3.4 Тлумачі канонів

До джерел церковного права можна, до певної міри, віднести тлумачення церковних канонів, отримали авторитет через постійне вживання їх в церковній практиці. Таким авторитетом у православній церкви мають пояснення канонів, складені законознавця грецької Церкви (12 століття): Зонари, Арістеном і Вальсамон.

Іоанн Зонара - спершу вельможа візантійського двору, потім Афонський чернець. Тлумачення його на всі канони (вид. У 1120 г). обмежуються вказівкою на прямий і найближчий зміст правил; дуже рідко звертаються до цивільним законам.

Алексій Арістей, диякон і економ константинопольської Церкви, написав (1160г). тлумачення на скорочений виклад церковних правил (синопсис). Ці тлумачення дуже короткі, іноді тільки перефразовують текст правил, або пояснюють їх граматичний сенс, іноді ж обмежуються зауваженням, що правило ясно само по собі. Ця праця Арістей був у широкому вжитку в російській Церкві (поміщені в кормчей).

Федір Вальсамон був Антиохійський Патріарх і славнозвісний з законознавців грецької Церкви. Крім багатьох канонічних творів, він залишив (1192) коментар на повний звід церковних правил (Фотієва Номоканон). Його тлумачення обширні і докладні; місцями доповнюються вирішенням питань практичного властивості. Головна мета цієї праці  роз'яснити темні місця канонів, вказати і усунути зустрічаються між ними різночитання і суперечності з державними постановами. Крім того, він виправив у Фотієва Номоканоні посилання на державні закони, згідно з їх новим зводам (за базиліка) і доповненням.

3.5 Збірники канонів і номоканона грецької Церкви

Списки соборних постанов звичайно неслися присутніми на Соборах єпископами, або розсилалися по Церквам (Карф. 1 пр.). Постанови пізніших Соборів приєднувалися до колишніх; таким чином складалися збірники канонів. Спершу вони не могли бути сповнені і однакові за своїм складом, поки Трулльсій Собор не вказав і не затвердив повного складу канонів, які повинні бути прийняті до керівництва усіма Церквами. У міру накопичення державних законів, які відносяться до Церкви, виявилося необхідним, для практичного керівництва ними, звести і зіставити їх з канонами,  скласти номоканона.

Першим укладачем номоканона в східній Церкви вважається Іоанн Схоластик, спершу юристконсульт, потім пресвітер в Антіохії, нарешті, Патріарх Костянтин Роаольскій (578 р.). Він склав дві збірки церковних законів. Перший, під заголовком: зборів канонів містить в собі правила (85) св. Апостолів, правила перших 4-х всесвітніх, 6 помісних Соборів і правила (68) св. Василя Великого. Всі ці канони розташовані не по порядку Соборів, а з предметів правил або за подібністю їх змісту, для зручності їх практичного застосування. Весь їхній склад розділений на 50 розділів або титулів. Інший збірник, під назвою звід державних законів щодо Церкви, розділений на 87 розділів, представляє з себе витяг з Юстиніанових новел, що стосуються церковних справ.

Збірники Схоластика незабаром піддалися переробці (неіз. особою), були з'єднані разом (з заміною канонів одними їх цитатами), і в такому вигляді були довгий час у вживанні в східної Церкви. Після І. Схоластика з'явилися нові, більш повні збірки канонів і церковно-цивільних законів. Особливою популярністю став користуватися Номоканон під назвою: Синтагма в 14 титулів, спочатку складений невідомою особою на початку 7-го століття; оброблений і доповнений в кінці 9-го століття пізнішими законами, він отримав назву Фотієва Номоканона.

У цьому Номоканоні спершу вказані, в одних цитатах, канони і церковно-цивільні закони, розташовані в систематичному порядку і розділені на 14 розділів або титулів (з підрозділами на глави); потім наведені (у хронологічному порядку) всі канони; далі представлені витяги з Юстиніанових законів, пов'язані з церковним справам. Він піддавався доповненням і в наступні часи.

Заслуговують ще уваги збірники 14-го століття Матвія Властаря і Костянтина Арменопул. Чернець М. Властар склав Синтагму, або Звід церковних законів, у вигляді алфавітного енциклопедичного словника; разом з викладом канонічних постанов, він наводить витяги з державних законів, що стосуються викладається предмета. К. Арменопул склав скорочення канонів, розташованих по темах в 6-ти відділах. Воно складає одну з 6-ти частин його твори: Керівництво до законів. Зазначені збірники були у вжитку і в Росії.