Виготовлення плиток на потоково-конвеєрних лініях.

Фасадні глазуровані плитки виготовляють на лініях, в основному, однократним випалом. Відпресовані та висушені до 1—2%-ний вологості плитки проходять через пристрій для глазурування способом пульверизації, знову надходять у конвеєрну сушарку для досушування до вологості менш 0,5% і потім у піч для однократного випалу.

На таких лініях можна виготовляти фасадні глазуровані плитки товщиною 10 мм. Для того в розриві між сушарками встановлюють додатково глазурувальний пристрій, а теплотехнічні параметри печей і сушарок (час сушіння та випалу) змінюють.

Потоково-конвеєрна лінія для виробництва глазурованих плиток способом однократного випалу працює в такий спосіб. Відпресована на пресах плитка надходить на приймально-роздавальний пристрій з поперечним конвеєром, що рухається циклічно. Як тільки в ряді набирається 12 плиток, зіштовхувач зрушує ряд плиток на сітчастий конвеєр сушарки. Сітчастий конвеєр сушарки являє собою металеву плетену сітку, що рухається на приводних металевих роликах. Плитки на сітчастому конвеєрі розташовуються/упритул друг до друга і, проходячи сушарку, висушуються до заданої вологості.

Із сушарки плитки попадають на ланцюговий конвеєр глазурувального пристрою. Лицьова поверхня плиток глазурується дворазово методом пульверизації на машині роторного типу. На хрестовині ротора установлені форсунки, що рухаються по окружності і напилюють глазур зверху вниз на горизонтально рухається плитку. Після глазурування плитки знову попадають на сітчастий конвеєр сушарки, де висушуються до нульової, вологості, а потім їх передають на сітчастий конвеєр печі для випалу. Піч випалу складається із секцій, розташовуваних послідовно одна за одною уздовж подовжньої осі лінії. Піч для випалу фасадної плитки знизу муфельована, щоб продукти горіння не стикалися з гартованою плиткою. Сушарки обладнано мікро смолоскиповими інжекційними газовими пальниками, розташованими під сітчастим конвеєром. На печі встановлені звичайні газові пальники та електричні нагрівачі.

Дефекти плиток. При виробництві фасадної кераміки на поточно-конвеєрних лініях дефекти плиток можливі через несправність устаткування та недотримання технологічних (параметрів).

Знижена морозостійкість — наслідок підвищеного водопоглинання.

Підвищене водопоглинання виникає через низьку температуру і недостатню тривалість випалу, зниженого тиску пресування і зниженої вологості прес порошку. Знижена температура випалу при дотриманні заданого режиму може бути наслідком неправильної установки та регулювання термоелектричних термометрів. У цьому випадку прилади варто відрегулювати відповідно до температури в печі, визначеної за допомогою піроскопів. Для зниження водопоглинання можна підвищити максимальну температуру випалу на 20—30°С і працювати на прес порошку вологістю 6—8%. Зниження вологості прес порошку нижче 5% можна допустити лише при забезпеченні тиску пресування більш 31—32 МПа. При формуванні плиток розміром 120х65х7 мм (125х60х7 мм) у чотири гніздовій прес-формі створити такі тиски частіше усього неможливо, отже, необхідно працювати при підвищеній вологості прес порошку.

Низька механічна міцність приводить до утворення щербин і відколів на крайках плиток при їхньому проходженні через передатні пристрої лінії, можлива при недостатньому тиску чи пресування при використанні прес порошку зниженої вологості.

Зриви на лицьовій поверхні плиток утворяться при температурі штампів нижче 50°С чи підвищеної вологості прес порошку.

Крайові тріщини і посічки плиток, а також їхня деформація при сушінні на конвеєрних сушарках можуть бути, як від порушення температурного режиму в сушарці, так і при перервах у харчуванні плитками сушильного конвеєра. Якщо деформація виникає при нанесенні глазурі на плитки після їхнього сушіння, необхідно більш повно висушувати плитки перед нанесенням глазурі.

Крайові тріщини на плитках при випалі можуть утворюватися, як при порушенні температурного режиму на перших позиціях печі, так і при надходженні на випал плиток із підвищеною вологістю. Вологість плиток при надходженні в піч швидкісного випалу повинна бути менш 0,5%.

Деформація занадто тонких плиток у процесі випалу буває, як при завищеній температурі випалу, так і при порушенні встановленого перепаду температур між верхи і низом каналу печі. При утворенні увігнутої деформації рекомендується підвищити температуру під чи плитками понизити температуру над плитками, при опуклої — навпаки.

Тріщини охолодження з'являються при занадто різкому охолодженні плиток в інтервалі температур 700—500°С. У цьому випадку необхідно підняти температуру в зоні охолодження печі.

Цек на плитках може зустрітися при недоваренні фрітти, недомелі глазурі чи при недопаленні плиток, а також при невідповідності ТКЛР черепка та глазурі.

Наколи глазурі можуть бути при недостатній щільності чи сирцю при підвищеній пористості попередньо обпаленої плитки, тому що в цьому випадку розплавлена глазур усмоктується у великі пори черепка та утворюються наколи. При однократному випалі глазурованої плитки наколи найчастіше зустрічаються, коли газоподібні продукти не встигають виділитися з керамічної маси до початку розм'якшення глазурі. У цьому випадку необхідно або сповільнити швидкість нагрівання плиток в інтервалі температур 700—850°С, щоб газоподібні продукти устигли виділитися з черпака до розм'якшення глазурі, або використовувати глазур із більш високою температурою початку розм'якшення.

Рябизна глазурі виникає при недостатній кількості нанесеної на плитку глазурі (на плитку розміром 125х60х7 мм рекомендується наносити 5—6 м глазурі), при пухкому шарі глазурі (при недостатньому тиску повітря на глазур, що розпорошується,), а також при недостатній температурі випалу.

Збирання глазурі з'являється при перемелі глазурі, а також при поганому очищенні поверхні плиток перед глазуруванням від пилу.