд великих видавництв, які випускали українські видання «в нечуваному доти числі примірників; ввесь край укрився сіттю українських книгарень». — писав історик гетьманської доби Д. До- рошенко.™

Такі підсумки того, що зроблено в надзвичайно тяжких умовах протягом Т/г місяців 1918 року.'"