Тема 2. Схема комплексного використання і охорони вод басейну р. Сіверський Донець

Басейн р. Сіверський Донець є найбільш напруженим у водному відношенні регіоном України. Таке становище склалося з одного боку завдяки інтенсивному розвитку водо споживаючих підприємств металургійної, хімічної і машинобудівельної промисловості, а з іншого – внаслідок виснаження на цій території водних ресурсів майже за трьохсотрічний період видобутку кам’яного вугілля, а в останні десятирічча – ще й природного газу.

Дефіцит водних ресурсів в цьому регіоні став суттєво відчутним у повоєнні роки, коли здійснювалася відбудова зруйнованих війною міст і промислових об’єктів.

Результатом реалізації схеми комплексного використання і охорони вод басейна р. Сів. Донець, розробку якої було закінчено у 50-х роках минулого сторіччя, було створення у 1962р. Печенізького водосховища для водопостачання м. Харкова, будівництво (1958 р.) каналу Сів. Донець - Донбас довжиною 132 км і продуктивністю 43 м³/сек для водопостачання промислових міст Донецької області.

Канал бере початок у с. Райгородок, де для забору води побудована руслова плотина заввишки 7 м. Для підживлення каналу використовується Червонооскільське водосховище побудоване в 1958 р. на р. Оскіл – лівому притоку Сів. Дінця.

Сіверський Донець є міжнародним водним об’єктом, бо він спочатку протікає територією Росії, на кордоні біля Білгородської області з Харківською потрапляє на територію України, потім на кордоні Донецької і Ростовської областей потрапляє на територію Росії.

Басейн Сів. Донця приймає значні обсяги стічних вод як на території Росії – це м. Бєлгород і м. Щебекіно, де розташовано великий хімічний комбінат, так і на території України – це м. Харків і Луганськ, п’ять величезних хімічних підприємств: «Славсода», «Ліссода», «Азот», «Краситель», «Заря».

Якість води на пограничних створах є предмет особливої уваги обох сусідніх держав.

Тема 3. Схема комплексного використання і охорони вод басейну р. Тиса

Басейн р. Тиса розташований у Карпатському регіоні на території Закарпатської області України, Румунії, Угорщині, Словаччині, Сербії.

Особливістю водного режиму р. Тиси є виникнення поряд з весняними раптових зливових повеней, коли рівень води за годину – дві підіймається на 1-2 і більше метрів, спричиняючи затоплення прилеглих територій. Щорічні збитки від повеней в Тисі і її притоках становлять від 5 до 10 млн. євро.

Основним засобом запобігання збитків від повеней на річках є, як відомо, створення водосховищ як на основній річці, так і на її притоках, для поглинання (акумуляції) повеневих витрат.

Басейн р. Тиси є густонаселеним регіоном з великою кількістю міст, розташованих на берегах р. Тиси і її притоків. Побудова тут заплавних водосховищ пов’язана з переселенням величезної кількості мешканців і створенням нових населених пунктів замість затоплених, що з точки зору соціальних і економічних умов нереально. На р. Тисі побудоване тільки одне заплавне водосховище на території Угорщини. Його створення було пов’язане з подоланням значних проблем, включаючи передачу певної площі території від однієї країни іншій.

Схемою комплексного використання і охорони вод басейну р. Тиса, яка розробляється і поступово реалізується протягом майже півстоліття за участю розташованих у басейні країн, передбачена побудова 15-20 руслових водосховищ як на самій річці,так і на її притоках без затоплення заплави. Для збільшення об’ємів руслових водосховищ створюються невеликі гідроелектростанції, що має суттєве значення для енергозабезпечення гірських районів.

Модуль 2. Інженерні розробки систем використання і охорони вод на локальному рівні

ЗМ 2.1. Інженерні розробки раціонального використання води на промислових підприємствах