Контроль якості проведення стерилізації стоматологічного інструментарію

Контроль стерильності виробів медичного призначення проводять планово центри Укрспоживчнагляду - 1 раз на 2 роки і за епідеміологічними показаннями. Самоконтроль в ЛПУ проводять не рідше за 1 раз на місяць.

Відбір проб проводить лаборант центру держсанепіднагляду.

При самоконтролі - медична сестра ЛПУ під керівництвом співробітника бактеріологічної лабораторії. Контролю підлягають не менше 1% від числа одночасно простерилізованих виробів одного найменування, але не менш 2-х одночасно простерилізованих виробів одного найменування.

При стерилізації виробів в не упакованому вигляді у відділенні відбір проводять в стерильні ємності, дотримуючи правил асептики. При стерилізації виробів в упакованому вигляді в бактеріологічну лабораторію направляють всі вироби в упаковці, в якій здійснювали їх стерилізацію.

Контроль роботи парових і повітряних стерилізаторів проводять центри Укрспоживчнагляду візуально і з використанням регламентованих тестів: хімічних, біологічних, термічних (мал..12). Контролю підлягають не менше 25% апаратів з урахуванням всіх стерилізаторів, а також, при необхідності, після монтажу і ремонту з еталонним завантаженням.

Мал.12.Індикатори проведення стерилізації в належних умовах (змінюється колір індикатору; передбачається використання при кожному циклі стерилізації).

Самоконтроль в ЛПУ здійснюється при кожному циклі стерилізації візуально і з використанням регламентованих хімічних тестів; 1 раз на 6 місяців - з використанням регламентованих біологічних і термічних тестів.

Результати контролю апаратури медичний персонал реєструє формою №257/О, затвердженою наказом МЗ СССР 04.10.1980г. №1030 «Журнал роботи стерилізаторів повітряного, парового (автоклава)».

Дезінфекція поверхонь стоматологічного кабінету

Дезинфекція поверхонь в стоматологічному кабінеті є надзвичайно важливою ланкою в профілактиці внутрішньолікарняного інфікування в установі. У стоматологічному кабінеті при роботі з високооборотними турбінними та механічними наконечниками і ультразвуковими приладами, при лікуванні кожного пацієнта відбувається утворення аерозолів, що складаються з найдрібніших крапель масла, крові, слини, мікроорганізмів. Аерозолі затримуються в зоні дихання лікаря і пацієнта до 30 хвилин і розповсюджуються на відстань до 50 – 80 см (при застосуванні водяного охолодження діаметр аерозольної хмари досягає двох метрів).

Таким чином, обробка поверхонь в лікувальному стоматологічному кабінеті направлена на зниження бактеріального забруднення всіх поверхонь включаючи устаткування, дверні ручки і крани.

У стоматологічних приміщеннях виділяються 3 зони з різними рівнями гігієни:

1-а зона - зона лікування, де повинен дотримуватися найвищий рівень гігієни. У основі роботи в 1-ій зоні повинні лежати принципи:

стерильності (практично всі стоматологічні інструменти);

одноразовості (одноразові інструменти);

індивідуальності (рукавички).

2-а зона - межа зони лікування, що включає: поверхню маніпуляційного столу, підлокітники,стоматологічну установку, пустери, індивідуальні стакани , шпателі і чашки для замісу відбиткового матеріалу. Обробка і дезінфекція поверхонь даних предметів проводиться після кожного пацієнта, в кінці зміни і по мірі забруднення.

3-я зона - решта площини кабінету: меблі, устаткування, ручки дверей, крани і раковини, бактерицидні лампи, світильники, підлога. У даній зоні поточне прибирання проводиться щодня, не рідше ніж 2 рази на день з використанням дезінфікуючих засобів.

Як засоби дезинфекції, передстерилізаційної обробки і стерилізації використовуються тільки дозволені в установленому порядку в Україні фізичні і хімічні засоби, які застосовуються суворо відповідно до методичних рекомендацій, затверджених Департаментом Держсанепіднадзору Мінохоронздоров'я України.

У ЛПУ доцільно організовувати централізоване приготування дезінфікуючих розчинів з виділенням окремого приміщення для цих цілей.

