Тема2: облік виробничих запасів

1. Визначення, визнання класифікація та первісна оцінка виробничих запасів

Для здійснення процесу виробництва та іншої господарської діяльності необхідні предмети праці — сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо тощо, з яких або за допомогою котрих виготовляється продукція, виконуються роботи, надаються послуги. Такі предмети праці називаються запасами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси регулюються П(С)БО 9 “Запаси”. Запаси — це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’я­зані з їх використанням, та коли їхня вартість може бути достовір­но визначена.

Важливою умовою раціональної організації обліку виробничих запасів є обґрунтуванна їх класифікація.

Розрізняють такі групи виробничих запасів:

• сировина й матеріали;

• купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

• паливо;

• тара й тарні матеріали;

• будівельні матеріали;

• матеріали, що переробляються;

• інші матеріали.

Наведеним групам відповідають субрахунки активного інвентарного рахунка 20 “Виробничі запаси”.

Для ведення аналітичного обліку групи запасів підрозділяються на підгрупи, а потім — на види, сорти, марки, типорозміри. На підприємстві для відповідної класифікації розробляють номенклатуру — цінник, тобто систематизований перелік використовуваних запасів, у якому кожному найменуванню, розміру, сорту встановлено номенклатурний номер (шифр), одиниця виміру та облікова ціна.

Номенклатурний номер проставляється в усіх первинних документах і регістрах аналітичного обліку, що дає можливість вести облік їх наявності та руху.

Таким чином, одиницею обліку виробничих запасів є їхній номенклатурний номер.

2. Оцінка виробничих запасів на дату балансу

Важливе значення для організації обліку виробничих запасів має їх правильна оцінка, вибір якої регулюється П(С)БО 9.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

До первісної вартості запасів, придбаних за плату, включаються такі фактичні витрати:

• суми, що сплачуються згідно з договорами постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита під час імпортування запасів;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи та перевезення запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Транспортно-заготівельні витрати включаються до складу собівартості придбаних запасів безпосередньо прямим способом або відображаються загальною сумою на окремому субрахунку обліку запасів і щомісячно розподіляються між сумою залишку останніх на кінець звітного місяця та сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо). Методика їх розподілу викладена нижче;

• інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів, доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, уважається їхня виробнича собівартість; тих, що одержані підприємством безоплатно, — їхня справедлива вартість з урахуванням витрат на доведення їх до стану можливого використання.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їхню справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їхня справедлива вартість. Різниця між балансовою та справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні одиніці, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Справедлива вартість виробничих запасів визначається відповідно до П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”.

Не включаються до первісної вартості запасів, а відносяться до витрат звітного періоду:

• понаднормові витрати та нестачі запасів;

• проценти за користування позиками;

• витрати на збут;

• загальногосподарські та інші витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Первісна вартість запасів, зазвичай, не змінюється, але П(С)БО 9 п. 24 передбачає, що останні відображаються в бухгалтерському балансі за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу знизилася їхня ціна, або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили первісно очікувані економічні вигоди.

Чиста вартість реалізації запасів визначається в результаті їх переоцінки (уцінки). Втрати від уцінки запасів є витратами звітного періоду.

3. Документальне оформлення руху виробничих запасів

Усі операції з руху виробничих запасів оформлюються первинними документами.

Форми цих документів затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 493.

Виробничі запаси, які надходять на підприємство, оприбутковуються матеріально відповідальними особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами) на підставі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та інших супроводжувальних документів, і оформляються прибутковим ордером типової форми № М-3 або № М-4.

Якщо в результаті приймання виробничих запасів будуть встановлені кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжувальних документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів комісія підприємства складає акт про приймання матеріалів типової форми № М-7.

Для скорочення обсягів роботи дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах.

Приймання запасів від власних підрозділів підприємства (невикористання матеріалів, відходів оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів (ф. № М-11).

Упровадження запасів у виробництво оформляється лімітно-забірними картами (ф. № М-8 і 9) і накладними-вимогами (ф. № М-11).

Лімітно-забірні картки призначені для оформлення відпускання матеріалів, які систематично споживаються під час виготовлення продукції, а також для поточного контролю за дотриманням установлених лімітів відпускання запасів на виробничі потреби. Вони також використовуються для оперативного обліку відпускання запасів у межах затвердженого ліміту.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках відділом постачання або плановим відділом, один з яких передається цеху-одержувачу, а другий — на склад. У названій картці вказується ліміт (норма) відпускання запасів (на певний період — місяць, квартал), а під час відпускання матеріалів робиться запис про фактичну кількість відпущених матеріалів і визначається залишок ліміту.

