- •3. Структура та основні завдання культурології як науки.
- •4. Основні методи культурологічних досліджень та їх особливості.
- •5. Інтегративний характер культурології як науки.
- •6. Специфіка культурологічного знання.
- •7. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції.
- •8. Сутність та основні функції культури.
- •9. Історична типологія культури.
- •10. Регіональна типологія культури.
- •11. Основні теоретичні концепції культури та їх стисла характеристика.
- •12. Сутність концепції циклічного розвитку культури.
- •13. Сутність еволюціоністської концепції г. Спенсера.
- •14. Концепція культурно-історичних типів м.Я. Данилевського.
- •15. Концепція соціокультурної динаміки п. Сорокіна.
- •16. Концепція локальних цивілізацій а. Тойнбі.
- •17. Культурологічна концепція с. Хантінгтона.
- •18. Основні положення концепції культури о. Шпенглера.
- •19. Архаїчний тип культури. Магія, культ, ритуал, табу.
- •20. Поняття міфу. Основні концепції міфу.
- •21. Культура Стародавнього Єгипту.
- •22. Античний тип культури як джерело європейської культури. Феномен "грецького дива".
- •23. Дохристиянська культура слов'ян.
- •24. Особливості розвитку та досягнення культури Київської Русі.
- •25. Роль християнства у становленні української культури.
- •26. "Культурний Ренесанс" в Україні на початку XX ст.
- •27. Культура індустріального та постіндустріального суспільства, їх сутнісні відмінності.
- •28. Культура інформаційного суспільства та її сутність.
- •29. Розкрити сутність поняття "художня культура" та її структуру.
- •30. Мистецтво як феномен культури. Характерні риси мистецтва.
- •31. Модернізм в культурі.
- •32. Постмодернізм в культурі.
- •33. Світоглядні засади мистецтва модернізму.
- •34. Мова як один з головних чинників розвитку нації і культури.
- •35. Особливості сучасної соціокультурної ситуації в Україні.
- •36. Суперечливий вплив процесу глобалізації на культуру.
- •37. Охарактеризувати явище європоцентризму в світовій культурі.
- •38. Охарактеризувати співвідношення понять "культура" і "цивілізація".
- •39. Сутність та співвідношення понять "національна культура" і "масова культура".
- •40. Сутність та співвідношення понять "традиційна культура" та "інноваційна культура".
- •41. Сутність та співвідношення понять "національна культура" і "загальнолюдські культурні цінності".
- •42. Сутність та співвідношення понять "субкультура" і "контркультура".
- •43. Сутність та співвідношення елітарної та масової культури.
- •44. Формаційний підхід до соціокультурного світу, його основні етапи.
- •45. Сутність системного методу культурологічних досліджень.
- •46. Основні види комунікації та іх характеристика.
- •47. Інформаційно-знакове тлумачення культури.
- •48. Знаки та знакові системи в культурі.
- •49. Основні види знаків (за ч. Пірсом). Навести приклади.
- •50. Основні властивості символів та їх співвідношення зі знаками.
- •51. Семіотика як наукова дисципліна.
- •52. Інформаційно-семіотичне тлумачення культури.
- •53. Інформація та визначення її цінності для розвитку культури.
- •54. Розкрити і охарактеризувати бароко як стиль у мистецтві.
- •55. Розкрити і охарактеризувати готику як стиль у мистецтві.
- •56. Розкрити і охарактеризувати українське бароко як стиль у мистецтві.
- •57. Розкрити і охарактеризувати романтизм як стиль у мистецтві.
- •58. Розкрити і охарактеризувати класицизм як стиль у мистецтві.
- •59. Ціннісно-нормативний вимір культури.
- •60. Особистість як об'єкт і суб'єкт культури.
- •61. Духовний вимір буття людини та його складові.
- •62. Духовна культура, її структура та цінності.
- •63. Технологічна культура та її складові.
- •64. Соціальна культура та її складові.
- •65. Світ і людина в арабо-мусульманському типі культури.
- •66. Світ і людина в даосько-конфуціанському типі культури.
- •67. Світ і людина в індо-буддійському типі культури.
