1. За розповсюдженістю:

а) ізольовані – з ураженням одного органа

б) системні – з ураженням декількох органів однієї системи

в) множинні – з ураженням органів різних систем

2. За локалізацією:

а) вади розвитку ЦНС

б) вади розвитку серцево-судинної системи

в) вади розвитку травної системи

г) вади розвитку сечостатевої та інших систем

3. За етіологією:

а) рубеолярна емболія

б) алкогольна емболія

в) талідомідна емболія

г) спадково-обумовлені фенотипічні уроджені вади

д) уроджені вади внаслідок хромосомних аберацій

ФЕТОПАТІЇ – патологія фетального періоду з 76-го по 280-й день вагітності в

перебігу якого закінчується основна тканинна диференціація органів і

формування плаценти.

Характерною особливістю фетопатія є комбінація двох типів:

а) порушень тканинного морфогенезу з

б) реактивними змінами у вигляді

розладів кровообігу,

дистрофії,

некрозів,

запалення,

імунних реакцій,

компенсаторно – пристосувальних процесів,

регенерацій.

При ранніх фетопатія переважають порушення тканинного морфогенезу,

При пізніх – реактивні процеси.

Розрізняють інфекційні та неінфекційні фетопатія.

ПОЛОГОВА ТРАВМА

Під час пологів травматизації може зазнати і жінка, і плід.

Внаслідок перерозтягнення статевих шляхів або застосування акушерського

інструментарію в 10-14% жінок (частіше в тих, які народжують вперше)

виникають розриви:

• промежини,

• зовнішніх статевих органів,

• піхви.

При ускладнених пологах можливий розрив матки.

Розрив промежини належить до найчастіших видів пологової патології.

Причини їх різноманітні:

1)недостатня еластичність тканин, особлива в жінок, які вперше

народжують після 30 років;

2)рубці після попередньої пологової травми або пластичної операції з

приводу випадіння піхви;

3)набряк промежини;

4)вузький таз;

5)прорізування головки плода несприятливим розміром при

передньоголовному, лобному, лицевому передлежанні;

6)великі розміри головки і плечиків плода;

7)висока щільність кісток плода при переношеній вагітності;

8)стрімкі пологи;

9)накладання акушерських щипців;

10)неправильне введення пологів.

Розрив промежини можуть поєднуватися з розривами:

• великих і малих статевих губ,

• клітора,

• тканин навколо зовнішнього отвору сечівника.

Наслідки розриву:

• кровотеча,

• нагноєння (аж до сепсису),

• випадіння матки.

Розрив промежини підлягають обов’язковому зашиванню відразу ж після пологів.

Розрив промежини завжди супроводжуються розривами піхви в нижній третині задньої стінки.

Шийка матки зазнає травматизації (розривів) при всіх пологах.

Шийка матки легко розривається у випадках втрати нею розтяжності, коли

м’язові та еластичні волокна заміщуються сполучною тканиною:

• інфантилізм,

• метрит,

• пологи у віці понад 30 років

Вдвічі збільшується кількість розривів шийки матки при передчасному або ранньому відходження навколоплідних вод.

Незашиті розриви матки – джерело післяпологової інфекції.

Розрив матки супроводжується:

• смертельно небезпечною для жінки кровотечею,

• анемією,

• шоком.

Плід, як правило, гине від кисневого голодування.

Серед найтяжчих пологових травм необхідно виділити акушерські фістули.

Їх спостерігають після патологічних пологів.

Мимовільні фістули є результатом стискання м’яких тканин між головкою плода і кістками тазу жінки.

Спереду стискування зазнають:

• сечовий міхур,

• уретра,

• шийка матки,

• переднє піхвове склепіння,З

Ззаду –

• пряма і сигмоподібна кишка,

• заднє склепіння і задня стінка піхви.

Головні їх причини –

• вузький таз,

• великий плід,

• неправильне передлежання,

• затяжні пологи,

• коли води давно відійшли.

Зрідка виникають насильницькі фістули після травматизації тканин акушерськими інструментами.

Пологову травму плоду спостерігають у 2% новонароджених.

Головна причина її – оперативне завершення пологів та різні акушерські маніпуляції:

• накладання щипців,

• вакуумекстрація,

• внутрішній поворот на ніжку,

• витягування плода за тазовий кінець.

Трапляються такі ускладнення,як :

• перелом ключиці,

• плечової кістки,

• стегна і гомілки,

• парез лицьового нерва,

• параліч плечового сплетіння,

• розрив грудинно – ключично – соскового м’яза ,

• некроз шкірної клітковини.

Внутрішньочерепні травми супроводжуються:

• субдуральними,

• субарахноїдальними ,

• і внутрішньомозковими крововиливами.

Наслідки цих травм залежать від локалізації крововиливу і ступеня пошкодження мозкового кровообігу.

ДИСТРЕС-СИНДРОМ НОВОНАРОДЖЕНОГО

РЕСПІРАТОРНИЙ ДИСТРЕС-СИНДРОМ – важка дихальна недостатність,

яка супроводжується дихальним та метаболічним ацидозом; виникає у

новонароджених в перші години після народження.

ЕТІОЛОГІЯ:

2. Вади розвитку діафрагми,легенів,серця;

3. Внутрішньоутробні інфекції;

4. Пологова травма;

5. Не інфекційні пневмонії (розсіяні ателектази легень, (геморагічний

синдром)

6. Вірусна інфекція, цукровий діабет, анемія у вагітних;

7. Кровотеча при пологах;

8. Кесарів розтин до початку родової діяльності;

9. Недоношеність, при вагітності менше 38 тижнів.

ПАТОГЕНЕЗ:

Велике значення у виникненні дистрес – синдрому має анатомічна і функціональна незрілість легень з недостатнім виробленням антиателектатичної речовини – сурфактанта.

При цьому збільшується проникність судин. В транссудаті під дією високих концентрацій тромбопластин амніотичної рідини, яку аспірував плід.

ЛЕКЦІЯ № 11

ТЕМА: ПАТОФІЗІОЛОГІЯ ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІЙ

ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ

Порушення функції ендокринної системи.

Можливі три варіанти порушення функції ендокринних залоз:

1.гіперфункція - підвищення функції (надлишкове виділення гормонів)

2. гіпофункція - зниження функції

1. дисфункція - різноспрямовані зміни гормоноутворюючої здатності залоз.

Спадковий або набутий дефіцит кожного з ферментів, які беруть участь у гормоноутворенні може блокувати синтез одного гормону і водночас спрямовувати процес у бік надмірного утворення іншого гормону.

Етіологія:причини ендокринних розладів поділяють на дві групи:

1.Спадкові - генні і хромосомні мутації

2.Набуті - зовнішні впливи, що прямо пошкоджують залозу або реалізують її

спадкову схильність до пошкоджень:

а) пухлина

б)некроз

в) запалення

г) інтоксикація

д) крововилив

е) тромбоз

ж) іонізуюча радіація.

Патогенез .

Виділяють три групи механізмів:

а) порушення нервової регуляції ендокринних залоз - надзалозисті механізми;

б) порушення синтезу і секреції гормонів - первинно гляндулярні, залозисті

механізми;

в) порушення транспорту, метаболізму та дії гормонів - периферичні,

підзалозисті механізми;

Порушення функції гіпофіза

Гіперфункція аденогіпофізу - викликається аденомами з базофільних або

еозинофільних клітин.

Аденоми, що продукують соматотропний гормон дають два клінічні

синдроми: