Умови утворення.

Найбільше важливі керамічні сировинні матеріали утворюють (у значенні геологічного походження) усього лише три головні групи гірських порід, які класифікуються як вивержені, осадові і метаморфічні породи. Ці три групи можуть бути далі підрозділені на більше число груп у залежності від переваження тих або інших хімічних і фізичних умов. Мінералогія кожної породи залежить від температури та тиску, при яких протікала її кристалізація, а також від змін у хімічному складі, що перетерпіли її складові матеріали.

Вивержені породи характеризуються тим, що вони утворилися, або при високих, або при середніх температурах, при самих най різноманітних тисках, але при декілька обмеженій зміні хімічного складу.

Осадові породи характеризуються тим, що вони утворилися при середніх температурах (0…45)^оС і в основному при постійному атмосферному тиску. Такі матеріали могли утворитися з найрізноманітніших первинних матеріалів із широко мінливим складом.

Метаморфічні породи утворилися в результаті процесів, що мали місце нижче зони вивітрювання. Умови утворення цих порід характеризуються широким, інтервалом температур, тиску і валового складу. Окремі мінерали, або комплекси мінералів, стабільні тоді, коли вони мають найменшу можливу вільну енергію при звичайних фізичних і хімічних умовах, у зв'язку з чим вони не мають тенденції до яких-небудь змін. Мінерали, або комплекси мінералів, стабільні при одному визначеному співвідношенні фізичних і хімічних умов, можуть стати несталими при зміні цих умов. Тому польові шпати, вулканічне скло та інші алюмосилікати, що утворилися під дією підвищених температур в умовах вулканічної діяльності, хитливі за інших умов, які мають місце у випадку осадових порід, і змінюються з утворенням глинистих мінералів, які у цих умовах стійкі.

Велике число геохімічних процесів, пов'язаних з утворенням гірських порід і мінералів, проходить у контрольованих умовах температури, тиску і хімічного складу при виготовленні керамічних виробів. Основні механізми цих процесів подібні і можуть бути добре зрозумілі при розгляді принципів фізики та хімії твердого стану, що розбираються в наступних розділах.

Методи видобутку.

Вибір методів видобутку для даного мінерального родовища визначається, головним чином, економічними умовами і такими чинниками, як розмір, форма і геологічні характеристики родовища. Відкриті методи розробки родовищ більш кращі, ніж дорогі підземні. Великі пластоподібні поклади, що виходять на поверхню, або залягають під іншими породами середньої товщини, розробляють переважно відкритими методами. У той час, як мінеральні відкладення, що залягають глибоко, можуть розроблятися лише підземними методами. Гідравлічна розробка родовищ за допомогою гідрогармат використовується для видобутку деяких видів каоліну.

Методи збагачення.

Економічні умови також визначають ступінь збагачення, якої піддають керамічні сировинні матеріали. Така дешева сировина, як цегельні глини, звичайно, використовується в тому виді, у якому вона добувається. У той час, як більш дорогі матеріали, такі, як високосортний каолін і польовий шпат, можуть бути збагачені шляхом механічної концентрації, або флотації. У деяких із цих операцій попутно одержують і інші додаткові мінерали, також є цінною сировиною. Хімічне очищення використовується для особливо дорогих матеріалів.

У цей розділ включено лише стислий огляд геологічних і економічних аспектів деяких із найбільш важливих керамічних сировинних матеріалів. Більш докладну інформацію з цього питання треба одержати в додатковій спеціальній літературі.