Контрольні запитання
1.Які гідропристрої відносять до гідропосудин?
2. Для чого в гідробаках встановлюють перегородки?
3. Який основний параметр гідроприводу зумовлює об'єм гідробака?
4. Які гідроакумулятори найпоширеніші у гідроприводах сільськогосподарської техніки?
5. Класифікація гідропроводів.
6. Типи з'єднань гідропроводів.
7. Призначення запірної і розривної муфт.
8. Назвіть основні елементирукава високого тиску.
Література
1.О.М.Погорілець, М.С.Волянський, В.Д.Войтюк, С.І.Пастушенко Гідропривід сільськогосподарської техніки К: Вища освіта,2004 -386 с.:іл.
2. Кальбус Г.Л. Гидропривод и навесные устройства тракторов в вопросах и ответах. –К.: Урожай. 1990. – 216 с.
Лабораторна робота № 6 - 11
Тема: Гідроприводи ведучих коліс (на прикладі комбайна ДОН-1500).
Мета роботи: Вивчити будову, призначення, принцип роботи, правила технічного догляду та несправності гідростатичної трансмісії комбайна ДОН – 1500.
Робоче обладнання: Макети насоса НП- 90 і гідромотора МП – 90, плакати, методичні вказівки та підручники.
Час виконання роботи – 2 години.
Методика виконання роботи: Використовуючи макети, плакати та підручники вивчити будову і принцип роботи, призначення і будову агрегатів трансмісії, основні несправності і правила технічного догляду, застосовуємі робочі рідини.
Короткі відомості про гідростатичні трансмісії.
Гідроприводи ведучих коліс призначені для безступінчаст зміни швидкості самохідних машин в межах відповідних положень коробки діапазонів при переміщенні їх як вперед, так і назад. Вони можуть бути двомашинними, тримашинними і чотиримашинними (рис.6.1). У гідроприводах сільськогосподарської техніки найбільш поширені гідроприводи ведучих коліс,схеми яких наведені на рис.6.1.,а.
Застосування гідростатичних трансмісій має ряд переваг: збільшення змінного виробітку, підвищення надійності ходової частини, зниження затрат праці на технічний догляд, покращення умов праці комбайнерів та інші.
Рис.6.1. Схеми гідроприводів ведучих коліс самохідних машин: а,б – двомашинні, в – тримашинна; г – чотиримашинна; 1 – коробка діапазонів; 2 – диференціал; 3 – редуктор; 4 – піввісь ведучого колеса
Для прикладу розглянемо принцип роботи гідростатичної трансмісії, яка застосовується на бурякозбиральному комбайні КС- 6Б, зернозбиральному ДОН-1500 та ін.
Гідроприводи ведучих коліс призначені для приводу і гальмування ведучих коліс самохідних машин, реверсу їх руху і керування швидкості руху в межах діапазонів встановленої коробки зміни передач.
Гідропривод складається з аксіально-плунжерного регульованого реверсивного насоса 6 (рис. 6.2.) з похилим диском, аксіально-плунжерного нерегульованого реверсивного гідромотора 14 з похилим диском, масляного бака 2, радіатора 3, фільтра 4 з контрольним вакуумметром 5 і системи трубопроводів.
Рис. 6.2. Функціональна схема роботи гідростатичної трансмісії.
1 – приводний вал насоса, 2 – ущільнення вала насоса, 3 – похила шайба насоса, 4 – диференційний важіль, 5 – важіль ручного повороту люльки і похилої шайби, 6 – золотник сервомеханізму, 7 – зворотний клапан, 8 – насос підживлення, 9 – запобіжний клапан гідро лінії насосу підживлення, 10 – гідро клапан регулювання тиску, 11 – запобіжні клапани гідро лінії високого тиску, 12 – пружини, 13 - вихідний вал гідромотора, 14 – похила шайба гідромотора, 15 – плунжери, 16 – блок циліндрів, 17 – гідро бак для робочої рідини, 18 – фільтр тонкої очистки, 19 – клапан для підтримання тиску в гідро лінії безперервного потоку, 20 – охолоджувач (радіатор) робочої рідини, 21 – гідро циліндр сервомеханізму, 22 – поршень повороту люльки, 23 – латунні підп'ятники сферичних головок плунжерів насосу, А – гідро лінії підживлення і промивки, Б – гідро лінія високого тиску, В, Г – гідро лінії низького тиску, Д – гідро лінія регульованого потоку.
Насос 6 приводиться в дію від колінчастого вала дизеля за допомогою карданного вала (в КСК-100) або клинопасової передачі (в РСМ-10).
