- •Методичні вказівки з
- •1 Склад і об’єм курсового проекту
- •2 Вимоги до оформлення пояснювальної записки
- •2.1 Титульний аркуш і завдання
- •2.3 Вступ
- •2.4 Аналіз геологічної карти
- •2.4.1 Орогідрографія
- •Нижній відділ – d1
- •Жединський ярус – d1gd
- •2.4.2 Стратиграфія
- •Девонська система – d
- •2.4.3 Інтрузивні породи
- •2.4.4 Тектонічна будова. Характеристика форм залягання гірських порід.
- •2.4.5 Геоморфологія
- •2.4.6 Історія геологічного розвитку території
- •2.4.7 Корисні копалини
- •2.5 Організація і проведення геологічної зйомки
- •2.5.1 Мета і задачі геологічних робіт
- •2.5.2 Масштаб геологічної зйомки, площа робіт і характеристика району
- •2.5.3 Методика геологозйомочних робіт
- •2.5.4 Підготовчий період. Складання проекту робіт
- •2.5.4.1 Вивчення району за даними попередніх досліджень
- •2.5.4.2 Визначення тривалості польового періоду
- •2.5.4.3 Особливості геологічної зйомки в різних умовах
- •2.5.4.4 Характер відслоненості районів зйомки
- •2.5.4.5 Застосування гірських виробок і свердловин при геологічній зйомці
- •2.5.4.6 Методи проведення зйомки
- •2.5.4.7 Геофізичні та геохімічні дослідження при проведенні геологічної зйомки
- •2.5.4.8 Кондиційність геологічної карти
- •2.5.4.9 Склад геологозйомочної партії
- •2.5.4.10 Лабораторні дослідження гірських порід
- •2.5.4.11 Топогеодезичні роботи
- •2.5.4.12 Транспорт при проведенні геологозйомочних робіт
- •2.5.4.13 Заходи з охорони надр і навколишнього середовища та техніки безпеки
- •2.5.5 Польовий період
- •2.5.6 Камеральний період
- •Умовні позначення:
- •2.6 Висновки
- •2.7 Додатки
- •2.8 Бібліографічна довідка
- •3 Оформлення курсового проекту
- •3.1 Загальні вимоги
- •3.2 Поділ тексту
- •3.3 Заголовки
- •3.4 Нумерація аркушів
- •3.5 Ілюстрації
- •3.6 Посилання
- •3.7 Додатки
- •4 Рейтингова оцінка курсового проекту з дисципліни “сТруктурна геологія та геокартування”
- •Перелік рекомендованих джерел
2.4.5 Геоморфологія
У цьому підрозділі описуються характерні типи і форми рельєфу та встановлюється їх зв’язок з геологічною будовою, залежність від складу і форм залягання гірських порід. Зв’язок позитивних і від’ємних форм рельєфу з геологічними структурами може бути прямим і зворотнім. В першому випадку підняття на рельєфі співпадають з ядрами антиклінальних складок, діапіровими структурами і магматичними інтрузивами, а від’ємні форми рельєфу відповідають ядрам синкліналей. В другому випадку спостерігається зворотна картина: позитивні форми рельєфу відповідають від’ємним геологічним структурам і навпаки. Необхідну інформацію можна отримати аналізуючи топооснову і геологічну будову території.
У таблиці 2.1 наведені деякі ознаки неотектонічних рухів, які можуть бути відображені в певній ступені в елементах рельєфу.
Таблиця 2.1 - Інтерпретація геоморфологічних ознак, відображених на топооснові геологічних карт (за А.Н.Ласточкіним,І.В. Репніним, В.Я. Якушевим,1968р.)
Група ознак |
Принципова інтерпретація ознак |
Крупні височини, річкові долини та ін.
Денудаційні останці на вирівняних поверхнях. Форма вододілів.
|
Як правило пов’язані з неотектонічними рухами. Часто вододіли відповідають підняттям, а крупні річкові долини опусканням.