Кожного місяця лімітно-забірні картки передаються до бухгал­терії для списання матеріалів на виробництво.

Накладна-вимога на відпускання (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. № М-11) використовується для оформлення операцій разового (не систематичного) відпускання матеріалів для господарських цілей, а також для оформлення внутрішнього переміщення запасів зі складу на склад, з цеху на склад.

Відпускання запасів, їх використання можуть оформлятися й іншими первинними документами: актом-вимогою на заміну (додаткове відпускання) матеріалів (ф. № 10); накладною на відпускання товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), актом про витрату давальницьких матеріалів (ф. № М-23) тощо.

Усі первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів матеріально відповідальними особами в установлені строки за реєстром приймання-здачі документів (ф. № М-13) передаються для обробки до бухгалтерії.

4. Аналітичний і синтетичний облік наявності та руху виробничих запасів

Проблема організації аналітичного обліку (за номенклатурними номерами) вирішується з прийманням облікової політики підприємства. За великої номенклатури запасів доцільно застосовувати оперативно-бухгалтерський метод. За цим методом кіль­кісно-сортовий облік запасів на складах ведеться матеріально від­повідальними особами в картках складського обліку (ф. № М-12), які відкриваються бухгалтерією на кожний номенклатурний номер запасів. Матеріально відповідальна особа в цих картках записує кожну операцію з надходження та відпускання матеріалів і визначає залишок запасів. Підставою для записів є первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів.

Бухгалтерія постійно контролює правильність ведення складського обліку відповідно до первинних документів. Контроль здійснюється за графіком безпосередньо на складі в присутності матеріально відповідальної особи. Бухгалтер перевіряє правильність записів і визначення залишків, що підтверджує своїм підписом у картці. Потім за реєстром забирає первинні документи для бухгалтерської обробки.

Після такого контролю картки складського обліку перетворюються з регістрів оперативного обліку в регістри оперативно-бухгалтерського обліку та в бухгалтерії не потрібно вести аналітичний облік наявності та руху запасів за кожним номенклатурним номером. Бухгалтерія здійснює означений тільки в грошовому виразі та за однорідними групами (чорні метали; кольорові метали; хімікати тощо) в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.

Для погодження даних кількісного складського обліку з вартісним бухгалтерським застосовуються книги залишків матеріалів (сальдові відомості). Вони відкриваються щодо кожної матеріально відповідальної особи окремо. У ці регістри на кожне перше число місяця матеріально відповідальні особи переносять з карток складського обліку перевірені бухгалтерією залишки матеріалів. Книги (відомості) заповнюються відповідно до номенклатурних номерів і однорідних груп.

У бухгалтерії ці дані оцінюються за обліковими цінами, за якими ведеться аналітичний облік руху та наявності матеріалів у розрізі однорідних груп. Таким чином буде одержана інформація про вартість матеріалів за даними складського обліку та відомостями бухгалтерії. Такі записи повинні збігатися, тому що складський і бухгалтерський облік ведуться за даними одних і тих самих первинних документів та оцінюються за одними цінами. Якщо за якоюсь групою дані про залишки (сальдо) неоднакові, то бухгалтерія здійснює перевірку та виявляє помилки.

Оперативно-бухгалтерський метод доцільно застосовувати як за ручної, так і за комп’ютерної обробки інформації.

У разі невеликої номенклатури запасів у бухгалтерії може вестися аналітичний облік наявності та руху запасів у розрізі номенклатурних номерів як у кількісному, так і у вартісному виразі. На підставі одержаних від матеріально відповідальних осіб прибутково-видаткових документів бухгалтер оформлює відомості оприбуткування та списання (відпускання) матеріалів, які використовуються для щомісячного складання оборотних відомостей у розрізі номенклатурних номерів, тобто кількісно-сумарного обліку, де й відображається інформація про залишки матеріалів на початок місяця, надходження та списання й залишок на кінець місяця. Контроль за узгодженістю даних бухгалтерського та складського обліку здійснюється бухгалтерією способом звіряння даних оборотних відомостей і даних карток складського обліку. Цей метод може застосовуватися в умовах широкого використання обчислювальної техніки.

На практиці за невеликої кількості номенклатурних номерів запасів можуть застосовуватися матеріальні звіти, в яких матеріально відповідальні особи відображають дані про залишки і рух запасів у розрізі номенклатурних номерів, але тільки в кількісних вимірниках, а бухгалтерія після перевірки цих даних на підставі первинних документів обчислює вартість цих запасів. У результаті такого обліку відпадає необхідність у веденні оборотних відомостей.

