Школа людських відносин (1930-1950 роки) Поведінкові науки (1950 рік до нашого часу)

Школа наукового управління і класична школа з’явилися на світ, коли психологія знаходилась ще у стані започаткування. Багато хто на початку ХХ століття серйозно ставили під сумнів нову на той час фрейдівську концепцію підсвідомого. Більше того, ті, хто цікавився психологією рідко цікавились управлінням, існуючі тоді незначні знання про людську свідомість не були пов’язані з проблемами трудової діяльності. Як наслідок, хоча автори наукового управління і класичного підходу признавали значення людського фактору, їхні дискусії обмежувалися такими аспектами як справедлива оплата, економічне стимулювання і встановлення формальних функціональних відносин. Рух за людські відносини зародився як відповідь на здатність повністю пізнавати людський фактор як основний елемент ефективної організації. Так як воно виникло як реакція на недоліки класичного підходу, школа людських відносин деколи називається неокласичною школою.

РУХ ЗА ЛЮДСЬКІ ВІДНОСИНИ. Двох науковців Мері Паркер Фоллетт і Елтона Мейо можна назвати найвизначнішими авторитетами в розвитку школи людських відносин в управління. Саме міс Фоллетт була першою, хто визначив «менеджмент як забезпечення виконання роботи з допомогою інших осіб» (7). Знамениті експерименти Елтона Мейо, особливо ті, які проводились на заводі «Вестерн Електрик» в Хоторні, відкрили новий напрямок в теорії управління. Мейо виявив, що чітко розроблені робочі операції і хороша зарплата не завжди вели до підвищення продуктивності праці, як вважали представники школи наукового управління. Сили, які виникали в ході взаємодії між людьми, могли перевищити і часто перевищували зусилля керівників. Деколи робітники реагували на сильніше на тиск з сторони колег по групі, ніж на бажання керівника і на матеріальні стимули. Пізніші дослідження проведені Абрахамом Маслоу і іншими психологами допомогли зрозуміти причини цього явища. Маслоу вважає, що мотивами вчинків людей являються, в основному, не економічні сили, як вважали прихильники і продовжувачі школи наукового управління, а різноманітні потреби, які можуть бути лише частковими і рідко задовольнятися за допомогою грошей.

Базуючись на цих висновках, дослідники психологічної школи вважали, якщо керівництво виявляє велику турботу про своїх робітників, то і рівень задоволення робітників повинен зростати, що буде вести до збільшення продуктивності. Вони рекомендували використовувати прийоми управління людськими відносинами, включаючи ефективніші дії безпосередніх керівників, консультації з робітниками і забезпечення їм більш широких можливостей спілкування на роботі.

РОЗВИТОК ПОВЕДІНКОВИХ НАУК.

Розвиток таких наук як психологія соціологія і вдосконалення методів дослідження після другої світової війни зробило вивчення поведінки на робочому місці в більшій мірі строго науковим. Серед найвизначніших постатей пізнішого періоду розвитку поведінкового біхевіористського підходу можна згадати в першу чергу Кріса Арджиріса, Ренсіна Лайкерта, Дугласа МакГрегора і Фредеріка Герцберга. Ці і інші дослідники вивчали різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру власності і авторитету, організаційної структури і, комунікації в організаціях, лідерства, змін змісту роботи і якості трудового життя.

Школа поведінкових наук значно віддалилася від школи людських відносин, зосереджується перш за все на методах налагодження міжособистісних відносин. Новий підхід намагався допомогти робітнику в визнанні своїх власних можливостей на основі використання концепцій поведінкових наук до побудови і управління організацією. В загальних рисах основною ціллю цієї школи було підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів.

Поведінковий підхід став настільки популярним, що він майже повністю охватив всю галузь управління в 60 роки. Як і більш ранні школи менеджменту, цей підхід відстоював «єдиний найкращий шлях» вирішення управлінських проблем. Його основний постулат в тому, що правильне застосування науки про поведінку завжди буде забезпечувати підвищенню ефективності як окремого робітника, так і організації в цілому.

Поведінковий підхід до менеджменту включають в себе дві школи:

а) школа людських відносин. Представники цієї школи досліджували переважно проблеми індивідуальної психології працівників організації. Їх зусилля були зосереджені у сфері поведінки індивідуума в організації, на його мотивації.

б) школа організаційної поведінки. Її представники концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.

В загальних рисах основна мета обох шкіл полягає у підвищенні ефективності організації шляхом підвищення ефективності використання її людських ресурсів.

