Класифікація форм міжнародного кредиту

Критерій класифікації	Форми
За призначенням	Зв’язаний — кредит, що має чітко визначений цільовий характер, закріплений в угоді про кредит. Фінансовий, який використовується на будь-які інші цілі (прямі капіталовкладення, будівництво, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютна інтервенція тощо). “Проміжний” — призначений для обслуговування змішаних форм вивезення капіталу, товарів та послуг, наприклад у вигляді підрядних робіт (інжиніринг)
За терміном	Короткостроковий — до 1 року. Середньостроковий— 1—5 років. Довгостроковий — понад 5 років
За формою кредитування	Товарний, котрий експортери надають своїм покупцям у вигляді відстрочки платежу. Валютний, що надається банками у грошовій формі
За валютою позики	У валюті країни-позичальника. У валюті країни-кредитора. У валюті третьої країни або в міжнародній розрахунковій одиниці
За кредитним забезпеченням	Беззаставний. Заставний — забезпеченням слугують товари чи нерухомість, реалізація яких дозволяє кредитору, в разі невиконання боржником своїх зобов’язань, отримати відповідну компенсацію. Бланковий — видається боржнику під його зобов’язання (вексель) погасити кредит у відповідний термін
За суб’єктом надання кредиту (кредитором)	Приватний, що надається фірмами (комерційне кредитування). Банківський, який надається банками, часом посередниками (брокерами) . Офіційний (урядовий, міжнародних та регіональних валютно-кредитних та фінансових організацій). Змішаний, в якому беруть участь приватні підприємства та держава
За умовами розрахунку за кредит	З фіксованою ставкою відсотка. Роловерний — ставка відсотка регулярно переглядається (кожні 3 чи 6 місяців) відповідно до змін вартості позикових коштів на міжнародному ринку капіталів. Пільговий. Безкоштовний

4. Міжнародна міграція капіталу здійснюється переважно через акумулятивно розподільчий механізм міжнародного фінансового ринку.

Операції на міжнародному фінансовому ринку можуть бути згруповані за певними ознаками. Зокрема залежно від термінів реалізації майнових прав (короткі та тривалі) розрізняють грошовий (валютний) та фондовий ринок (ринок капіталів).

Тема 7. Світова валютна система

1. Міжнародна валютна система та її елементи.

2. Валютний ринок та валютні операції.

1.Валюта— ціна, вартість. Розрізняють поняття “валютні відносини” і “валютна система”. Валютними відносинами називаються відносини, що виникають у процесі функціонування грошей у міжнародному платіжному обороті. Валютна система являє собою державно-правову форму організації валютних відносин. Розрізняють національні, світову та регіональні валютні системи.

Національна валютна система є продовженням внутрішньої грошової системи і формується в межах, що визначаються її характерними рисами.

Світова (міжнародна) валютна система — це форма організації міжнародних валютних відносин, що обумовлюється розвитком міжнародної економіки як цілісної системи і закріплюється міждержавними угодами.

Регіональна міжнародна валютна система являє собою договірно-правову форму організації валютних відносин між групою країн.

Валютний (обмінний) курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої країни. Встановлення валютного курсу називається котируванням.

Розрізняють номінальний та реальний валютні курси. Номінальний валютний курс визначається як відносна ціна двох валют. Реальний валютний курс визначається як національний валютний курс, помножений на відношення рівня іноземних цін до рівня внутрішніх цін.

Конвертованість валюти — це її здатність до вільного обміну на інші валюти за визначеним курсом. Девальвація валюти означає зниження обмінного курсу грошової одиниці однієї країни відносно грошової одиниці іншої країни. Ревальвація валюти — це підвищення валютного курсу грошової одиниці даної країни відносно грошових одиниць інших країн або міжнародних грошових одиниць.

2. Валютний ринок — це складова сфери обміну національної та міжнародної економіки, в якій здійснюється торгівля національними та наднаціональними грошовими одиницями, що обслуговують міжнародній платіжні операції. Функції валютних ринків пов’язані із забезпеченням своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхуванням валютних ризиків; диверсифікацією валютних резервів банків, підприємств, держав; регулюванням валютних курсів.

Суб’єктами валютного ринку виступають продавці валюти, її покупці та посередники, а саме:

1) комерційні банки.

2) фірми, що здійснюють зовнішньоторговельні операції.

3) компанії, що здійснюють закордонне вкладання активів,

4) центральні банки

5) приватні особи

6) валютні біржі та брокерські фірми.