Після використання прибиральний інвентар знезаражується в свіжовиготовленому розчині дезінфектантів, забезпечується витримання експозиції, після чого дрантя прополіскується і піддається висушуванню (сушіння на радіаторах парового опалення суворо заборонена).

Прибиральний інвентар повинен бути роздільним для хірургічного, терапевтичного, ортопедичного і ортодонтичного кабінетів (окремо на кожен кабінет).

Всі ємкості повинні мати кришки, чітке маркування на кожен вид прибиральних робіт і використовуватися суворо за призначенням. Дрантя повинно бути в різних колірних варіаціях (для хірургічного кабінету № 1 – синя, для хірургічного кабінету № 2 – бузкова).

Основною проблемою дезінфекції поверхонь в стоматологічних установах є повноцінна обробка поверхонь межі зони лікування (поверхня маніпуляційного столу, підлокітники, стоматологічна установка) обробка якої, необхідна після прийому кожного хворого. Прибирання даних поверхонь може відбуватися у присутності пацієнта, отже, дезінфектант повинен відноситися до 4 класу небезпеки інгаляційної дії на людину (ступінь токсичної дії). Бажано, що б засіб не мав різкого запаху, не коррозував устаткування.

Важливим моментом, що впливає на якість проведення дезінфекції приміщення, є підготовка персоналу. Необхідно мати докладні інструкції щодо проведенню як поточного, так і генерального прибирання, з урахуванням використовуваного дезінфектанта, а так само порядку обробки поверхонь в кабінеті.

Поточне прибирання

Поточне прибирання в стоматологічних установах повинне проводитися не рідше ніж два рази на день вранці до початку робочого дня і в кінці робочої зміни. При роботі у дві зміни не менше трьох разів.

Способи обробки:

• протирання;

• зрошування.

Якщо поверхні обробляються способом протирання необхідно мати достатню кількість дрантя, використовуючи принцип разового змочування дрантя в дезінфікуючому розчині. Обробка здійснюється 2-х кратним протиранням поверхонь стоматологічного кабінету дрантям, змоченим дезінфікуючим розчином з інтервалом 15 хвилин або миття із застосуванням дезінфікуючих засобів.

Поверхні з наявністю труднодоступних місць для обробки можна дезінфікувати методом зрошування. При даному способі необхідно враховувати властивості дезінфікуючої речовини призначеної в якості розпилювача (див. інструкцію щодо застосування конкретного дезінфектанта), а так само мати спеціальні пристрої для розпилювання - ірігатори.

Як правило, великі за площею поверхні не зрошують, а протирають (для запобігання інгаляційної небезпеки).

Ідеальне поєднання двох способів: устаткування, що має стики, кріплення і нерівні поверхні – піддавати зрошуванню, стіни, шафи, підлогу– протиранню.

Обробляють всі поверхні в суворій послідовності: стіл для стерильного матеріалу, маніпуляційний стіл, стоматологічне крісло, медичні шафи, крісла для хворих, раковини для миття рук та інструментарію, крани, раковини, дверні ручки, підлогу.

Після вологої обробки включають бактерицидні опромінювачі.

Генеральне прибирання

Генеральне прибирання – це комплекс санітарно-гігієнічних і дезінфекційних заходів, направлених на створення асептичного режиму приміщень, де проводяться ті або інші медичні маніпуляції.

Для проведення даних заходів необхідно мати миючі і дезінфікуючі засоби (дезінфектанти використовуються в тій же експозиції і концентрації, що і при поточній дезінфекції), спеціально виділений для даного приміщення прибиральний інвентар: відра, щітки, чисте дрантя.

Весь інвентар маркірують і застосовують окремо для кожного стоматологічного кабінету. Зберігають інвентар в суворо встановлених місцях і використовують за прямим призначенням.

В процесі прибирання важливо дотримувати певну послідовність: спочатку протирають стелю і стіни, потім скло, підвіконня, труби опалювальної системи, апаратуру і закінчують прибирання миттям підлоги.

Під час миття підлоги всі меблі переміщуються в одну половину кімнати і миється спочатку звільнена половина, потім меблі здвигаються на чисту сторону, далі проводиться миття другої половини кімнати.

Генеральне прибирання стоматологічних кабінетів (хірургічних, терапевтичних, ортопедичних) проводиться 1 раз на 7 днів.