- •68. Світ і людина в християнському типі культури.
- •69. Людина в античній культурі.
- •70. Людина в середньовічній культурі.
- •71. Людина в культурі Відродження.
- •72. Людина в українській і світовій культурах Новітнього часу.
- •73. Проблеми збереження національної культурної спадщини.
- •74. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції.
- •75. Обґрунтувати необхідність формування власної культурної політики для України.
- •1. Модуль № 2. Етика та естетика
- •77. Етика як теорія моралі та практична філософія.
- •78. Особливості етики як наукової дисципліни.
- •79. Структура та функції етики.
- •80. Етимологія термінів "етика" і "мораль".
- •81. Соціальні функції моралі.
- •82. Етичні вчення Стародавнього Сходу.
- •83. Етико-філософське вчення Григорія Сковороди.
- •84. Що таке "золоте правило моральності", чому воно має таку назву?
- •85. Категоричний імператив і. Канта. Розкрити й охарактеризувати зміст понять "імперативність" та "категоричний імператив".
- •86. Норма як елемент моральної свідомості.
- •87. Основні концепції добра як етичної категорії.
- •88. Основні види зла як етичної категорії.
- •89. Як співвідносяться моральна та правова регуляція людської поведінки?
- •90. Особливості моралі як способу опанування світу.
- •91. Свобода як етична проблема. Відповідальність - необхідний атрибут свободи.
- •93. Розкрити та охарактеризувати зміст понять "любов" і "милосердя".
- •94. Моральнісні смисли любові.
- •95. Поняття "совість", "сором" та "провина", їх співвідношення.
- •96. Найважливіші чинники щастя. Ваше розуміння щастя?
- •97. Сенс життя як моральна проблема.
- •98. Охарактеризуйте особливості морального вибору особистості.
- •99. Моральні цінності людини.
- •100. Загальна характеристика культури ділового спілкування.
- •100. Зміст та співвідношення понять "традиція" та "звичай" .
- •102. Моральні норми і цінності християнської етики.
- •101. Етикет та основні його різновиди. '
- •103. Моральнісна культура особистості та її складові.
- •104. Прикладна етика та її основні різновиди.
- •105. Охарактеризувати морально-етичні аспекти екологічних проблем сучасної цивілізації.
- •106. Професійна етика економіста (юриста) та її особливості.
- •107. Основні принципи професійної етики економіста (юриста).
- •109. Розкрити і охарактеризувати зміст та своєрідність таких категорій естетики як, прекрасне, потворне, піднесене, низьке, трагічне, комічне.
- •110. Предмет і структура естетики як наукової дисципліни.
- •111. Основні завдання та функції естетики.
- •112. Уявлення про прекрасне в історії естетики.
- •113. Розкрити та охарактеризувати зміст понять "катарсис", "мімесис"та "калокагатія".
- •114. Естетичні ідеали епохи античності.
- •115. Естетичні ідеали епохи Відродження.
- •116. Мистецтво та його різновиди.
- •117. Синтетичні види мистецтва, їх особливості та характеристика.
- •118. Архітектура як вид мистецтва.
- •119. Скульптура як вид мистецтва.
- •120. Живопис як вид мистецтва,
- •121. Театр як вид мистецтва.
- •122. Література як вид мистецтва.
- •123. Музика як вид мистецтва.
- •124. Кіно як вид мистецтва.
- •125. Хореографія як вид мистецтва.
- •127. Телебачення як вид мистецтва.
- •128. Розкрити сутність і специфіку поняття "художній образ".
- •128. Розкрити сутність і специфіку поняття "художній стиль".
- •129. Форми комічного залежно від відношення до об'єкту комічного осміяння.
- •130. Роль етичних та естетичних знань у формуванні професійної культури економістів (юристів).
111. Основні завдання та функції естетики.
Див.110
112. Уявлення про прекрасне в історії естетики.
Серед найвищих цінностей людства, якими є істина, добро і краса, остання займає особливе місце в житті людини.
