Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція4.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
120 Кб
Скачать
☆
  1. Система територіального устрою України.

Юридична категорія "територіальний устрій держави" близька до категорії "державний устрій". Вона дає відповідь на питання про те, як організована територія держави, з яких частин вона складається і яким є правове становище як тери­торії взагалі, так і окремих її складових.

Цій проблемі присвячено спеціально розділ IX Конституції України, який так і називається - "Територіальний устрій України" (cm. 132-133). Тут визначено загальні засади терито­ріальної організації держави:

- принцип єдності та цілісності державної території;

- принцип поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади;

- принцип збалансованості соціально-економічного розвит­ку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, еколо­гічних, географічних та демографічних особливостей, етнічних та культурних традицій (cm. 132).

Державна територія України вперше означена у законі "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. Акт проголошення незалежності України проголосив територію України неподільною та недоторканною. Питання зміни те­риторії України віднесене до відання всеукраїнського рефе­рендуму (cm. 73 Конституції та cm. З Закону "Про всеукра­їнський та місцеві референдуми") від 3 липня 1991 р, з наступ­ними змінами та доповненнями.

Cm. 133 Конституції вказує, що систему адміністративного устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області (24), міста, райони в містах, селища і села (перелік областей див. у ст. 133, абзац 2).

Правовий статус Автономної Республіки Крим за Консти­туцією України.

Правовому статусу Автономної Республіки Крим присвя­чено Розділ X Конституції України (cm. 134-139).

Як відомо, 19 листопада 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР закріпила статус Криму як області України..

Напередодні розпаду СРСР Верховна Рада УРСР прийняла Закон Української РСР "Про відновлення Кримської Авто­номної Радянської Республіки", який перетворив область на республіку, а обласну раду - на Верховну Раду автономії. Це був рідкісний в законотворчій практиці прецидент, адже дер­жавні утворення виникають як національні, а тут інтереси кримських татар - корінного населення півострова - врахо­вано не було.

17 березня 1995 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про скасування Конституції і деяких законів Авто­номної Республіки Крим", за яким скасовувалися конституція, закони про президента Республіки Крим, про його вибори, про Конституційний Суд та ряд інших правових норм автономії, які суперечили Конституції України.

Того ж дня було прийнято Закон України "Про Автономну Республіку Крим", який підтвердив статус Криму як адмініст­ративно-територіальної автономії у складі України, визначив порядок формування та компетенцію представницьких органів та органів управління, статус правоохоронних органів, симво­ліку тощо.

Cm. 134-139 Конституції України чітко визначили межі компетенції Криму.

На виконання Конституції 4 жовтня 1996 р. Верховна Рада України відхилила 20 із 136 статей представленої на її затвер­дження кримської конституції: про символіку, про окреме громадянство Криму, про кримський статус Севастополя, про голову виконавчої влади в Криму, про Уповноваженого пред­ставника з прав людини в Криму тощо. У разі невідповідності актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Консти­туції та законам України Президент України може зупинити їхню дію з одночасним зверненням до Конституційного Суду України.

Cm. 139 Конституції України передбачає наявність Пред­ставництва Президента України в Автономній Республіці Крим, статус якого визначено окремим законом. Представниц­тво існує в Криму від 17 грудня 1992 p., коли цей закон було прийнято. Відповідно до цього закону Представництво діє як орган державної виконавчої влади, основним завданням якого є забезпечення проведення у життя Конституції й законів України з питань, які належать до відання Президента Украї­ни, забезпечення взаємодії органів державної виконавчої влади України з відповідними органами автономії, представлення Президента України у Верховній Раді та уряді автономії, спри­яння однаковому застосуванню законодавства з питань, віднесе­них до відання України; участь у засіданнях уряду автономії з правом дорадчого голосу, здійснення передбачених законодавс­твом України повноважень щодо забезпечення прав і свобод громадян України, державного суверенітету України тощо.

Представництво очолює Постійний Представник, якого призначає та звільняє з посади Президент України. Кандидат на цю посаду:

- не може бути народним депутатом України;

- не може бути членом будь-якої з партій;

- не може займатися підприємницькою діяльністю;

- не може обіймати посади в інших державних органах, господарських утвореннях, об'єднаннях громадян та ін.

Отже, Автономна Республіка Крим є невід'ємною складо­вою України.

Cm. 133 Конституції зазначає, що міста Київ та Севасто­поль мають спеціальний статус, який визначається законами України (йдеться, зокрема, про Положення про обласну, Ки­ївську, Севастопольську міські державні адміністрації, затвер­джене Президентом Указом від 21 серпня 1995 р., та Положен­ня про районну, районну у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, затверджене того ж дня).

Надання Києву спеціального статусу обумовлено тим, що він є столицею країни.

Особливий же статус Севастополя, який не є складовою Автономної Республіки Крим, спричинений конкретними політико-правовими проблемами пострадянського періоду, а саме - базуванням у місті Військово-Морських Сил України та на правах оренди ряду портових структур - Чорноморського флоту сусідньої Росії.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]