Генеральне прибирання здійснюють способом «двох відер». З цією метою виділяють 2 ємкості: перша заповнюється дезрозчином, друга, – водопровідною водою. Прибиральне дрантя змочується в першій ємкості і після обробки 2 м² поверхні прополіскується в другій ємкості. Розчин першої ємкості змінюється після обробки 60 м² поверхні, воду в другій ємкості – у міру забруднення.

Етапи проведення:

• у приміщеннях заздалегідь проводять прибирання синтетичними миючими засобами для видалення механічних і інших забруднень з метою ефективнішої дії дезінфікуючих речовин на поверхні,що мають піддаватись обробці.

• протирають всі поверхні дрантям, рясно змоченим дезрозчином.

• вмикають бактерицидний опромінювач (експозиція 1 година).

• миють водою (прокип'яченою або дистильованою), чистим дрантям (персонал при цьому надягає чистий спецодяг і взуття).

• вимикають бактерицидний опромінювач.

Якщо засіб має миючий компонент, то процес дезінфекції і змивання забруднень з поверхонь можна об'єднати в один процес. Дана особливість актуальна для засобів, що використовуються під час проведення генерального прибирання приміщень, оскільки значно економлять час в результаті об'єднання декількох етапів обробки. Існують дезінфектанти, які не вимагають змивання робочого розчину з поверхні після дезінфекції.

Дезінфекція повітря стоматологічного кабінету

Стоматологічні кабінети повинні бути обладнані бактерицидними ультрафіолетовими опромінювачами.

Бактерицидний опромінювач (БО) - це електротехнічний пристрій, в якому розміщені: бактерицидна лампа, відбивач, пускорегулюючий апарат та інші допоміжні елементи, а також пристосування для його кріплення.

Вони встановлюються в кожному лікувальному кабінеті і в приміщенні для обробки ВМП.

Класифікація бактерицидних опромінювачів:

за місцем розташування:

• стельові;

• настінні;

• мобільні.

за конструкцією:

• відкритого типу;

• закритого типу (рециркулятори);

• комбіновані (відкриті і екрановані).

за призначенням:

• для знезараження повітря і приміщень у відсутності людей (БО відкритого типу і комбіновані);

• для знезараження як у присутності людей, так і в їх відсутність (БО закритого типу).

Опромінювачі відкритого типу (мал..13) призначені для знезараження приміщень бактерицидним потоком ультрафіолетових променів. У відкритих опромінювачів,що встановлені на стелі або стіні, прямий бактерицидний потік від ламп і відбивача (або без нього) охоплює широку зону в просторі аж до тілесного кута 4 π.

Мал.13.Бактерицидний опромінювач відкритого типу (бар’єрний).

У відкритих опромінювачів,що встановлені над входом, так звані бар'єрні опромінювачі, бактерицидний потік розподіляється в невеликому тілесному куті.

Вмикання таких опромінювачів дозволене тільки у відсутності людей в приміщенні. Під час сеансу опромінювання на вхідних дверях кабінету повинна вивішуватися інформація про початок повітряної дезінфекції.(«Не входити!»).

Опромінювачі закритого типу (рециркулятори) засновані на прокачуванні повітря через камеру, в якій проводиться його опромінювання ультрафіолетовими променями. Вони призначені для знезараження повітря в приміщенні під час знаходження там людей. У закритих опромінювачів (рециркуляторів) бактерицидний потік від ламп розподіляється в обмеженому невеликому замкнутому просторі і не має виходу назовні, при цьому знезараження повітря здійснюється в процесі його прокачування через вентиляційні отвори рециркулятора.

Особливе місце займають відкриті комбіновані опромінювачі. У цих опромінювачах, за рахунок поворотного екрану, бактерицидний потік від ламп можна направити у верхню або нижню зону простору. Під час роботи даного опромінювача можна короткочасно знаходиться в приміщенні,що піддається опроміненню.

У разі виявлення запаху озону потрібне негайне відімкнення опромінювача від мережі, видалення людей з приміщення, вмикання вентиляції або відкривання вікон для ретельного провітрювання до зникнення запаху озону. Якщо буде виявлено, що концентрація озону перевищує 0,03 мг/мᵌ, необхідне припинення використання бактерицидної установки, з подальшою заміною озонуючих ламп. Періодичність контролю не рідше 1 разу на 10 днів.

