4. Особливі засоби преторського захисту.

Крім позовного захисту претор мав у своєму розпоря­дженні і адміністративні засоби впливу на порушників права. Ці засоби базувалися на преторській владі.

Інтердикти — це накази претора, якими заборонялося чинити певні протиправні дії спершу конкретним осо­бам, а згодом - і усім громадянам взагалі. Інтердикти поділялися на ті, що захищали володіння від посягань третіх осіб (наприклад, бонітарна власність); ті, якими надавалося володіння (зокрема, спадщина когнатських родичів померлого, що перебували під владою нового pater familias); та ті, якими поверталося втрачене воло­діння.

Стипуляція — накладення претором на третю особу зобов'язання дати юридично значиму обіцянку сплатити певну суму, здійснити певні дії чи утриматися від яки­хось дій. Застосовувалася у випадку, якщо порушувалися ті інтереси громадян, які не були захищені буквою зако­ну. Наприклад, забудовник починає рити котлован для майбутнього фундаменту. Сусід вважає, що це загрожує обвалом його будинку. Претор для запобігання конфлік­ту пропонує забудовнику зробити заяву про негайну ви­плату певної обумовленої суми у випадку, якщо такий обвал усе-таки трапиться.

Ввід у володіння - відбувався за наказом претора або для забезпечення збереженості певного майна, або для виконання певних дій стосовно цього майна. Як прави­ло, ввід у володіння здійснювався на прохання заінтере­сованої особи у зв'язку з можливими майбутніми збит­ками (спірний маєток з вини фактичного володільця не утримується в належному стані) чи неможливістю здійс­нити своє право (належна одному зі спадкоємців частка майна під різними приводами утримується іншими спад­коємцями).

Реституція - це приведення сторін цивільної угоди у попередній стан. За допомогою реституції здійснювався захист прав особи проти суворої дії закону. Наприклад, неповнолітній придбав будинок з прихова­ними дефектами, військовополонений не зміг скориста­тися своїми правами на спадщину, що відкрилася під час його перебування в полоні, продавець за безцінь посту­пився своїм правом на річ під загрозою насильства з бо­ку покупця тощо. Для застосування реституції вимагалися три умови:

- наявність майнового чи немайнового збитку, завданого дією чи упущенням;

- наявність у просителя виправдовуючої реституцію підстави (iusta causa), таких, як: a) minor aestas (до 25 років); б) quod metus causa; в) error (рідко), dolus manus (частіше); г) тимчасова відсутність(в полоні);

своєчасна просьба.

Реституція застосовувалася претором не на власний розсуд, а у випадках, суворо обу­мовлених законом (чи едиктами): minor aestes - неповно­ліття (до 25 років) покупця, який згодом розчарувався у покупці; dolus - обману з боку продавця (наприклад, брон­зовий перстень проданий як золотий); error - облуда, помилка у визначенні характеру угоди (приклад - гроші, передані під відсоток у позику, сприйняті як віддані на зберігання чи у подарунок); metus - погрози (угода укла­дена під фізичним чи психологічним тиском); absentia iusta - відсутності предмета угоди (проданий раб виявив убивство вільної людини і, за чинним законом, отримав свободу) тощо.