Для накопичення інформації про наявність і рух виробничих запасів використовується активний рахунок 20 “Виробничі запаси”, до якого відкривається дев’ять субрахунків, наведених в п. 1 цієї теми.

На дебеті рахунка 20 “Виробничі запаси” і відповідних субрахунках відображаються дані про надходження запасів з різних джерел (від постачальників, підзвітних осіб, власного виробництва, засновників підприємства тощо).

За кредитом цього рахунка та його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів на різні цілі (вироб­ництво та інші внутрішньогосподарські потреби, відпускання на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.

Облік придбання запасів на рахунку 20 “Виробничі запаси” та його субрахунках ведеться за фактичною собівартістю придбання, тобто за первісною вартістю з урахуванням витрат на транспортування та заготівлю запасів. Якщо є можливість, такі витрати відносять на конкретний номенклатурний номер прямим способом. У більшості випадків це зробити практично неможливо. Тому транспортно-заготівельні витрати групують на окремому субрахунку, який визначає підприємство. Це, як правило, субрахунки другого порядку до субрахунків рахунка 20.

Підставою для обліку надходження виробничих запасів є наведені вище первинні документи.

Таблиця 1

БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ОПРИБУТКУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

№	Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума, грн
1	Оприбуткування виробничих запасів, одержаних від постачальників:
	— на купівельну вартість запасів (без ПДВ)	20	63	30 000
	— на суму ПДВ	641	63	6000
2	Перерахування постачальникам вартості одержаних виробничих запасів	63	31	36 000
	Відображення операцій з придбання запасів з передоплатою постачальникам
3	Перераховано передоплату (аванс) постачальникам	371	31	36 000
4	Відображено суму податкового кредиту	641	644	6000
5	Оприбутковані виробничі запаси в умовах передоплати (авансу):
	— покупна вартість (без ПДВ)	20	63	30 000
	— відображена сума ПДВ	644	63	6000
	— закриті розрахунки з передоплати (авансах)	63	371	36 000
6	Відображені розрахунки з транспортними підприємствами щодо перевезення виробничих запасів (без ПДВ)	20	63 (685)	1000
	Відображено ПДВ	641	63	2000
7	Перераховано транспортній організації за послуги	63 (685)	31	1200
8	Оприбутковані безоплатно одержані виробничі запаси за справедливою вартістю	20	719	500

Списання запасів на виробничі та інші цілі здійснюється на підставі первинних документів, які наведені вище.

Важливим моментом при списанні запасів є визначення їхньої вартості.

Згідно з П(С)БО оцінки вибуття запасів можуть бути такі:

1) оцінка заідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів застосовується при відпускання запасів, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного;

2) оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів;

3) оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються (списуються на виробництво, на продаж) у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство та відображені в бухгалтерському обліку (перший надійшов — перший списаний). При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом їх надходження;

4) оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції, встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і чинних цін. Для забезпечення максимального наближення нормальних затрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися та переглядатися;

5) оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Означена сума визначається як добуток продажної (роздрібної) націнки на реалізовані товари і вартості реалізованих товарів та середнього відсотку торговельної націнки. Останній визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця та торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Кожний із цих методів має свої переваги та недоліки. Так, метод ідентифікованої собівартості конкретної одиниці запасів вимагає постійної інформації про рух запасів за конкретним номенклатурним номером, а номенклатура значно збільшується. Цей метод рекомендується застосовувати для найважливішими для підприємства виробничих запасів. Він дає змогу точно визначити вартість однорідних запасів, але вимагає великих витрат на ведення обліку.

Метод середньозваженої собівартості виробничих запасів дає об’єктивну оцінку наявності та руху запасів, але не забезпечує достатній контроль за правильним їх списанням на витрати діяльності.

При використанні методу ФІФО для оцінки використання виробничих запасів вартість їхніх залишків наближається до ринкової, але тільки на кінець звітного періоду. Собівартість виготовленої продукції в цій ситуації може бути заниженою.

Підприємство в наказі про облікову політику самостійно визначає вид оцінки запасів під час їх вибуття.