Гідромотор 14 закріплено на коробці зміни передач. Робочий об'єм насоса (а отже, і швидкість машини) змінюють поворотом важеля розподільника 10 насоса, який має механічний зв'язок з педалями керування, розміщеними в кабіні (КСК-100, КСК-4-1, КСКУ- 6) або важелем (РСМ-10, КПС-5М).
Гідромашини працюють за схемою замкнутої циркуляції, тобто масло від гідро двигуна витісняється у всмоктувальну лінію насоса.
Для поповнення втрат масла і його оновлення призначений підживлювальний насос 7, за допомогою якого масло нагнітається в гідро циліндри 9 керування похилим диском насоса 8. Підживлювальний насос приєднаний до насоса 8 і приводиться в дію від його вала. Максимальний тиск в лінії підживлювання становить 1,78 МПа. Обмежується він запобіжним клапаном 12.Захист гідроприводу від перевантаження здійснюється запобіжними клапанами 13 і 19, відрегульованими на тиск 35 МПа. Масло зливається з лінії системи підживлювання в корпус насоса 6, а з запобіжних клапанів 13 і 19, через переливний клапан 15, відрегульований на тиск 1,27 МПа, в корпус гідромотора 14, а потім по дренажній лінії 18 надходить у радіатор 3 для охолодження, а з нього в бак 2. Максимально допустимий тиск в дренажній лінії 0,25 МПа.
Підживлюють насос 8 охолодженим і очищеним маслом. Очищають масло фільтром 4, встановленим на всмоктувальній лінії підживлювального насоса 7. Ступінь засмічення фільтра контролюється вакуумметром 5. При показах вакууму більш як 0,025 МПа фільтрувальний елемент замінюють.
Р
ис.6.3.
Принципова схема гідро привода ведучих
коліс машин КСК-100А, КСК-4-1, КПС-5М,
КС-6Б, РСМ-10:
1 - покажчик температури масла; 2 - бак; 3 - радіатор; 4 - фільтр; 5 - вакуумметр, 6 - гідронасос в зборі; 7 - підживлювальний шестеренний насос; 8-аксіально-плунжерний регульований насос; 9 - гідроциліндр керування похилим диском; 10 - розподільник насоса; 11 - зворотний клапан; 12 - запобіжний клапан лінії підживлювального насоса; 13, 19 - запобіжні клапани лінії високого тиску; 14 - гідромотор в зборі; 15 - переливний клапан; 16 - шунтувальний золотник; 17 - аксіально-плунжерний нерегульований гідромотор;18 - дренажна лінія.
Підготовка гідроприводу до роботи
Перед пуском гідроприводу:
1. Перевіряють наявність масла в баці і при необхідності доливають його. При нижньому положенні плунжерів чи штоків поршневих гідроциліндрів односторонньої дії рівень масла в масляному баці має бути на рівні верхньої мітки покажчика, а при верхньому положенні – на рівні нижньої мітки.
Заправляти треба тільки масло передбачене інструкцією. У гідроприводах ведучих коліс не можна змішувати масло ЕШ (ГОСТ 10363-78*) і А (ТУ-38101179-71), а також МГЕ-46В та МГ-30У (ТУ 38.401285-80). Перед заправкою гідроприводу кришки заливних горловин, пробки та горловини очищають зовні від пилу і бруду. Заправляють через фільтри за допомогою чистого нагнітача, обладнаного шлангом з наконечником. Основні несправності гідроприводу виникають через забруднення масла продуктами спрацювання тертьових поверхонь, пилом із навколишнього середовища, водою, а також механічними домішками під час заправки і до заправки свіжим маслом. Якщо шестерні гідромашини надійно працюють при чистоті фільтрації масла до 63 мкм, то аксіально-поршневі (плунжерні) лише при чистоті фільтрації до 10 мкм. Тому перед заправкою переконуються у відсутності механічних домішок і води. Щоб визначити якість масла у чисту і суху посудину наливають 100 – 200 г масла і 400 – 500 г бензину; після збовтування суміш пропускають через паперовий фільтр, який потім промивають чистим бензином. Після цього фільтр просушують протягом 10 – 15 хв. Чисте масло залишає на фільтрі ледь помітну жовту пляму. Чим воно брудніше, тим темніша пляма на фільтрі.
Рис.6.4. Приєднання манометрів для замірювання тиску масла при роботі
гідроприводу комбайна ДОН-1500:
1 - манометр до 4 МПа; 2 - вакуумметр до 0,06 МПа: 3 — манометр до 60 МПа; 4 - манометр до 0,6 МПа
Другий спосіб полягає в тому, що в посудину наливають 500 г масла і відстоюють його протягом 24 год. Якщо на дні посудини з'явиться осад, то масло замінюють.
