- •Правила виконання лабараторно-практичних робіт
- •Лабораторна робота №1 Вимірювання сонячної радіації
- •Завдання для виконання в лабораторії
- •Лабораторна робота №2 Вимірювання температури грунту
- •Завдання для виконання в лабораторії
- •Лабораторна робота №3 Вимірювання температури повітря
- •Завдання для виконання в лабораторії
- •Лабораторна робота №4 Вимірювання вологості повітря
- •Завдання для виконання в лабораторії
- •Лабораторна робота №5 Вимірювання атмосферного тиску та швидкості вітру
- •Завдання для виконання в лабораторії
- •Лабораторна робота №6 Вимірювання атмосферних опадів та характеристик снігового покриву
- •Завдання для виконання в лабораторії
- •Лабораторна робота №7 прогноз заморозків
- •Тестова перевірка знань
- •1. Шкалові поправки н до гальванометра гса-1
- •2. Таблиця значень синусів для різних кутів
- •3. Поправки для термометрів
- •4.Середньомісячні температури повітря
- •5. Максимальна пружність водяної пари е (гПа), залежно від температури повітря
- •6. Поправки до анероїда
- •7. Додаток до ручного анемометра
- •8. Повторюваність напрямку вітру, %
- •9.Значення коефіцієнта залежно від
Лабораторна робота №3 Вимірювання температури повітря
Прилади для вимірювання температури повітря
Для вимірювання температури повітря застосовують такі термометри і прилади:
Психрометричні (“сухий” і “змочений”) ТМ-4 або ТМ-6 – завжди використовують у парі і складають психрометр, за допомогою якого одночасно, крім температури, визначають і вологість повітря;
Максимальний ТМ-1 - для вимірювання максимальної температури між строками спостереження;
Мінімальний ТМ-2 – для вимірювання мінімальної температури між строками спостереження;
Термограф – М-16 - для безперервної реєстрації температури повітря.
Строковий термометр (сухий і змочений) - рідинний. Рідина (ртуть) знаходиться в скляному резервуарі кулястої чи циліндричної форми, який міститься в нижній частині термометра і може рухатись вгору та вниз по вузькому капіляру, що є в припаяній до резервуара скляній трубочці. За капіляром розміщена шкала температур. Усі деталі вмонтовані в прозорий скляний корпус.
Мінімальний термометр – спиртовий. У капілярі є синій, чорний або червоний потовщений на кінцях скляний штифтик (див. лаб. роботу №2). При підвищенні температури спирт вільно обтікає штифтик і піднімається вгору, а при зниженні – опускається і за рахунок меніскових сил (сил поверхневого натягу спирту) штовхає штифтик.
Максимальний термометр – ртутний, у дні резервуара якого впаяний нерухомий прозорий штифтик (див. лаб. роботу №2). Верхній кінець останнього знаходиться в капілярі, але не торкається його стінок. При підвищенні температури ртуть піднімається по капіляру, а при зниженні – у місці звуження стовпчик ртуті розривається і верхній кінець його зупиняється, фіксуючи максимальне значення температури.
З метою позбавлення впливу опадів, вітру, прямої сонячної радіації і невидимих теплових променів на показання термометрів їх розташовують у спеціальних будках, які називаються психрометричними.
Будки встановлюють на дерев’яну або металеву підставку з таким розрахунком, щоб резервуари термометрів розташувалися на висоті 2 м від земної поверхні. Таким чином на метеорологічних станціях температуру повітря вимірюють на висоті 2 м над землею. Всередині
Рис.11. Встановлення термометрів у психро-метричній будці. |
будки є штатив (рис.11), на якому вертикально закріплюють два психрометричних термометри: ліворуч “сухий” (1) (ним визначають температуру повітря), праворуч – “змочений” (2). Останній обгорнутий батистом і під ним встановлюється психрометрична склянка з дистильованою водою. Максимальний (3) і мінімальний (4) термометри кладуть горизонтально на дугоподібні лапки резервуарами в бік сухого термометра, при чому мінімальний розміщують ближче до спостерігача (на нижніх лапках). |
Перед установленням максимальний термометр струшують до показань строкового термометра, а у мінімальному, піднявши резервуаром вверх, підводять штифт до меніска спирту.
На агрометеорологічних постах замість психрометричної часто використовують будку Селянинова. Її встановлюють так, щоб резервуари термометрів були на висоті 150м.
Правила відліків і ведення спостережень
Під час відліку слід правильно оцінити положення кінця стовпчика рідини (ртуті або спирту) в капілярі відносно шкали. У ртутних термометрах (меніск випуклий) відлічують на шкалі положення уявної дотичної до випуклої частини меніска. У спиртових (меніск увігнутий) – відлічують положення уявної дотичної до ввігнутої частини меніска. Очі спостерігача повинні бути на одному рівні з рідиною в капілярі.
Температуру відлічують з точністю до 0,10, спочатку роблять відлік десятих, а потім визначають число цілих градусів. Тому потрібно звернути увагу на ціну поділки шкали термометрів. Слід запам’ятати, що ціна поділки шкал термометрів така: психрометричного – 0,20, мінімального і максимального – 0,50.
Відлік показань термометрів ведуть у такій послідовності: “сухий“ і “змочений”; спирт і штифт мінімального та максимальний.
До одержаних результатів вимірювання вносять поправки згідно з даними перевірного свідоцтва (сертифіката), яке додається до кожного термометра.
Після запису відіків (у кінці спостережень) необхідно струснути максимальний термометр і підвести штифт мінімального термометра до поверхні спирту.
