Материнська смертність

Материнська смертність – це статистичне поняття, пов’язане зі смертю жінки під час вагітності чи протягом 42 діб після її закінчення, незалежно від тривалості та локалізації вагітності, від будь-якої причини, пов’язаної з вагітністю чи обтяженою нею, чи з її веденням, але не від нещасного випадку чи інших випадкових причин.

Пізня материнська смертність пов’язана зі смертю жінки від прямих або непрямих акушерських причин, пізніше ніж через 42 доби, але раніше одного року після закінчення вагітності.

Смерть, що пов’язана з вагітністю, – це смерть жінки під час вагітності чи в межах 42 діб після її закінчення, незалежно від причини смерті.

Випадки материнської смертності поділяють на 2 групи:

1.     Безпосередньо пов’язані з акушерськими причинами – це випадки, які є результатом акушерських ускладнень стану вагітної, а також втручань, недогляду, помилок у лікуванні.

2.     Опосередковано пов’язані з акушерськими причинами – випадки, які є наслідком якоїсь хвороби, яка була в жінки раніше чи розвинулась під час вагітності та яка не була викликана безпосередньо акушерськими причинами, але була ускладнена фізіологічним впливом вагітності.

Смертність немовлят

Смертність немовлят – один із вікових показників смертності. Він характеризує частоту смерті дітей на 1-му році життя.

Смертність немовлят виділяють із проблеми смертності внаслідок її соціального значення.

Цей показник ВООЗ поряд із іншими, такими як частка внутрішнього валового продукту (ВВП) у розрахунку на душу населення, загальні витрати на охорону здоров’я від ВВП тощо, використовується для оцінки соціально-економічного благополуччя країни.

В Україні рівень смертності немовлят визначається за методикою, рекомендованою ВООЗ. Ця методика передбачає розрахунок рівня смертності окремо для дітей, що померли у віці до 1 року з покоління поточного та попереднього років, відносно до відповідного числа дітей, що народилися живими в попередньому та поточному роках.

Формула розрахунку рівня смертності немовлят за рекомендаціями ВООЗ така:

Рівень смертності немовлят	=	Число померлих у віці до 1 року з покоління поточного року · 1000	+	Число померлих у віці до 1 року з покоління минулого року · 1000
		Число дітей, що народилися живими в поточному році		Число дітей, що народилися живими в минулому році

Приклад. В області в 1999 році померло на першому році життя 240 дітей, з них 160 дітей народилося в тому ж 1999 році, а 80 дітей – у минулому 1998 році. Народжених живими дітей у 1999 році було 17400, а у 1998 році – 18450.

Показник смертності немовлят за 1999 р.

=

160 · 1000 17400

+

80 · 1000 18450

= 9,2 %о + 4,3 %о = 13,5 %о

З метою постійного поточного контролю за рівнем смертності немовлят і аналізу сезонних коливань розраховують показники смертності немовлят за календарний місяць. Оскільки серед померлих дітей у поточному місяці можуть померти діти з числа народжених живими за поточний місяць і 12 попередніх місяців, то при розрахунку щомісячного показника береться середньомісячне число народжених живими за 13 місяців.

Показник смертності за календарний  місяць	=	Число дітей, які померли у віці до 1 року за даний місяць	· 1000
		Середньомісячне число новонароджених дітей за 13 останніх місяців (число новонароджених за даний та  12 попередніх календарних місяців : 13)

Окремо виділяють смертність у неонатальний, ранній неонатальний та постнеонатальний періоди життя дитини.

Неонатальний період починається з народження дитини та закінчується через 28 повних днів після народження.

Неонатальна смертність – смертність серед народжених живими протягом перших 28 повних днів життя – визначається за формулою:

Число дітей, що померли протягом перших 28 повних днів життя	· 1000
Число народжених живими в поточному році

Ранній неонатальний період охоплює перші сім днів або 168 годин життя.

Смертність у ранньому неонатальному періоді визначається так:

Число померлих протягом 7 днів (168 годин життя) · 1000

Число народжених живими в поточному році

Серед дітей, що помирають на першому місяці життя, 2/3 (60-70 %) складають випадки смерті в ранньому неонатальному періоді, тобто в перші 7 днів життя.

В свою чергу, питома вага неонатальної смертності в загальній смертності немовлят у більшості країн становить 50-60 %, а в деяких досягає 70 %.

Період життя дитини після перших повних 28 днів називають постнеонатальним (29 днів-12 місяців). Смертність у цьому періоді визначають за формулою:

Число дітей, що померли у віці 29 днів-12 місяців · 1000
Число дітей, що народилися живими в поточному році	–	Число дітей, що померли на першому місяці життя

Рівні та тенденції смертності немовлят у значній мірі визначаються перинатальною смертністю – це смертність дітей в перинатальному періоді.

Перинатальний період складається з:

1.     антенатального – з 28 тижня вагітності до початку пологів;

2.     інтранатального – період пологів;

3.     постнатального – 7 повних днів життя новонародженого чи 168 годин після народження.

Рівень перинатальної смертності визначається за формулою:

Число дітей, що народилися мертвими	+	Число дітей, що померли протягом перших семи днів	· 1000
Число дітей, що народилися живими та мертвими

Таким чином, перші сім днів життя враховуються для розрахунку показників смертності немовлят і перинатальної смертності.

Структура смертності немовлят у країні протягом останніх років залишається стабільною. Перше місце посідають стани, що виникли в перинатальному періоді; надругому – вроджені вади розвитку, на третьому – хвороби органів дихання, на четвертому – інфекційні та паразитарні хвороби (мал. 15).