Школа науки управління чи кількісний підхід (1950 р. і до нашого часу)

Математика, статистика, інженерні науки і зв’язані з ними галузі знань зробили вагомий внесок в теорію управління. Їх вплив можна прослідкувати в використанні Фредеріком Тейлором наукового методу при аналізі роботи. Але до другої світової війни кількісні методи використовувались в управлінні не достатньо. Англійці повинні були відшукати спосіб найбільш ефективного використання обмеженої кількості своїх бойових винищувачів і засобів протиповітряної оборони для того, щоб уникнути знищення в час масивних німецьких повітряних ударів. Пізніше прийшлось шукати спосіб максимізації ефективності військових поставок по забезпеченні висадки союзників в Європі. Кількісні методи, згруповані під загальною назвою досліджуваних операцій, були використані при вирішенні цих і інших проблем, включаючи війну підводних човнів і мінування портів.

ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ І МОДЕЛЕЙ.

По своїй суті дослідження операцій – це застосування методів наукового дослідження до операційних проблем організації. Після постановки проблеми група спеціалістів з дослідження операцій розробляє модель ситуації. Модель – це форма представлення реальності. Зазвичай модель спрощує реальність чи представляє її абстрактно. Моделі полегшують розуміння складності реальності. Наприклад, дорожня карта полегшує можливість побачити просторові співвідношення на місцевості. Без такої моделі було б важче дістатись до місця призначення. Прийшлось б надіятись на метод проб і помилок. Саме так розроблено в дослідженні операцій, спрощують кількість змінних, які спрощують складні проблеми, зменшуючи кількість змінних, які виносяться на розгляд, до керованої кількості.

Після створення моделі змінним надаються кількісні значення. Це дозволяє об’єктивно порівняти і описати кожну змінну і відношення між ними. Ключовою науки управління являється зміна словесних роздумів і описового аналізу моделями, символами і кількісними значеннями. Напевне, найбільший ривок до використання кількісних методів в управлінні вплинуло на розвиток комп’ютерів. Комп’ютер дозволив дослідникам операцій конструювати математичні складніші моделі, які найближче наближаються до реальності і, відповідно, являються більш точними.

ВПЛИВ КІЛЬКІСНОГО ПІДХОДУ.

Вплив науки управління чи кількісного підходу був значно меншим, ніж вплив біхевіористського підходу, що надто велика кількість керівників щоденно зустрічається з проблемами людських відносин, людської поведінки ніж з предметами дослідження операцій. Крім того, до 60 років лиш у небагатьох керівників була достатня освіта, для розуміння і використання складних кількісних методів. Проте в наш час положення швидко змінюється так як все більше шкіл бізнесу пропонують курси кількісних методів і використання комп’ютерів.

Кількісний підхід (школа науки управління). Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів.

В основу кількісної школи покладено ідею про те, що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей. В центрі уваги цієї школи знаходиться математична модель, тому що саме за її допомогою управлінську проблему можна відобразити (передати) у вигляді основних її цілей та взаємозв’язків.

Інтереси представників кількісної школи майже повністю пов’язані із застосуванням математики в управлінні.

Основний внесок цієї школи в теорію управління - спрощення управлінської реальності за допомогою математичних моделей.

Загальним для усіх ранніх теорій менеджменту було те, що вони пропонували кожна свій єдиний «рецепт» підвищення ефективності управління. Кожна з них не була помилковою та зробила важливий внесок у розуміння сутності менеджменту. Проте кожна з них одночасно обмежена з точки зору вузького погляду на багатомірність управління.

Розвиток організації управління як наукової дисципліни

Таблиця 2.4.

Роки	Наукові школи і підходи	Об’єкт управління	Основна складова об'єкта управління	Головні напрямки мнтодологічних розробок
1890	Наукового управління	Виробничий комплекс	Трудовий процес, працівник як виробничий фактор	Методи аналізу робочого часу і робочих рухів, нормування праці, правила добору працівників
1935	Класична (адміністративна)	Підприємство	Управлінський процес	Принципи функціонального поділу праці, моделі лінійної і штабної ОСУ
1936-1955	Школа людських відносин і поведінкових наук	Підприємство як соціальна система	Людський фактор, працівник як соціальний фактор	Соціально-психологічні методи, мотивація працівників. Використання методів психології і соціології в управлінні людськими відносинами
	Кількісний підхід	Сукупність процесів управління виробництвом	Процесс управління	Методи моделювання процесів управління, розробки управлінських рішень