У своїй праці Платон відкидає й інші відомі йому концепції прекрасного, зокрема, що прекрасне — це щось вигідне, доцільне або якесь чуттєве задоволення. На його думку, «прекрасне за природою своєю щось, по-перше, вічне, тобто таке, що не знає ні народження, ні загибелі, ні зростання, ні зубожіння . всі ж інші різновиди прекрасного причетні до нього таким чином, що вони виникають і гинуть, а його стає ні більше, ні менше і ніяких впливів воно не відчуває» . В цьому визначенні Платон дає уявлення про прекрасне як «одвічну ідею», до якої реальні прекрасні предмети мають лише опосередковане відношення.
Закладена Аристотелем традиція пошуку об'єктивних властивостей предметів, що забезпечують їхню досконалість, хоч і була представлена в історії естетики численними варіантами, проте розкрити таємницю краси все ж не змогла.
Властивістю, що забезпечує довершеність, називали гармонію, симетрію, пропорцію, доцільність, домірність. З цими уявленнями пов'язані пошуки й обчислення вже згадуваного золотого перетину., тобто таких співвідношень між частинами, наприклад, людського тіла або архітектурної споруди, додержання яких забезпечувало б досконалість об'єкта. Проте виявилось, що так званий золотий перетин є далеко не єдиним естетично вартим пропорційним співвідношенням — і в природі, і в архітектурі в усіх сферах мистецтва естетичний вплив формують різноманітні принципи пропорційності.
Моральна цінність краси надовго стала орієнтиром естетичних прагнень і намагань людства, починаючи із стоїцизму й упродовж усієї середньовічної епохи. Самоцінність естетичного виключалась в умовах панування релігійної ідеології, яка зробила суспільним ідеалом аскетизм, духовне вдосконалення через звернення до Бога як вищого блага і краси. Все це призвело до суттєвої зміни в естетичній орієнтації з однієї системи цінностей, де пануючим принципом була краса реального світу, до другої, де таким принципом була піднесеність над реальністю, духовне подолання протиріч та недовершеності дійсності. Внаслідок цього на перше місце в системі категорій висунулися поняття світла і сяйва, гармонії і пропорції, символу й алегорії. Прекрасне почало визначатися як «гармонія і світло.
Відродження відновило самоцінність живої, чуттєвої людини. Воно не обмежилось античними уявленнями про красу як симетрію і домірність, доцільність і гармонію. В ренесансній естетиці краса визначалась передусім як гармонія матерії і духа, тіла і душі, людини і навколишнього світу.
Естетика Ренесансу вводить нову характеристику краси – грацію, що не зводиться ні до яких кількісних визначень. Грація означала суб’єктивну неповторну красу, тобто таку гармонію, яка проявляється не в статичному співвідношенні частин об’єкта, а в його динаміці, виразності, русі, розвиткові.
113. Розкрити та охарактеризувати зміст понять "катарсис", "мімесис"та "калокагатія".
Катарсис-від грец. Очищення. Термін давньогрецької філософії та естетики для позначення сутності естетичного переживання, пов язаний з піфагорійською практикою застосування музики для очищення души від пристрастей.
Мімесис (зображення, імітація, уподібнення). Це поняття вперше зустрічається у піфагорійців. Мімесис має головно пізнавальне значення. Платон вважав його абсолютним збігом ідеї, до якої уподібнюється річ, та матерії, яка уподібнюється ідеї, у речі. Аристотель розглядів уподібнення як процес становлення першообразу в образній реаль¬ності, у Плотіна мімесис — універсальний принцип організації космосу та окремих самостійно існуючих ієрархій. У Цілому давньогрецька філософія, тлумачила мімесис як всезагальну моделюючу систему для всіх речей, що утворюють світ, а людину наділяла здатністю пізнавати деяку першосутність, одержувати від цього задоволення та творити нову символічно-предметну структуру, подібну до тієї, що існує в ідеальному бутті.
Калокагатія- термін античної естетики, гармонічне поєднання внутрішнього і зовнішнього образів. Для характеристики естетично досконалого античність утворила специфічну категорію «калокагатія», у якій естетично та етично прекрасне збігаються — естетично прекрасне сприймається водночас і як моральне у своїй основі, тобто як осереддя усіх досконалих якостей, включно з істиною, справедливістю тощо.