Ризик смерті для немовлят найбільший у неонатальному періоді, при цьому він піддається найважче контролю та зниженню, оскільки пов’язаний з важкокерованимина сьогодні ендогенними чинниками.

Якщо смертність немовлят на першому місяці життя в переважній більшості випадків спричиняється станами, що виникають у перинатальному періоді (приблизно 2/3) і вродженими аномаліями (більш ніж на 1/4), то за межами першого місяця серйозною загрозою життю немовлят є, перш за все, захворювання органів дихання (20 % всіх випадків смерті в постнеонатальному періоді), інфекційні та паразитарні хвороби (майже 15 %), травми в результаті нещасних випадків (майже 10 %).

Велике практичне значення для оцінки регіональних особливостей смертності немовлят має визначення співвідношення між неонатальною та постнеонатальноюсмертністю у відсотках. Для цього досить визначити питому вагу неонатальної смертності в загальній смертності немовлят. Цей показник, у свою чергу, дає можливість визначити так званий тип смертності немовлят.

Розрізняють три типи смертності немовлят:

тип А – на першому місяці життя помирає 50 % і більше від загального числа дітей, померлих на 1-му році;

тип В – на 1 місяці помирає від 30 до 49 % загального числа померлих на 1-му році;

тип С – менше 30 % дітей помирає на першому місяці життя, решта – в постнеонатальному періоді.

Якщо розглядати два крайніх типи А та С, то при типі А більша частина дітей помирає на першому місяці життя від станів, що виникли в перинатальному періоді. Ці діти часто знаходяться в дуже важкому незворотному стані. В той же час при типі С переважна частина дітей помирає в постнеонатальному періоді. Провідними причинами їх смерті є хвороби органів дихання та інфекційні захворювання, які необхідно попереджувати та можна лікувати.

Ось чому більш сприятливим у порівнянні крайніх типів смертності є тип А, ніж С. Наявність типу смертності С при навіть незначних рівнях смертності немовлят свідчить про недоліки в організації лікувально-профілактичної допомоги дітям першого року життя.

В Україні (1998 р.) на неонатальний період припадає 55,0 % випадків смерті немовлят (у містах – 62,9 %, у селах – 38,5 %).

За світовими оцінками питома вага неонатальної смертності на рівні 70-80 % вважається ознакою високого ступеня соціального контролю над смертністю немовлят. Нині такі показники зафіксовані в тих розвинутих країнах світу, що мають найнижчі рівні смертності немовлят.

Рівень смертності немовлят з 1950 по 1999 рр. скоротився майже в 6 разів (табл. 1).

За період з 1990 по 1997 рр. відмічається його несприятлива динаміка в цілому по Україні та зокрема серед міського населення. У сільського населення за цей період показники майже не змінились (мал. 16).

Найнижчою за повоєнні роки смертність немовлят була в 1990, 1998 рр. – 12,8 %о та в 1999 р. – 12,6 %о.

Смертність хлопчиків першого року життя на 30 % вища, ніж дівчаток цього ж віку.

Для смертності дітей віком до одного року характерна значна територіальна диференціація показників. Найвищі показники смертності немовлят зафіксовані в місті Києві, Автономній Республіці Крим, Донецькій, Івано-Франківській, Харківській областях, а відносно низькі – в Черкаській та Вінницькій областях (мал. 17). Найбільш високі показники реєструються в Південно-Східному та Південному регіонах, а найменші – в Центральному.

Хоча рівні смертності немовлят в Україні в 90-х роках стали значно нижчими, ніж у минулому, однак за сучасними європейськими стандартами вони є занадто високі. В 1998 році загальний показник смертності немовлят в Україні (12,8 %) майже вдвічі перевищував аналогічний в Західній Європі (6,5 %).

На формування рівня смертності немовлят впливає значне число чинників.

Основні групи чинників, що впливають на формування рівня смертності:

• Вік

• Характер вигодовування

• Здоров’я батьків

• Якість надання медичної допомоги

• Стан довкілля

• Спосіб життя

• Аборти в анамнезі

Показники смертності немовлят у значній мірі обумовлені рівнем соціально-економічного розвитку. В економічно розвинутих країнах вони становлять 8-10 %о. У країнах, що розвиваються, смертність немовлят набагато вища: в африканському регіоні вона коливається в межах 76-130 на 1000 народжених, в Індії та Непалі – 100-110 з 1000 народжених дітей не доживає до одного року.

За останні роки в структурі причин смертності немовлят відбулись позитивні зміни: зниження смертності від хвороб органів дихання, інфекційних і паразитарних захворювань.

Зростання смертності дітей першого року життя в Україні відбувається в першу чергу від вроджених вад, хвороб ендокринної та нервової систем.

Відчутне збільшення смертності немовлят від вроджених аномалій та хвороб ендокринної системи можна розглядати як один з наслідків погіршення стану довкілля, в тому числі впливу Чорнобильської катастрофи: з 1986 по 1997 роки число народжених з вродженими аномаліями в Україні (в розрахунку на 1000 живонароджених) збільшилось майже в 1,7 раза.

Таким чином, смертність дітей віком до одного року є одним із найчутливіших індикаторів рівня соціально-економічного розвитку суспільства, що акумулює в собі рівень освіти та культури, стан навколишнього середовища, ефективність профілактичних заходів, рівень доступності та якості медичної допомоги, розподіл соціальних і матеріальних благ у суспільстві.