Новітні підняття, які викликали посилену ерозію в їх межах. Крутий схил вододілу часто приурочений до ділянки, яка найбільш активно піднімається. Вузькі вододіли можуть бути пов’язані з валоподібними підняттями, антикліналями та ін. Ріки, розділені такими вододілами, течуть паралельно до них.
|
Конфігурація річкової сітки. |
Ріки, які мають радіальний характер розтікання, часто приурочені до склепінних і валоподібних піднять. Напіврадіальний рисунок сітки може бути пов’язаний із структурним носом та ін. Річкові русла часто огинають підняття, переходячи через перикліналі. |
2.4.6 Історія геологічного розвитку території
В даному підрозділі наводиться опис геологічних подій в історичній послідовності і відновлюється процес формування сучасної тектонічної структури території. Для цього застосовують порівняльно-історичний метод та методи фацій, формацій і товщин. Матеріалом, що дозволяє вести реконструкцію історії розвитку геологічної структури є дані, отримані з аналізу геологічної карти, тектонічної схеми, геологічних розрізів, стратиграфічної колонки, магматичної діяльності, особливостей поверхонь неузгоджень.
Слід пам’ятати, що формування певних територій відбувалось в певні тектонічні цикли. Початок циклу відповідає прогинанню земної кори і накопиченню у власне геосинклінальну стадію потужної товщі відкладів. У другу стадію (орогенну) відбувається воздимання земної кори, яке супроводжується орогенезом – утворенням гірськоскладчастої території, де набувають розвиток складчасті структури, ускладнені розривними порушеннями. Для деяких територій можна виділити декілька таких тектонічних циклів.
У попередньому підрозділі (“Тектоніка”) були виділені певні тектонічні цикли, що відбувались на закартованій території і розглянуті відповідні їм геологічні структури.
Вивчення стратиграфічної колонки дає можливість зробити висновки про умови процесу осадконакопичення і зміни цих умов у часі. Для цього слід проаналізувати вікову послідовність товщ, зміну літологічного складу, характер контактів між стратиграфічними комплексами, товщини шарів, дані про фауну. Якщо шари мають поступові переходи у вертикальному розрізі, тобто залягають узгоджено, це свідчить про безперервність процесу осадконакопичення. Перерви в осадконакопиченні свідчать, що в цей час відбувались підняття земної кори. Якщо осадконакопичення відновлюється, то за віком перекриваючих границю неузгоджень шарів можна визначити час закінчення підняття і початок занурення території.
Відновленню історії розвитку території допомагає проведення фаціального аналізу. Склад порід характеризує глибину і область накопичення осадку. Наприклад, карбонатні товщі утворюються у водах теплого моря на значних (більше 1000 м) глибинах. Наявність фосфоритів у породі свідчить про утворення осадку в морях помірного клімату. Глауконітові глини осаджуються в умовах помірного і прохолодного клімату в морі на глибині не більше 200 м. Розмір уламкового матеріалу в уламкових породах відображає ступінь близькості берегової лінії. Найбільш крупні уламки осаджуються ближче до берегової лінії, а з віддаленням від берегу розмір уламків зменшується.
Дані з вивчення зміни фацій і товщин можна зобразити у вигляді графіка епейрограм, методика побудови яких описана в підручнику А.Е. Михайлова “Структурная геология и геологическое картирование” – М.: Недра, 1986, с. 97.
Історію розвитку території відновлюють починаючи з найдавнішого вікового підрозділу, відклади якого зазначені у стратиграфічній колонці; далі процеси, які відбувались на території, описують в історичній послідовності.
Основні етапи складкоутворення встановлюють за наявністю регіональних кутових неузгоджень між комплексами шарів. Прояви магматизму можуть бути доорогенні, синорогенні і посторогенні. Розривні порушення переважно утворюються в пізню стадію складкоутворення, але можуть передувати утворенню складок, або утворюватись одночасно з ними.
Історія розвитку геологічних структур встановлюється для усієї території, зображеної на навчальній геологічній карті.