Наявність води в маслі визначають нагріванням. У чисту і суху пробірку наливають масло до половини її об'єму і повільно нагрівають. При температурі 1000 С масло, що містить воду, спінюється і потріскує, а на холодній частині пробірки утворюються краплі вологи.
Міняють масло і тоді, коли в'язкість його змінилась на 50 % (у відповідальніших гідроприводах на 25 %) від початкової.
Завчасна заміна масла в технічно справному гідроприводі небажана.
2. Перевіряють ступінь забруднення фільтрів і, при необхідності, замінюють або промивають фільтрувальні елементи (пластини, сітки тощо). Промивають їх у гасі або бензині, а потім продувають сухим чистим повітрям. Сітчасті фільтрувальні елементи промивають через 200 – 300 год., магнітно–сітчасті – через 200 год., пластинчасті – не менше двох разів на рік.
3. Перевіряють правильність монтажу рукавів і при необхідності усувають несправності.
4. При підтіканні масла у з'єднаннях підтягують кріплення, не допускаючи перекосу ущільнювальних кілець, прокладок тощо.
Надмірне і нерівномірне зусилля при підтягуванні з'єднань може призвести до деформації запірних елементів розподільників і клапанів, що при експлуатації викличе їх заклинювання.
5. Перевіряють кріплення усіх гідроагрегатів і відсутність посторонніх предметів на шляху можливого руху виконавчого органу. При можливості прокручують вручну насос або гідромотор.
Після пуску перевіряють роботу гідро пристроїв візуально або за допомогою спеціальних приладів.
Перевірка технічного стану об'ємного гідроприводу ведучих коліс.
Упевнившись в наявності масла в гідроприводі, запускають дизель і доводять температуру масла до 45 – 55 оС.
При зупиненому дизелі приєднують манометри до спеціальних отворів насоса і гідромотора. Контрольний вакуумметр 2 (рис.6.4) разом із штатним приєднують до отвору на корпусі фільтра, де був приєднаний штатний вакуумметр. Показання контрольного вакуумметра 0,25 МПа вважається нормальним при холостому ході і навантаженні гідроприводу.
Надмірний вакуум у всмоктувальній лінії підживлювального насоса свідчить про забруднення фільтра, занижений – про спрацювання робочого комплекту насоса, а відсутність вакууму – про несправність привода підживлювального насоса.
Манометр 1 фіксує тиск спрацювання запобіжного клапана підживлювального насоса. При нейтральному положенні важеля розподільника аксіально-плунжерного насоса і частоті обертання колінчастого вала двигуна 1000 хв-1 показання манометра має становити 1,2 – 1,5 МПа, а при 1500 – 2000 хв-1 – 1,5 – 1,8 МПа. Якщо важіль повернути в положення "Вперед" і "Назад", показання манометра має бути 1,0 – 1,3 МПа. Коли тиск спрацювання запобіжного клапана нижче 0,8 МПа або вище вказаних, то клапан регулюють.
Тиск спрацювання переливного клапана повинен бути нижчим на 0,2 – 0,3 МПа від тиску спрацювання запобіжного. Його контролюють тим же манометром, під'єднавши до різьбового отвору з торця клапанної коробки гідромотора. Переливний клапан спрацьовує, якщо вал гідромотора обертається, тобто важіль розподільника аксіально-плунжерного насоса треба перемістити в положення "Вперед", а потім "Назад".
Тиск масла в порожнинах аксіально-плунжерного насоса і гідромотора контролюють манометром 4, під'єднаним до різьбового отвору корпуса гідромотора. Показання манометра повинно становити не більше 0,25 МПа при нейтральному положенні важеля розподільника і максимальній частоті обертання колінчастого вала дизеля. Контроль цього тиску дає можливість визначити дійсний тиск у напірній лінії підживлювального насоса. Для цього від величини тиску спрацювання запобіжного клапана віднімають величину тиску в порожнинах насоса і гідромотора.
Тиск спрацювання запобіжних клапанів високого тиску (35 МПа) контролюють за манометром 3, який приєднують спочатку до одного, а потім до другого різьбового отворів на горизонтальній площині корпуса клапанної коробки гідромотора. Показання манометра повинно бути 33 – 34 МПа при частоті обертання колінчастого вала дизеля 800 – 1000 хв-1, загальмованих колесах машини і переміщенні важеля розподільника із положення "Вперед" в положення "Назад". На деяких клапанах номінальне значення тиску спрацювання вибито на їх пробках. У разі відхилення величини тиску від нормального клапана регулюють.Перевірка технічного стану гідроприводу керування робочими органами чи механізмами і гідроприводу рульового керування зводиться до контролю подачі насосів і тиску спрацювання запобіжних клапанів.
Розбирати гідро пристрої можна тільки висококваліфікованим спеціалістам у спеціальних майстернях.