Необхідно періодично здійснювати чищення від пилу поверхні відбивача і колби лампи, оскільки навіть невеликий шар пилу помітно знижує вихід бактерицидного потоку.

Експлуатація бактерицидних установок здійснюється відповідно до «Методичних вказівок по застосуванню бактерицидних ламп для знезараження повітря і поверхонь в приміщеннях» №11-16/03, затв. Мінздравомедпромом України 28.02.1995 і «Керівництвом щодо використання ультрафіолетового бактерицидного випромінювання для знезараження повітря і поверхонь в приміщеннях» Р 3.1.683-98, затв. Мінохоронздоров'я України 19.01.1998.

Робота всіх бактерицидних ламп реєструється формою, затвердженою 3.1.683-1998, додаток №3 - «Журнал реєстрації і контролю бактерицидної установки».

Дезінфекція повітря стоматологічних поліклінік має свої особливості: по-перше, мікроклімат багато в чому формується в результаті роботи специфічної апаратури , по-друге, великий потік пацієнтів, не завжди дозволяє витримати експозицію роботи бактерицидного опромінювача відкритого типу . Виходом з ситуації, що склалася, є використання рециркуляторів в стоматологічній практиці, які дозволяють вести прийом пацієнтів одночасно зі знезараженням повітряного середовища кабінету.

Джерела ультрафіолетового бактерицидного випромінювання

Як джерела ультрафіолетового бактерицидного випромінювання можуть бути використані розрядні лампи, у яких в процесі електричного розряду генерується випромінювання, що містить в своєму складі діапазон довжин хвиль 205 - 315 нм, з достатньо високим значенням бактерицидної віддачі.

Розрядні лампи,що вживаються для цілей знезараження називають бактерицидними лампами. До таких ламп відносяться ртутні лампи низького і високого тиску, а також імпульсні ксенонові лампи.

Ртутні лампи низького тиску конструктивно і за електричними параметрами практично нічим не відрізняються від звичайних освітлювальних люмінесцентних ламп, за винятком того, що їх колби виконані із спеціального кварцового або увіольового скла з високим коефіцієнтом пропускання ультрафіолетового випромінювання, на внутрішній поверхні якої не нанесений шар люмінофора.

Ці лампи випускаються в широкому діапазоні потужністю від 8 до 60 Вт. Основна перевага ртутних ламп низького тиску полягає в тому, що більше 60% випромінювання доводиться на лінію з довжиною хвилі 254 нм, що знаходиться в спектральній області максимальної бактерицидної дії. Вони мають великий термін служби 5000 - 10000 годин і миттєву здібність до роботи після їх запалення.

Колба ртутних ламп високого тиску виконана також з кварцового скла.

Перевага цих ламп полягає в тому, що вони мають при невеликих габаритах велику одиничну потужність від 100 до 1000 Вт, що дозволяє зменшувати кількість ламп в приміщенні, але володіють низькою бактерицидною віддачею і малим терміном служби 500 - 1000 годин. Окрім цього нормальний режим горіння наступає через 5 - 10 хвилин після їх запалення.

Робота ртутних ламп, як низького, так і високого тиску в електричній мережі можлива лише за наявності в їх ланцюзі пускорегулюючого пристрою (ПРП), що забезпечує заданий режим запалення і горіння.

Імпульсні ксенонові лампи мають істотну відмінність від ртутних ламп тому, що при їх руйнуванні повітряне середовище приміщення не забруднюється парами ртуті. Окрім цього вони дозволяють створювати короткочасні могутні імпульси випромінювання, що дає можливість помітно знизити час опромінювання. Основний недолік ксенонових імпульсних ламп, що запобігає їх широкому застосуванню для цілей знезараження, є необхідність використання для їх роботи високовольтної, складної і дорогої апаратури.

Бактерицидні лампи розділяються на озонові та без озонові. У озонових ламп в спектрі випромінювання присутні спектральні лінії з довжиною хвилі коротше 200 нм, що викликають утворення озону в повітряному середовищі. У без озонових ламп ці лінії випромінювання відсутні за рахунок застосування спеціального матеріалу або конструкції колби.