Якщо підприємство для поточного обліку застосовує (постійні) ціни та окремо групує транспортно-заготівельні витрати, то у процесі списання запасів виникає потреба в операції з розрахунку і списанню транспортно-заготівельних витрат. Методика цього розрахунку викладена в П(С)БО 16. Транспортно-заготівельні витрати розподіляються між вартістю використаних (списаних) запасів і їхнім залишком на кінець місяця. Для цього визначається середній відсоток транспортно-заготівельних витрат до облікової вартості запасів на початок місяця та тих, які надійшли протягом місяця. Потім вартість використаних (списаних) запасів перемножується на середній відсоток і так визначається сума транспортно-заготівельних витрат, яка підлягає списанню. Приклад розрахунку наведено в табл. 2 - 3.

Таблиця 2

РОЗРАХУНОКРОЗПОДІЛУ ТРАНСПОРТНО-ЗАГОТІВЕЛЬНИХ ВИТРАТ (ТЗВ)

Показники	Вартість запасів за обліковими цінами	ТЗВ	Фактична собівартість запасів
1. Залишок запасів на початок місяця	125 000	10 000	135 000
2. Придбано запасів за місяць	1 175 000	55 000	1 230 000
Разом	1 300 000	65 000	1 365 000
3. Середній відсоток ТЗВ (гр. 2 : гр. 3 · 100)	—	5 %	—
4. Списано запасів	1 150 000	57 500	1 207 500
5. Залишок запасів на кінець місяця	150 000	7500	157 500

Розрахована сума транспортно-заготівельних витрат списується з кредиту рахунка 20 “Виробничі запаси” в дебет тих самих рахунків, на які списана вартість запасів за обліковими цінами.

Таблиця 3

РОЗРАХУНОКРОЗПОДІЛУ ТРАНСПОРТНО-ЗАГОТІВЕЛЬНИХ ВИТРАТ

№	Зміст операції	Дебет рахунка	Кредит рахунка
1	Списується вартість виробничих запасів (за обліковими цінами), які використані в основному й допоміжних виробництвах для виготовлення продукції (виконання робіт)	23	20
2	Списується вартість допоміжних матеріалів, палива, запасних частин (за обліковими цінами), які використані для технічного обслуговування та поточного ремонту обладнання, а також на інші загальновиробничі потреби основних і допоміжних цехів	91	20
3	Списується вартість виробничих запасів (за обліковими цінами), використаних для виправлення виробничого браку	24	20
4	Списується вартість запасів (за обліковими цінами), які використані для загальногосподарських потреб	92	20
5	Списується вартість запасів, які використані для пакування продукції та на інші цілі під час реалізації продукції	93	20
6	Списується вартість запасів (за обліковими цінами), які використані на соціально-культурні потреби (невиробнича сфера)	949	20
7	Списується сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до списаних (за обліковими цінам) протягом місяця запасів	23, 24, 91, 92, 93, 949	20
	Інше вибуття запасів
8	Списується собівартість реалізованих іншим підприємствам запасів	943	20
9	Списується вартість запасів, які повертаються постачальникам у результаті порушення ними умов договору поставки	374	20
10	Списується собівартість запасів, знищених, зіпсованих унаслідок стихійного лиха, пожежі та інших надзвичайних подій	99	20

Бухгалтерські проведення зі списання запасів (кредит рахунка 20) відображають у журналі № 5.

5. Особливості обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів

У виробничій діяльності підприємства використовуються засоби праці відносно невисокої вартості та невеликого строку служби. Такі предмети називаються малоцінними та швидкозношуваними (далі — МШП), і належать вони до класу запасів.

МШП визнаються активами, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічну вигоду від їх використання та їхня вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” МШП охоплюють предмети, які використовуються протягом не більше 1-го року або нормального операційного циклу, якщо він більше року.

У наказі про облікову політику підприємства встановлюється вартісна межа для розміщення основних та малоцінних засобів.

До МШП належать інструменти, господарський інвентар, спецодяг і спецвзуття тощо.

Малоцінні предмети, строк використання яких більше ніж 1 рік (спецінструменти та спеціальні пристрої тощо), обліковуються в складі основних засобів як інші необоротні матеріальні активи на субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”. На відміну від МШП, їхня вартість погашається нарахуванням зносу, що передбачено П(С)БО 7 “Основні засоби”.

Для обліку МШП використовується активний основний інвентарний рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”. За дебетом рахунка відображається надходження предметів, а за кредитом — їх списання.

Аналітичний облік МШП ведеться за їхніми видами (однорідними групами), установленими, виходячи з умов діяльності підприємства. Складський облік предметів здійснюється аналогічно обліку виробничих запасів.

Документальне надходження МШП на підприємство формулюється аналогічно операціям з надходження виробничих запасів.

