Габріель Алмонд

Термін “політична культура”, вперше використаний німецьким філософом XVIII ст. І. Гердером, ввів у науковий обіг наприкінці 50 - на початку 60-х рр. XX ст. американський вчений, політолог Габріель Алмонд. Вивчаючи політичну систему суспільства, Г. Алмонд виділив не тільки її формальну структуру, але й суб’єктивну, ціннісну орієнтацію, що й отримала назву "політична культура". В такому розумінні політична культура – це сукупність індивідуальних політичних позицій та орієнтацій суб’єктів політичних відносин.

Політична культура є одним із найважливіших компонентів політичної системи суспільства, що виступає своєрідним показником її розвитку, відображує політичну поведінку суб’єктів політики, а також визначає характер взаємозв’язку держави і громадянського суспільства.

____________________________________________________________________

“ Поняття «політична культура» вказує на специфічні політичні орієнтації – настанови відносно політичної системи та її окремих частин, а також настанови відносно власної ролі в системі. Це сукупність орієнтацій відносно особливої сукупності об’єктів і процесів”.

(Г. Алмонд, С. Верба “Громадянська культура і стабільність демократії”)

________________________________________________________________________________

Політична культура – явище динамічне, її зміст та форма постійно розвиваються, збагачуються історією. Політична культура суспільства формується в процесі поєднання різноманітних ціннісних орієнтацій та засобів політичної участі громадян, національних традицій, звичаїв, що відображають усталені риси цивілізаційного розвитку суспільства та держави. Таким чином, політична культура відбиває рівень і характер політичних знань, оцінок та дій громадян, зумовлений політичним досвідом минулих поколінь та їх повсякденним використанням у політичному житті суспільства.

____________________________________________________________________

“ Політична культура не пояснює всього, що відбувається в політиці. Навіть люди із подібними цінностями і навичками діятимуть по-різному, вирішуючи різні проблеми. Аналогічним чином, було б невірним вважати, що політична культура є чимось незмінним. Новий життєвий досвід може змінити настанови індивідів: наприклад, селяни, мігрувавши до міста, засвоюють норми, пов’язані із міським життям. Це означає, що політична культура є ключовим елементом розуміння політичного життя в державному розрізі. Якщо ми не будемо її враховувати, ми не зрозуміємо, як насправді функціонує політика”.

(Г. Алмонд, С. Верба “Громадянська культура і стабільність демократії”)

________________________________________________________________________________

Сучасна наука дає цілу низку трактувань поняття політичної культури. У найзагальнішому визначенні політична культура – це історично сформована система відносно стійких цінностей, настанов, переконань та відбиваючих їх символів, за допомогою яких впорядковується політичний досвід та регулюється політична поведінка.

Політична культура, таким чином, містить в собі не тільки політичні ідеали, цінності і настанови, але й діючі норми політичного життя, відповідні моделі політичної поведінки.

____________________________________________________________________

“ Політична культура – це сукупність позицій, цінностей та взірців поведінки, що стосуються взаємовідносин влади і громадян”.

(Є. Вятр “Соціологія політичних відносин”)

________________________________________________________________________________

Значення політичної культури у політичній системі суспільства відбивають її основні функції.

Пізнавальна функція відбиває спрямованість політичної культури на формування необхідного рівня знань, поглядів та настанов, що допомагає людині зорієнтуватись у складній системі політичних явищ та процесів сучасного світу, з’ясувати сутність політичних інститутів, зрозуміти дії різних політичних сил, врахувати та передбачити можливі наслідки участі (або неучасті) у політичному житті суспільства.

Інтегративна функція політичної культури виявляється у накопиченні політичного досвіду та збереженні цінностей існуючої політичної системи, стандартизації норм політичної поведінки, а також об’єднання навколо усталеної системи цінностей, настанов та моделей політичної поведінки соціальних груп та спільнот. Враховуючи останнє, можна зазначити, що політична культура забезпечує в суспільстві процес політичної ідентифікації – ототожнення індивіда із певною соціальною групою, з’ясування свого місця у політичному світі.

Регулятивна функція політичної культури спрямована на врегулювання суспільно-політичних відносин шляхом закріплення у суспільній свідомості необхідних політичних цінностей, настанов та норм політичної поведінки, які відбиваються у політичних рішеннях та діях органів влади.

Комунікативна функція політичної культури знаходить свій прояв у налагодженні системи обміну політичною інформацією, розвитку засобів масової комунікації, виробленні принципів взаємодії суспільно-політичних організацій, партій, політичних лідерів, що дозволяє забезпечити необхідний контакт між суб’єктами політичного процесу.

Функція політичної соціалізації виявляється у залученні особистості до політичного життя шляхом засвоєння індивідом політичних норм і цінностей даної політичної культури. Як наслідок, людина набуває необхідних якостей, що дозволяють їй реалізовувати свої інтереси та цілі в політичній системі відповідно до встановлених моделей поведінки.