Згідно з наказом Мінстату України від 22 травня 1996 р. № 145 застосовуються спеціальні типові форми первинних документів для їх обліку в місцях експлуатації та з їх списання:

• № МШ-1 “Відомість поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв);

• № МШ-2 “Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів”;

• № МШ-3 “Замовлення на ремонт або заточування інструментів;

• № МШ-4 “Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів”;

• № МШ-5 “Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні”;

• № МШ-6 “Особиста картка №__ обліку спецодягу і захисних засобів”.

Первинна вартість МШП у процесі їх оприбткування визначається аналогічно до виробничих запасів (згідно з П(С)БО 9 “Запаси”).

Вартість МШП, переданих в експлуатацію, списується з балансу на витрати діяльності, але для контролю за їх зберіганням ведеться оперативний кількісний облік за місцями експлуатації. Для цього використовуються типові форми № МШ-2, МШ-6 “Інвентарні описи”. У цих документах фіксується надходження та списання предметів у кількісному виразі.

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ОБЛІКУ МШП

№	Зміст операції	Дебет рахунка	Кредит рахунка
1	Оприбутковані МШП, одержані від постачальників:
	— за купівельною вартістю	22	63
	— на суму податкового кредиту з ПДВ	641	63
	— на суму, перераховану постачальнику (з ПДВ)	63	31
2	Відображено витрати з транспортування МШП сторонніми організаціями:
	— за чинними тарифами	22	63
	— на суму податкового кредиту з ПДВ	641	63
	— на сплачену суму (з ПДВ)	63	31
3	Оприбутковані МШП (інструменти тощо), виготовлені власними силами (допоміжними підрозділами):
	— за фактичною собівартістю	22	23
4	Оприбуткування МШП, одержаних від інших джерел:
	— унесених до статутного капіталу	22	40 (46)
	— одержаних безоплатно	22	745
	— виявлених як надлишки під час інвентаризації	22	719
5	Списання з балансу за первісною вартість МШП, переданих в експлуатацію:
	— цехам основного та допоміжних виробництв для виготовлення конкретних видів продукції (виконання робіт, надання послуг)	23	22
	— цехам основного та допоміжних виробництв (інструменти та пристрої загальновироб­ничого призначення)	91	22
	— підрозділам загальногосподарського значення	92	22
	— складу готової продукції для панування готової продукції	93	22
	— обслуговуючим виробництвам і господарствам і на соціально-культурні потреби	949	22
6	Під час списання з експлуатації предметів, що зносилися (зіпсувалися), оприбутковано відходи корисного використання за справедливою вартістю	209	716

Операції зі списання МШП відображаються в журналі № 5.

Таблиця 4

6. Інвентаризація виробничих запасів

Інвентаризація виробничих запасів провадиться згідно з Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженою Мінфіном України.

Інвентаризація — перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, та зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку.

Основними завданнями інвентаризації запасів є виявлення фактичної наявності та дотримання умов зберігання; виявлення запасів, які не використовуються, перевірка реальності відображення вартості запасів у балансі підприємства.

Інвентаризація виробничих запасів провадиться за місцем зберігання та за матеріально відповідальними особами. Дата здійснення повної або часткової (вибіркової) інвентаризації встановлюється керівником підприємства. Ним же затверджується і склад інвентаризаційної комісії, строки проведення інвентаризації та оформлення її результатів.

Матеріальні запаси під час інвентаризації записуються в описи (типові форми) за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, сорту та кількості (рахунком, вагою або мірою).

На виявлені в процесі інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких указуються причини, ступінь і характер пошкодження матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили їх псування.

Тара вписується до опису за видами, цільовим призначенням і якісним складом (нова, потребує ремонту тощо).

На тару, що стала непридатною, інвентаризаційною комісією складається акт на списання із зазначенням причин псування.

Під час інвентаризації МШП,наданих в особисте користування працівникам, припускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням відповідальних за ці предмети осіб, стосовно яких відкриті особові картки, із проставлянням підпису в описі.

У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає порівняльну відомість, в якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортування; здійснюється розрахунок природної нестачі (у винят­кових випадках з особливого дозволу керівника робляться уточнювальні записи, наприклад, знайдено арифметичну помилку або інші неточності в роботі); визначаються кінцеві результати інвентаризації.

Якщо вартість нестач перевищуватиме вартість лишків, то різниця має бути віднесена на винних матеріально відповідальних осіб.

Взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортування може бути допущений тільки щодо товарно-матеріальних ціннос­тей одного і того самого найменування і в кількості за умови, що лишки та нестачі утворилися за один і той самий період, щопідлягав перевірці, та в тієї самої матеріально відповідальної особи.

За результатами проведеної інвентаризації складається протокол, в якому зазначаються стан складського господарства, результати проведеної інвентаризації, пропозиції про залік нестач і лишків при пересортуванні, списування нестач у межах норм природного убутку, а також понад нормативні нестачі та втрати від псування цінностей, запропоновані заходи щодо попередження нестач і втрат надалі. Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути розглянутий і затвер­джений у 5-денний термін керівником підприємства.

Результати інвентаризації після затвердження керівником відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому проведена (закінчена) інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року. У пояснювальній записці до річного звіту підприємства, установи наводяться відомості про результати проведених протягом року інвентаризацій.

Відповідно до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, несвоєчасне або неякісне проведенняінвентаризаціїматеріальних цінностей, а та­кож невжиття заходів з відшкодування винними особами збитків від нестач, розтрат, крадіжок, безгосподарності тягнуть за собою накладення штрафу від 8 до 15 неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, здійснені особою, яка протягом року підлягала адміністративному стягненню, зумовлюють накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок відображення результатів інвентаризації матеріальних цінностей такий:

1. Загальна сума нестач, якщо винуватця не встановлено:

Дебет субрахунку № 947 “Нестачі та втрати від псування цінностей”

Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали” Кредит субрахунку № 203 “Паливо” тощо.

2. Списується нестача, зарахована за пересортуванням:

Дебет субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”

Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”.

3. Відноситься на рахунок матеріально відповідальних осіб різ­ниця у вартості матеріалів, зарахованих за пересортуванням:

Дебет рахунка № 375 “Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків”

Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”.

4. Оприбутковуються виявлені лишки матеріалів (з уключенням суми до валових доходів):

Дебет субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”

Кредит субрахунку № 745 “Дохід від безкоштовно отриманих активів”.

5. Сума нестач у межах норм природного убутку:

Дебет рахунка № 91 “Загальновиробничі витрати”

Кредит субрахунку № 20 “Виробничі запаси”.

6. Якщо на час виявлення нестачі винуватця не встановлено, то одночасно зі списанням цінностей на витрати балансова вар­тість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок № 07 “Списані активи”.

7. Нестачі, віднесені на рахунок матеріально відповідальної особи:

Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”

Кредит рахунка № 71 “Інший операційний дохід”.

8. Різниця між розрахунковими та обліковими цінами (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Порядок визначення розміру збитків від нестач, розкрадання, знищення (порчі) матеріальних цінностей” від 22.01.96 р. № 116):

Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків”

Кредит рахунка № 71 “Інший операційний дохід”.

9. На суму нарахованого ПДВ:

Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків”

Кредит субрахунку № 641 “Розрахунки за податками”.

10. Погашення різниці між ринковими та облікови­ми цінами як готівкою, так і “за рахунок заробітної плати матеріально відповідальної особи” (одноразово або частинами відповідно до рішення інвентаризаційної комісії адміністрації підприємства або рішення народного суду, наприклад, по 20 % щомісячно до остаточного погашення заборгованості):

Дебет рахунка № 30 “Каса”

Дебет рахунка № 31 “Рахунки в банках”

Дебет рахунка № 66 “Розрахунки з оплати праці”

Кредит субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків”.

11. Різниця між розрахунковими та обліковими цінами має бути внесена до бюджету:

Дебет рахунка № 71 “Інший операційний дохід”

Кредит субрахунку № 641 “Розрахунки за податками”.

12. Перерахування до бюджету різниці між розрахунковими та обліковими цінами, штрафних санкцій:

Дебет рахунка № 641 “Розрахунки за податками”

Кредит рахунка № 31 “Рахунки в банках”.

13. Штрафи від 8 до 15 і від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:

Дебет рахунків № 30, 31, 66

Кредит рахунка № 641 “Розрахунки за податками”.

14. Перерахування до бюджету нарахованої суми ПДВ:

Дебет рахунка № 641 “Розрахунки за податками”

Кредит субрахунку № 311 “Поточні рахунки в національній валюті”.

7. Розкриття інформації про виробничі запаси у фінансовій звітності

П(С)БО 9 “Запаси” передбачено, що в Примітках до фінансової звітності підприємства розкривають інформацію про:

• методи оцінки запасів;

• балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

• балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;

• балансову вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, у заставу;

• суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу.

Якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то в Примітках наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку та звітності (найменшою з вартості), обчисленою з застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.